Справа № 466/3276/19
25 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Якимець Ю.М.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Перший український міжнародний банк» за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Хари Наталії Станіславівни Київського міського нотаріального округу, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
позивач звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу від 10.11.2017 року №2590 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором від 16 квітня 2013 року №GP-4429139.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 16.04.2013 року між нею та АТ «Банк ренесанс капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк» було укладено кредитний договір (споживчий кредит) №GP-4429139 на загальну суму 27033,86 грн. терміном на 36 місяців.
За 2013-2014 року вона здійснила погашення в розмірі 11711 грн.
10.11.2017 року приватним нотаріусом Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис за №2590 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 36830,45 грн. за період з 07.11.2016 року по 07.11.2017 рік.
23.01.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білим А.М. на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №55575771.
Позивач вважає, що такий виконавчий напис №2590 від 10.11.2017 року не підлягає виконанню, оскільки зазначає, що вона не отримувала виконавчого напису нотаріуса, також в неї відсутні документи на підтвердження факту переходу прав вимоги від АТ «Банк ренесанс капітал» до ПАТ «Перший український міжнародний банк». Крім того, зазначає, що нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі неповного переліку документів, передбаченого ст.88 Закону України «Про нотаріат». Також, позивачем наголошується, що їй незрозуміла сума стягнення заборгованості. У зв'язку із вищевикладеним змушена звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце, час та дату розгляду справи.
Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. поступило клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі учасників, позивач та представник позивача не заперечують проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 16.04.2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк ренесанс капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк» було укладено кредитний договір (споживчий кредит) №GP-4429139 на загальну суму 27033,86 грн. терміном на 36 місяців.
За 2013-2014 року ОСОБА_1 здійснила погашення в розмірі 11711 грн., що стверджується квитанціями, долученими до матеріалів справи.
10.11.2017 року приватним нотаріусом Хара Н.С. Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис за №2590 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 36830,45 грн. за період з 07.11.2016 року по 07.11.2017 рік.
23.01.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білим А.М. на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №55575771.
Постановою від 23.01.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білим А.М. було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
На підставі пунктів 3.1. та 3.4 глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Проте, ОСОБА_1 зазначила, що письмової вимоги від АТ «Першого українського міжнародного банку» нею не отримувалося. А відповідачем та третіми особами не надано суду належних допустимих доказів в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України в спростування доводів позовної заяви про відсутність доказів безспірності суми заборгованості, вказаної у виконавчому написі № 2590 від 10.11.2017 року.
Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказала на спірність суми, визначеної відповідачем у виконавчому написі від 10.11.2017 року, між нею та АТ «Банк ренесанс капітал» було укладено договір від 16 квітня 2013 року №GP-4429139 на загальну суму 27033,86 грн. з яких, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 погасила 11711 грн. Проте, у виконавчому написі йдеться про суму у 36830,45 грн.
Разом з тим, законодавством не визначено виключного переліку обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат» суд,
ухвалив:
позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Хара Наталії Станіславівни Київського міського нотаріального округу від 10.11.2017 року №2590 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором від 16 квітня 2013 року №GP-4429139.
Стягнути з ПАТ «Перший український міжнародного банк» на користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ПАТ «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м.Київ, вул.Андріївська, 4.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, АДРЕСА_2.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білий Андрій Миколайович, АДРЕСА_3.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя О. І. Баєва