Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-а/641/131/2019 Справа №641/5126/19
26 липня 2019 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого-судді - ФАНДА О.А.,
за участю секретаря - Конюх С.М., Цюк Ю.В.,
поЗИВАЧА - бОРИСЕНКА в.с.,
ПРЕДСТАВНИКА ПОЗИВАЧА - нОСОВА к.в.,
ВІДПОВІДАЧА - ОСОБА_1 в.і.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Савченка Віталія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ № 1254312 від 22.06.2019 року,-
01 липня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕАВ № 1254312 від 22.06.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.06.2019 року відповідачем відносно нього складена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1254312 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вважає, притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з наступних причин. ОСОБА_2 в обгрунтування позову зазначив, що 22 червня 2019 року рухаючись по вул. Плеханівській біля будинку № 126 на автомобілі Форд Ескорт, д.н.з. НОМЕР_1 , перед проїздом регульованого пішохідного переходу загорівся мигаючий зелений сигнал світлофору, який не забороняє проїзд через перехід. При виїзді на перехід загорівся жовтий сигнал, керуючись п. 8.10, 8.11 ПДР України, позивач переконавшись у забезпеченні безпеки дорожнього руху, закінчив рух через перехід, оскільки при екстреному гальмуванні не міг зупинитися згідно вимог ПДР України. Після чого був зупинений інспектором патрульної поліції, який одразу виніс постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності з ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Під час складання постанови відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував порушення Правил дорожнього руху. Інспектор склав постанову без складення протоколу про адміністративне правопорушення, свідків не опитано, тобто факт порушення грунтується на припущеннях, що є порушенням закону.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Харківській області 2000 грн. пов'язані із витратами на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач інспектор Савченко В.І. пояснив, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Суд, заслухавши пояснення позивача його представника, відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕАВ № 1254312 від 22.06.2019 року ОСОБА_2 22.06.2019 року о 10:27 годині в м. Харкові по вул. Плеханівській 126/10, керуючи автомобілем ФОРД Ескорт, д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофору, чим порушив п.п. «г» п. 8.7.3 ПДР - порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів», чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим прийнято рішення про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпунктів (а,в,ґ,е) пункту 8.7.3 ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення - зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно з пунктом 8.10 ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
За змістом пункту 8.11 ПДР України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до підпункту (г) 12.9. ПДР України, водієві забороняється різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді).
Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З досліджених в судовому засіданні відеозаписів з відеореєстраторів наданих позивачем і відповідачем вбачається, що водій ОСОБА_2 під'їхав до світлофора на миготливий зелений, жовтий сигнал світлофору загорівся вже безпосередньо коли він розпочав перетинати лінію, передбачену п. 8.10 ПДР України. Тобто проїзд пішохідного переходу позивачем було здійснено на жовтий сигнал світлофора. При цьому з відеозапису з відеореєстратора, наданого позивачем вбачається, що здійснюючи перетин вказаної лінії на миготливий зелений він вже не міг бачити, коли увімкнувся жовтий сигнал світлофора.
За таких обставин, ОСОБА_2 не міг зупинити автомобіль не застосувавши екстреного гальмування.
Крім того, ОСОБА_2 не створював небезпеки дорожнього руху.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 стосовно скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (витрати: на професійну правничу допомогу (що включає в себе, в тому числі, участь в судових засіданнях); пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 139 КАС України.
При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тобто склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 7 ст. 139 КАС України).
Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Проте позивачем не наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з зазначенням вартості окремих робіт (послуг), що є необхідним для вирішення питання щодо розподілу понесених судових витрат, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 6, 9, 139, 241-247, 255, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову від 22 червня 2019 року серії ЕАВ № 1254312, винесену інспектором роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Савченком Віталієм Івановичем про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КупАП скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - інспектор роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Савченко Віталій Іванович, місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.
Суддя - О. А. Фанда