16 липня 2019 року
м. Харків
Справа № 640/16243/18
Провадження № 22-ц/818/2303/19
Категорія: сімейні
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Кіся П.В.,
суддів: - Хорошевського О.М.,
- Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Пузікової Ю.С.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2018 року у складі судді Золотарьової Л.І.
у цивільній справі №640/16243/18за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
встановив:
05.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 972,00 грн. щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 з 05.05.2006 року по 04.10.2011 року. Шлюб розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.10.2011 року.
Від цього шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу син проживає разом з нею, вона виховує сина самостійно, офіційно працює, отримує заробітну плату , яка не є досить високою, якої недостатньо для забезпечення сина всім необхідним. Дитина потребує нормального харчування, одягу, додаткових коштів на навчання та взагалі для гармонійного розвитку.
Добровільно сплачувати аліменти на утримання дитини відповідач відмовляється. Як їй відомо він офіційно непрацевлаштований, має мінливий дохід, так як підробляє водієм таксі. Будь-яких утримань за виконавчими документами з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей в нього не має.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 .12.2018 року позов задоволено. Суд вирішив: стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 972 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.09.2018 року до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовій збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Київського районного суду м.Харкова від 10.12.2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 2013 року син проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні. Факт проживання сина з ним підтверджується копією медичної картки з історії хвороби , довідкою - характеристикою зі школи № 165, в якій навчається син. Також цей факт може підтвердити і дитина. Просив ці нові докази долучити до матеріалів справи.
Вказує, що визначення місця проживання сина разом із ним, батьком, було спільним рішенням батьків, до служб у справах дітей вони не зверталися, оскільки суперечок стосовно визначення місця проживання дитини між батьками не було.
З того часу він самостійно опікується дитиною. У колишньої дружини на теперішній час є інший чоловік та малолітня дитина.
В період з 10.09.2018 року по 24.12.2018 року він знаходився у відрядження в Польщі, тому йому не було відомо про розгляд справи та він не мав можливості надати відзив на позовні заяву та докази на підтвердження своїх заперечень. При повернення з відрядження він отримав рішення суду та з'ясував, що для отримання доказів проживання дитини з матір'ю позивач перевела сина до іншої школи.
Зараз син також проживає з ним та відвідує школу № 165 м. Харкова. Мотиви, з яких позивач звернулася до суду, йому невідомі. Суперечок стосовно дитини між ними не виникало, він ніколи не заперечував проти спілкування матері з дитиною. На теперішній час сину 12 років та він і надалі бажає проживати разом з ним.
Зазначає, що з урахуванням того, що син проживає разом з ним та знаходиться повністю на його утриманні, підстави щодо стягнення з нього аліментів відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що із позовом про стягнення аліментів до ОСОБА_2 вона не зверталася, тому що між ними була домовленість, що відповідач буде матеріально допомагати їй в утриманні сина. Вона не забороняє спілкуванню відповідача із сином, але він негативно впливає на сина та приймає деякі рішення, наприклад щодо переводу сина з однієї школи до іншої, без її згоди.
Посилання ОСОБА_2 у апеляційні скарзі на те, що з 2013 року син мешкає разом із ним не відповідає дійсності. Син фактично проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 ., та лише періодично мешкає з батьком. Але утримувати сина ОСОБА_2 відмовляється.
З 01.09.2018 року син відвідував Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 132 Харківської міської ради Харківської області по 28.01.2019 року. Навчання у даній школі є платним. За навчання сина вона самостійно здійснювала оплату щомісячно, на підтвердження чого надає до апеляційного суду копії квитанцій. Здійснювати оплату навчання сина у вказаній школі навпіл, ОСОБА_2 відмовлявся, посилаючись на відсутність коштів та складне матеріальне становище. У той період часу, коли син знаходився із відповідачем, або його батьками, ОСОБА_2 у телефонних розмовах ставив питання про те, що вона повинна надати продукти для готування їжі сину, або залишати кошти на його утримання.
Син займається спортом та відвідує КДЮСШ №1, його виїзди на змагання, придбання форми та інше матеріальне забезпечення, забезпечується нею особисто, без участі відповідача.
Позивач ОСОБА_1 також зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи на роботі у Польщі, має змогу матеріально їй допомагати в утриманні сина, але ж в таких випадках, перебуваючи за межами території України тривалий час (по 3 місяці), він не має змоги займатись вихованням сина, відвідувати батьківські збори у навчальному закладі, тощо.
Твердження ОСОБА_2 про те. що вона у його відсутність перевела сина до іншої школи на навчання без його відома для того, щоб забезпечити собі докази проживання сина із нею не відповідають дійсності.
Вказує, що перевела сина до школи №132 щоб зручно і швидко було його завозити на заняття та забирати з них і зробила це у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 знаходився тривалий час за межами території України.
Вказує, що вона не заперечую проти долучення судом довідок, копії закордонного паспорту та копій адвокатських запитів до матеріалів цивільної справи, але вважає, що ці докази не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З метою повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин справи та усунення суперечливості в доводах сторін та наданих ними нових доказах, ухвалою апеляційного суду від 14.06.2019 року змінено порядок апеляційного перегляду рішення суду та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
Однак учасники справи в судове засідання не з'явились, явку представників ( адвокатів Шемаєвої О.І. і Константинової Г.В., на запити яких сторонам керівники шкіл і медичних закладів надавали відповіді) не забезпечили, письмових пояснень щодо причин неявки та про відношення до апеляційної скарги і рішення суду з урахуванням доводів та нових доказів - не надали.
