25 липня 2019 року м. Рівне №460/1225/19
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненської митниці ДФС (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.04.2019 №UA204000/2019/00540, Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2019 №UA204000/2019/000535/2.
Заяви по суті справи.
Позов обґрунтовано тим, що за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм митного законодавства та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий декларантом перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на викладене, висновки відповідача, покладені в основу оспорюваного рішення, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією, яка міститься у витязі з електронного довідника SuperSCHWACKE 04/2019, згідно з якою рівень вартості колісного транспортного засобу становить 7100 євро, що слугувало підставою для застосування резервного методу визначення митної вартості такого транспортного засобу. Тому, відповідно до вимог митного законодавства, посадовою особою відповідача було проведено письмові консультації, під час яких запропоновано надати додаткові документи з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Враховуючи те, що заявлені числові значення складових митної вартості не були підтверджені документально та не піддаються обчисленню, відповідачем для обчислення митної вартості заявлених до декларування транспортних засобів використано наступні джерела: стаття 31 Митного кодексу України; наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів"; наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 «Про забезпечення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів»; витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE 04/2019. Оскільки декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, наявної цінової інформації щодо подібних, аналогічних товарів у офіційних джерелах, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості заявленого товару. Крім того, зазначив, що надання неналежних документів не може вважатися виконання вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Таким чином, оспорювані рішення та картка відмови прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 28 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 10 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасником справи.
Протокольною ухвалою суду від 4 липня 2019 року розгляд справи відкладено до 25 липня 2019 року.
У судовому засіданні 25 липня 2019 року позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю.
До суду прибув також представник відповідача, який заперечив проти позову, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 25 липня 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
16 квітня 2019 року особа, що уповноважена позивачем на здійснення декларування, звернулася до Рівненської митниці в інтересах декларанта, ОСОБА_1 , для здійснення митного оформлення транспортного засобу, легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Volkswagen» моделі «Golf» типу «Універсал» 2012 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , фактурна вартість якого згідно з рахунком-фактурою (інфойсом), наданим до митного оформлення, від 01.04.2019 №162/19 становить 3800 євро (а.с.15-16).
Для проведення митного оформлення ввезення транспортного засобу на територію України, Рівненській митниці було подано електронну митну декларацію №UA204010/2019/213022 (а.с.25-26), до якої додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 01.04.2019 №162/19; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 10.04.2019 №UA205010/2019/116882; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.04.2019 ED340874; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 09.04.2019 №190409/003; договір про надання послуг митного брокера від 09.04.2019 б/н; квитанція, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 09.04.2019 №0.0.1319613806.1; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України.
У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору продажу автомобіля, який імпортуються (основний метод).
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання наступних документів, які підтверджують інформацію щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 3) копію митної декларації країни відправлення.
Враховуючи викладене, митним органом шляхом надсилання листа на електронну адресу декларанта запропоновано позивачу надати зазначені додаткові документи (а.с.28).
З огляду на ненадання декларантом додаткових документів, а саме: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 3) копію митної декларації країни відправлення, митним органом, за результатом опрацювання наявних документів, було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (періодичне видання: електронний довідник SuperSCHWACKE 04.2019) із застосуванням другорядного (резервного) методу. При цьому, для визначення митної вартості транспортного засобу митний орган використав наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів" з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092 та довідкової інформації.
За наслідками чого прийнято рішення від 18.04.2019 №UA204000/2019/000535/2 про коригування митної вартості транспортних засобів із суми 3800 євро до суми 7100 євро (а.с.17).
Разом з тим, сформовано картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 18.04.2019 №UA204000/2019/00540 (а.с.18).
Не погоджуючись з таким рішенням та карткою митного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішення та картки, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Відповідно до законодавства України в сфері здійснення державної митної справи, фактурна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України є складовою частиною митної вартості товарів.
Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 51 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Так, митна вартість товару - легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Volkswagen» моделі «Golf» типу «Універсал» 2012 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору продажу, укладеного у місті Боденкірхен (Баварія, Німеччина) між фірмою UE.JW GmbH (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець). Укладання якого підтверджено рахунком-фактурою (інвойсом) від 01.04.2019 №162/19 на суму 3800 євро (а.с.15-16), а також квитанцією до вказаного рахунку-фактури №162/19 (а.с.54-55).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов'язати декларанта надати додаткові документи:
(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У другому випадку:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Зі змісту повідомлення митного органу про надання додаткових документів (а.с. 28) вбачається, що такі документи витребовувалися від декларанта виключно з підстави володіння контролюючим органом інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - витяг з електронного довідника SuperSHCWACKE 04/2019 - 7100 Євро.
