Провадження № 22-ц/803/7057/19 Справа № 210/5291/18 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
25 липня 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/5291/18
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г. та відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2019 року, яке постановлено суддею Хлистуненко О.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 травня 2019 року, -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., уточнивши його 26.09.2018 року, звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПРАТ «ЦГЗК») та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 2017 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60 % та визнано людиною з інвалідністю третьої групи безстроково.
Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, просив суд стягнути з відповідачів ПРАТ «ЦГЗК» та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на його користь моральну шкоду у розмірі по 83 314,00 грн. з кожного.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПРАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 800,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутого на користь позивача, просить збільшити його розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів, порушення душевної рівноваги. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. Також посилається на постанову Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року по справі № 6-65цс11, якою визнано розумним та справедливим розмір грошової компенсації на відшкодування батькам моральної шкоди, завданої вбивством їх сина в 1 мільйон гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ЦГЗК» ставить питання про зміну рішення суду, просить зменшити розмір моральної шкоди стягнутий на користь позивача до 50 000,00 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в Акті розслідування професійного захворювання від 25.10.2017 року не встановлено осіб, які порушили норми охорони праці, які б знаходились у причинному зв'язку із виникненням у позивача професійних захворювань. При цьому, позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. Наявнийпричинно-наслідковий зв'язок між діями самого позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача. Вважає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Судом першої інстанції не враховано судову практику в аналогічних справах.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди працівнику, завданої ушкодженням здоров'я, не оскаржуються, у зв'язку з чим колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г. та відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з 17.02.1992 року по 13.11.2017 року машиністом бурової установки СБШ-250 у Петрівському рудоуправління Криворізького центрального-гірничозбагачувального комбінату, ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є ПРАТ «ЦГЗК».
13.11.2017 року позивач був звільнений за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.17-24).
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.10.2017 року, ОСОБА_1 ДУ «Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини» встановлено професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічний синдромом, ускладнений гіпертонічною хворобою І стадії, 1 ступеня, СНО ст. Ризик 2; у поєднанні з вираженою полірадикулонейропатією (L5, S1,C6,C7), стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, з двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня),остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів ( ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей. Т 75.2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легенів першої-другої стадії), група «В», фаза загострення. Легенева недостатність другого ступеня J 44 (а.с.9-1013-16).
Відповідно до п.17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.10.2017 року, причина професійних захворювань - робота позивача на протязі 25 років 8 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, які перевищували нормативні показники (а.с.13-16).
Пунктом 16 цього Акту встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи машиністом бурової установки СБШ-250 у Петрівському кар'єрі Криворізького центрального гірничозбагачувального комбінату, ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є ПРАТ «ЦГЗК» протягом 25 років 8 місяців, внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руд, різної міцності гірничих порід підпадав під дію підвищених рівнів загальної вібрації та пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с.13-16).
Висновком МСЕК (довідка Серії 12ААА № 011388) від 06.12.2017 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності з 13.11.2017 року та визнано людиною з інвалідністю третьої групи безстроково (а.с.9,10,11,12).
На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями, моральної шкоди відповідачем з вини якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.10.2017 року, причиною професійних захворювань позивача є його робота у Петрівському кар'єрі Криворізького центрального гірничозбагачувального комбінату, ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є ПРАТ «ЦГЗК» протягом 25 років 8 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які перевищували нормативні показники.
Отже, роботодавець Криворізький центральний гірничозбагачувальний комбінат, ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є ПРАТ «ЦГЗК», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини Криворізького центрального гірничозбагачувального комбінату, ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є ПРАТ «ЦГЗК», якими не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійних захворювань безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.10.2017 року, причиною професійних захворювань позивача є його робота тільки на підприємстві відповідача протягом 25 років 8 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які перевищували нормативні показники.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв'язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, роботу позивача тільки на підприємстві відповідача Криворізького центрального гірничозбагачувального комбінату, ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є ПРАТ «ЦГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів, протягом 25 років 8 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які перевищували нормативні показники, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 60 %, визнання позивача людиною з інвалідністю третьої групи, безстроково, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи, як представника позивача так і представника відповідача, щодо необґрунтованого розміру відшкодування моральної шкоди.
Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманими професійними захворюваннямивстановлений в судовому засіданні. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з професійними захворюваннями. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров'ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Посилання представника відповідача ПРАТ «ЦГЗК» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).
Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, як представника позивача так і представника відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович та відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 липня 2019 року.
Головуючий:
Судді: