Справа №: 635/3074/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2460/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: Умовно-дострокове звільнення
18 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю в режимі відеоконференції ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26 06 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 26 06 2019 року задоволено заяву ОСОБА_7 .
Засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково звільнено від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2016 року за ст. ст. 185 ч.3 , 70 ч.4 КК України у виді трьох років одного місяця позбавлення волі - на три місяці один день.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу, в якій викладено прохання про скасування ухвали у зв'язку з невідповідністю фактичним обставинам справи та про ухвалення нового рішення, яким у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відмовити.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, засудженого ОСОБА_7 , який вважав оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
В своїй апеляційній скарзі прокурор посилається на передчасність умовно - дострокового звільнення ОСОБА_7 через не доведення ним свого виправлення.
Проте, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, виходячи із наступного.
Так, районним судом встановлено, що засуджений ОСОБА_7 з 09 грудня 2016 року знаходиться в місцях позбавлення волі.
За час перебування в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань №23 характеризувався негативно, мав 2 стягнення, заохочень не мав, до праці не залучався.
З 11 травня 2017 року відбуваючи покарання в Державній установі «Харківська виправна колонія № 43 мав негативні характеристики та стягнення, заохочень не мав, до праці не залучався.
З 02 липня 2017 року відбував покарання в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань № 23», за час перебування в якій характеризувався негативно, мав 2 стягнення, заохочень не мав, до праці не залучався.
З 08 серпня 2017 року відбуває покарання в Державній установі «Темнівська виправа колонія № 100.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, обов'язковою складовою для прийняття судом рішення про безумовне умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного вироком суду кримінального покарання, є сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого, як умова доведеності виправлення останнього.
За змістом зазначеної норми сумлінну поведінку слід розуміти як комплекс зразкового дотримання режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації колонії, відсутність порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.
Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до праці проявляється у поліпшенні кількісних та якісних показників виконуваної робити, підвищення виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержання охорони праці та техніки безпеки.
Крім того, у роз'ясненнях Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які викладені в постанові Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002, відповідно до яких суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії.
Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб.
Відповідно до ч.3ст.6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно вимог п. 2 ч. 3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Як вбачається з матеріалів особової справи ОСОБА_7 він відбув понад 2/3 частини строку покарання.
Крім того, суд першої інстанції переконався в тому, що засуджений ОСОБА_7 дійсно на початковому етапі відбування покарання мав не досить зразкову поведінку, проте, в подальшому, під час відбування покарання в Державній установі «Темнівська виправна колонія № 100» став на шлях виправлення, зокрема: дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання та розпорядок дня, працевлаштувався до промислової зони установи, до дільниці з переробки вторсировини, у взаємовідносинах з персоналом установи хоча і не завжди відвертий, проте тактовний, намагається дбайливо ставитись до майна установи і предметів якими користується при виконанні дорученої роботи, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, приймає участь у програмах диференційованого виховного впливу «Подолання алкогольної залежності», «Подолання наркотичної залежності, підтримує соціальні зв'язки зі своєю співмешканкою шляхом листування та телефонних розмов.
З вищевикладеного можна зробити висновок про те, що цілі призначеного ОСОБА_7 покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, у зв'язку із чим досить виправданим є застосування до останнього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, що були зроблені після дослідження даних про особу засудженого, а також даних, що характеризують його під час відбування покарання, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст. 81 КК України та рекомендаціям, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким».
Доводи апеляційної скарги прокурора цих висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, за обставин, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26.06.2019 року по справі щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Головуючий Судді