Зважуючи на викладене, враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. ст. 12, 43, 371, 372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за відсутністю учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, а сторонами не заперечується та обставина, що вони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб сторін розірвано рішенням Київського районного суду м.Харкова від 04.10.2011 року, сторони проживають окремо.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач має обов'язок та можливість надавати матеріальну допомогу сину та такої допомоги добровільно не надає, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із тих фактичних обставин, про які свідчив текст позовної заяви, та долучених до неї письмових доказів, а також положень закону, яким регулюються спірні правовідносини.
Згідно копії рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.10.2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який було укладено 05.05.2006 р. В рішенні вказано, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою ОСОБА_4 ( а.с. 8).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( а.с. 9)
Згідно довідки виконавчого комітету Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 20.08.2018 р., ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 та має склад сім'ї : ОСОБА_3 - син, ІНФОРМАЦІЯ_1 .. ( а.с. 11)
Копія ухвали судді від 28.09.2018 року про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів з докладним роз'ясненням прав та обов'язків сторін, повернулась до суду не врученою.(а.с.19).
З повідомлення підприємства «Укрпошта», яке знаходиться на аркуші справи 18, вбачається, що повторно направлена на адресу відповідача копія ухвали від 28.09.2018 року про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та розгляд справи без виклику (повідомлення) - отримана « ОСОБА_2 » за довіреністю 07.11.2018 року.
Згідно пункту 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, з відповідними змінами від 18 грудня 2018 р. № 1107 , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
За таких обставин, зважуючи на положення частини 3 ст.130 та ст.131 ЦПК України вважається, що суд здійснив належним чином заходи по забезпеченню участі відповідача у розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами нові докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду, яке є законним, обґрунтованим і постановленим з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, яка не зобов'язана чекати того моменту, коли її батьки у передбаченому законом порядку визначяться з місцем проживання дитини та способу участі кожного з них в її утриманні та вихованні.
Надані сторонами апеляційному суду копії відповідей директора школи, головного лікаря та інші документи, мають ознаки замовного характеру, тобто залежать від сформульованого зацікавленою особою запиту і не містять повної, всебічної та об'єктивної інформації, яка має значення для справи.
Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що позивач скористалася тимчасовим знаходженням відповідача за межами України, однак ця обставина висновків суду не спростовує, оскільки саме батьки, а в даному випадку - відповідач, мають постійно, повсякденно, а не час від часу, піклуватися неповнолітньою дитиною, її навчанням, вихованням, всебічним розвитком, та забезпечувати постійну турботу дитиною уповноваженою особою навіть під час їх знаходження у тривалому відрядженні.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України обов'язок щодо утримання дитини покладений на обох батьків.
Згідно ч.3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини,разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм у сукупному взаємозв'язку свідчить про те, що аліменти на утримання дитини стягуються із того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на користь другого з батьків, із ким дитина проживає на відповідній правовій підставі (за домовленістю між самими батьками, рішенням органу опіки та піклування, рішенням суду).
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що з часу ухвалення 04.10.2011 року рішення про розірвання шлюбу, в якому зазначено місце проживання дитини разом з матір'ю, і по теперішній час між сторонами вирішувалося питання щодо визначення місця проживання дитини, а також не надано доказів про вирішення ними питання про зміну місця проживання дитини.
Під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду встановлено, що ОСОБА_2 перебував на території Польщі в період з 10.09.2018 року по 24.12.2018 року, що підтверджується відповідними записами в наданій ним копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Зазначена обставина не узгоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що неповнолітній син постійно знаходиться на його утриманні.
Надані відповідачем довідки стосовно того, що він приймає активну участь у житті сина, так як підтримує контакт зі школою та медичним закладом, у якому обслуговується син, не є переконливими доказами, що весь цей час дитина проживала з ним та повністю знаходилася на його утриманні.
Відповідач не надав копію запита адвоката Константинової Г.В. директору школи №165 з метою, зміст якого має значення для правової оцінки наданих письмових доказів, що не досліджувалися у передбаченому законом порядку в суді першої інстанції.
Відповідач приховав інформацію про те, з ким знаходився неповнолітній син в той час, коли він знаходився за межами України, хто опікувався дитиною, його утриманням, його вихованням.
Відповідач не надав доказів на підтвердження його доводів про відрядження, а також про обопільне рішення батька і матері неповнолітньої дитини про визначення іншого місця проживання дитини, ніж це було ними передбачено при розірванні шлюбу (разом з матір'ю) та іншого місця проживання, ніж це зареєстровано у передбаченому законом порядку і підтверджується довідкою виконавчого комітету Старовірівської сільської ради за №253 від 20.08.2018 року за підписом голови та секретаря сільради. (а.с.9,11).
Тобто, доказів, які переконливо б свідчили, що неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом з відповідачем і що саме він несе тягар утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним не надано, як і не спростовано твердження позивача, що дитина проживає з нею і знаходиться на її утриманні.
Апеляційний суд забезпечив сторонам рівні можливості в реалізації процесуальних прав з метою доведення тих обставин, на які вони посилаються як підставу своїх вимог та заперечень, однак надані нові докази не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходить також і з тих міркувань, що таке рішення не позбавляє права сторін, в тому числі і відповідача ОСОБА_2 , звертатися відповідно до положень ст.4 ЦПК України за захистом своїх прав, в тому числі і з питань визначення проживання дитини з одним із батьків, а також щодо звільнення від обов'язку утримання дитини, зміни розміру аліментів відповідно до ст.ст.188, 189, 190, 192 СК України.
Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 липня 2019 року.
Головуючий П.В. Кісь
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина