29 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8346/19
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним рішення комісії, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
03.06.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить:
- скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2019;
- зобов'язати МОУ нарахувати і виплати нараховану одноразову грошову допомогу у розмірі встановленому законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що друга група інвалідності йому встановлена з 01.03.2017. За наведених обставин, позивач вважає, що днем виникнення у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-краткого прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб є 01.03.2017, оскільки ця дата зазначена у довідні медико-соціальної експертної комісії, як час, з якого позивачу при повторному огляді встановлено 2 групу інвалідності. Позивач вважає, що може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права. На день подання позивачем відповідної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається правовими нормами Постанови КМ України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати і працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975). Позивач посилається на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 (Справа №21-563-а-14), про те, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, страхування або одноразової грошової допомоги. Вважає, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
22.07.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача у порядку, визначеному ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №876 від 19.07.2019. В обґрунтування заперечень останній зазначив, що позивач не подав документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, який передбачено п.11 Порядку №975. А тому, за відсутності повного пакету необхідних документів Міністерство оборони України не має змоги прийняти позитивне рішення про призначення допомоги позивачу. Крім того, з моменту зміни групи інвалідності позивача до моменту звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги пройшло більше 2 років, отже, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 41-44).
Третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат пояснень щодо позову до суду не надав.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що згідно з актом судово-медичного дослідження (обстеження) №183 від 29.01.2015 було проведено судово-медичне обстеження гр. ОСОБА_1 (а.с. 22).
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встанов ленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у ко лишнього військовослужбовця №287 від 30.01.2015 "Множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обличчя та лівої стопи (контузія головного мозку в 2003 році) сержанта у відставці ОСОБА_1 1984 року народження, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено актом судово-медичного дослідження №183 від 29.01.2015 Житомирського обласного бюро судово-медичної екс пертизи, які в подальшому призвели до розвитку: "Залишкових явищ важкої ЗЧМТ, забою головного мозку, посттравматичної енцефалопатії II ст. з гіпертоні єю, лікворо-гіпертензивного, вестибуло-атактичного синдромів, стійкого цефалгічного синдрому, посттравматичного церебрального арахноїдиту, центральної вестибулярної дисфункції ІІ-ІІІ ст. ІХС: стенокардії напруги, II фк. Атеросклеро тичного кардіосклерозу. Гіпертонічної хвороби II ст., ступ. 2, СШ І ст., ризик IV. Цукрового діабету, тип 2 середньої важкості, стадія мед. компенсації", що підт верджено військово-обліковими та медичними документами. Поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" (а.с. 23).
ОСОБА_1 за наслідками первинного огляду МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА №083920 від 10.02.2015 (а.с. 21), а 01.03.2017 під час повторного огляду органом МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12 ААА №782137 від 01.03.2017 (а.с. 20).
ОСОБА_1 звернувся до МОУ із заявою про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги.
Пунктом 15 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2019 №23, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, підставою для відмови вказано, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 29.01.2015 №183, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 30.01.2015 №287, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва). Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, які не подано на розгляд комісії. Крім того, зазначено, що зміна групи інвалідності у заявника відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (а.с. 24).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України (далі - Закон України №2011-ХІІ у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ). На виконання зазначених вимог, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з п.п.12-13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Положеннями п.19 вказаного Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Зі змісту п.11 Порядку №975 слідує, що подання копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння до уповноваженого органу є обов'язковою умовою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, оскільки Законом делеговано Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.
Так, підставою для прийняття відповідного рішення комісії для призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності або відмови у такій виплаті є подання позивачем через військомат визначених п.п.11-13 Порядку №975 документів.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач одночасно із заявою про виплату одноразової грошової допомоги подав до відповідача наступні документи: копію довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №083920 від 10.02.2015 та копію довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №782137 від 01.03.2017; копію витягу із протоколу засідання ЦВЛК від 30.01.2015 №287, копію акта судово-медичного дослідження (обстеження) від 29.01.2015 №183, копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, копію військового квитка, згоду на збір та обробки персональних даних.
Разом з тим, судом встановлено, що у даному випадку позивачем не було надано відповідачу, документів, що засвідчують про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Також, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач намагався отримати вказані документи, однак з незалежних від нього причин не зміг це зробити.
Крім того, подання документа, що засвідчує причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є важливою умовою для визначення відсутності підстав передбачених п.19 Порядку №975, за яких особа позбавляється права на отримання вказаної виплати, і відповідач перед прийняттям рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги зобов'язаний перевірити дотримання позивачем усіх передбачених даним Порядком вимог для отримання такої виплати.
У свою чергу, суд критично ставиться до доводів позивача щодо подання повного пакету документів, оскільки, ні акти судово-медичного дослідження, ні витяг з протоколу ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Водночас, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи, які зазначені в акті судово-медичного дослідження вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 2003 році і такий акт базується на ймовірних припущеннях, так як обставини отримання поранення записані зі слів самого позивача.
Одночасно, суд звертає увагу на те, відповідно до п.21.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України; затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 (0169-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЖ копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Згідно з п.21.8 Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.1994 за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
З аналізу вказаних нормативно-правових актів встановлено, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.
Таким чином, суд погоджується з доводами Міністерства оборони України, що протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30.01.2015 №287 про причини та обставини отримання травми (поранення, контузії каліцтва) не свідчить про відсутність протиправного діяння позивачем на момент отримання травми.
При цьому, відповідно до пп."г" п.21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 висновок про те, що поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, надається незалежно від наявності чи відсутності факту протиправного діяння з боку особи, а також відповідного стану особи.
Тобто, такий висновок був би наданий в тому числі і за наявності факту протиправного діяння з боку особи, а також у разі перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що жоден з наданих позивачем документів не є тим належним доказом у розумінні ст.73, 74 КАС України, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння
Таким чином, у порушення вимог п.11 Порядку №975, позивач не подав копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв'язку із чим відповідач мав законні підстави для прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18 та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019 у справі 824/1200/18-а.
Крім того, відповідно до ч.2, 4 статті 16-3 Закону України №2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно з п.8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Разом з тим, згідно з Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ч.4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців" було доповнено п.2, яким встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Таким чином, позивачу встановлено зміну групи інвалідності понад понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не подано усіх необхідних документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відбулось у понад дворічний термін, як передбачено чинним законодавством, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України так наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що Міністерством оборони України правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення комісії, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено: 29 липня 2019 року.
Суддя О.В. Єфіменко