Тобто, митний орган жодним чином не зазначає у вимозі про надання додаткових документів про те, що подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; митний орган також не дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Вимога про надання декларантом додаткових документів базується виключно на тому, що у митниці наявна інформація з довідника SuperSHCWACKE 04/2019 про іншу вартість транспортного засобу.
Перелік підстав для формування митним органом вимоги про надання декларантом додаткових документів, що наведений у статті 53 МК України є виключним: (1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; (2) у разі якщо документи містять ознаки підробки; (3) у разі якщо документи або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; (4) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Суд констатує, що повідомлення митного органу щодо витребування у декларанта додаткових документів не містить посилання на вказані вище підстави.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов'язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 МК України).
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Як вбачається з оспорюваного рішення від 18.04.2019 №UA204000/2019/000535/2, відповідач вважає, що вартість транспортного засобу не може бути визначена за вартістю заявленою декларантом у митній декларації, оскільки враховуючи ненадання додаткових документів (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; копію митної декларації країни відправлення) та відмови декларанта надати додаткові документи, витребуваних митницею, орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що до митного оформлення заявлено недостовірні відомості про фактурну вартість товару. Відповідачем використано наступні джерела: стаття 31 МК України; наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів"; наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 «Про забезпечення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів»; витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE 04/2019. Жодних інших підстав оспорюване рішення не містить.
Як стверджує відповідач, при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією, яка міститься у витязі з електронного довідника SuperSCHWACKE 04/2019, згідно з якою рівень вартості колісного транспортного засобу становить 7100 євро, з урахування курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України - 215345,73грн, що слугувало підставою для застосування резервного методу визначення митної вартості такого транспортного засобу.
Тобто підставою для прийняття оспорюваного рішення стала виключно ненадання декларантом додаткових доказів та інформація, яка міститься у витязі з електронного довідника SuperSCHWACKE 04/2019. Водночас, вказаного витягу з електронного довідника SuperSCHWACKE 04/2019 митним органом до матеріалів справи долучено не було.
Суд критично оцінює такі твердження відповідача, з огляду на наступне.
Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.04.2019 №UA204000/2019/00540.
Так, декларантом було надано відповідачу, зокрема:
- рахунок-фактура (інвойс) від 01.04.2019 №162/19 (а.с.15-16), у якому крім іншого зазначено, що ціна товару 3800 євро;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 10.04.2019 №UA205010/2019/116882 (а.с.30), у якому технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації із позначкою в графі «Особи, що були присутні під час здійснення митного огляду (переогляду)» зазначено - ОСОБА_1 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 01.04.2019 НОМЕР_2 (а.с.31-32), згідно з яким технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації;
- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 09.04.2019 №190409/003;
- договір про надання послуг митного брокера від 09.04.2019 б/н (а.с.36);
- квитанція, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 09.04.2019 №0.0.1319613806.1;
паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України.
При цьому, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що перелік документів, наданих до митного оформлення транспортного засобу, не містять відомостей стосовно технічного стану імпортованого КТЗ, оскільки в картці відмови митним органом зазначено про наявність в поданих декларантом документах висновку про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 09.04.2019 №190409/003.
Крім того, матеріали справи містять вантажну митну декларацію від 10.04.2019 MRN 19DE750103572143E8 (а.с.19-24, згідно з якою поставка товару - легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Volkswagen» моделі «Golf» типу «Універсал» 2012 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , здійснюється з міста Боденкірхен (Баварія, Німеччина) від фірми UE.JW GmbH до ОСОБА_1 (Україна) на підставі рахунку від 01.04.2019 №162/19, на суму рахунку 3800 євро, шляхом самовивозу.
Таким чином, Рівненською митницею не наведено обґрунтованих підстав для подання декларантом додаткових документів (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення), адже оплата товару в сумі 3800 євро підтверджується як інвойсом, так і квитанцією до нього.
З огляду на викладене, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст документів, долучених декларантом для митного оформлення легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Volkswagen» моделі «Golf» типу «Універсал» 2012 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 .
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною інвойса від 01.04.2019 №162/19, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в інвойсі, поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Водночас, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а).
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Volkswagen» моделі «Golf» типу «Універсал» 2012 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки таке прийняте за відсутності у митного органу обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, а відтак, поза межами правового поля.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності свого рішення, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судового збору в сумі 1769,30 грн., що підтверджується квитанціями від 23.05.2019 №67 на суму 1536,80 грн. та від 03.06.2019 №40 на суму 232,50 грн. (а.с. 4, 57).
Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в зазначеній сумі підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Рівненської митниці ДФС (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104; код ЄДРПОУ 39420640) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати: Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2019 №UA204000/2019/00540 та Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2019 №UA204000/2019/000535/2.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судового збору у розмірі 1769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн. 30 (тридцять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420640).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 29 липня 2019 року.
Суддя Недашківська К.М.