Справа №: 629/2982/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/2350/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.345 КК України
11 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілого ОСОБА_9 , належним чином повідомленого про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 05 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 05 2019 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, не працює, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , проживає за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, і йому призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком на три роки.
Покладено на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
ОСОБА_7 визнаний винним судом та засуджений за те, що:
20.05.2017 року о 01 годині 30 хв. до служби «102» Головного управління Національної поліції в Харківській області, надійшло повідомлення про розбиття скла належного ОСОБА_10 автомобілю ВАЗ 21-08 невідомою особою, який втік у напрямку буд. 15 по вул. Благовіщенська в м. Лозова Харківської області.
На місце події виїхала група швидкого реагування сектору реагування патрульної поліції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області в складі працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Виконуючи свої службові обов'язки, перебуваючи у форменому одязі з символікою Національної поліції України, на якому містились спеціальні жетони з особистими номерами поліцейських, маючи при собі вогнепальну зброю, здійснюючи переслідування правопорушника у напрямку, вказаному очевидцями правопорушення, працівники поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зайшли до двору буд. АДРЕСА_2 , де підходячи до сміттєвих баків, що там знаходились, на них раптово із-за вказаних сміттєвих баків вибіг ОСОБА_7 , маючи одягнену на обличчя балаклаву, та, почавши розмахувати руками, тримаючи при цьому в одній руці ніж, а в іншій - металеву палицю, став наближатися до поліцейського ОСОБА_11 . Поліцейський ОСОБА_11 скомандував ОСОБА_7 зупинитися та повідомив, що це поліція. Поліцейський ОСОБА_9 скомандував ОСОБА_7 зупинитися та попередив, що у разі відмови до нього буде застосована вогнепальна зброя.
ОСОБА_7 , будучи повідомленим та достовірно розуміючи, що перед ним перебуває працівник поліції під час виконання ним службових обов'язків, який був одягнений у формений одяг, на якому містились спеціальні жетони з особистими номерами поліцейських, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, направленим на нанесення тілесних ушкоджень працівнику поліції ОСОБА_9 у зв'язку з виконанням ним своїх службових обов'язків, несподівано для ОСОБА_9 , наніс йому по лівій руці один удар ножом, який тримав у правій руці, чим спричинив поліцейському ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи №187-ЛЗ/17 від 01.06.2017 року поверхневу різану рану на тильній поверхні лівої кисті в області проекції дистальної третини другої п'ясної кістки із заходженням на область першого між пальцевого проміжку, яка за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Відносно ОСОБА_7 працівниками поліції було застосовано вогнепальну зброю з метою забезпечення особистої безпеки та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, згідно Закону України «Про національну поліцію».
Після цього, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування своїх доводів зазначив про те, що вся доказова база у справі зводиться до показань співробітників поліції, які є зацікавленим особами у даній справі.
У вироку відсутні посилання на дані експертиз, які підтверджують невинуватість його підзахисного.
Зокрема, судом не взяті до уваги висновки експертизи №206-МК/17 від 21.11.2017 року в дослідницькій частині якої зазначено, що кулеве поранення було здійснено зверху вниз з неблизької дистанції. При цьому потерпілий ОСОБА_9 вказував на те, що в момент нападу він виставив руку вперед, присів та вистрелив по ногах нападника, а перед цим він здійснив постріл в повітря.
Також судом не враховані висновки експертизи № 22877/27615 від 14.12.2018 року, в якій зазначено, що постріл здійснено з неблизької дистанції та більше, ніж 1,5 метра. Тобто показання потерпілого ОСОБА_9 про заподіяння йому тілесних ушкоджень неспроможні, та вказують на те, що обвинувачений не міг заподіяти потерпілому тілесні ушкодження перед пострілом.
Судом не береться до уваги та однобічно трактується висновок експертизи №290-ЛЗ/17 від 21.08.2017 року, в якому міститься посилання на те, що не виключена можливість виникнення рани гострим предметом від руки самого потерпілого ОСОБА_9 .
Докази та показання свідків судом враховані виключно в частині обвинувачення підзахисного.
Після того як ОСОБА_7 був доставлений в лікарню з проникаючим вогнепальним пораненням, на адресу ГУ НП в Харківській області було направлено іншу телеграму , про те що сержант поліції ОСОБА_9 здійснив попереджувальний постріл вгору, після чого вистрелив у напрямку нападника.
Свідок ОСОБА_12 , який працює лікарем КЗОЗ «Лозівська центральна районна лікарня» не надавав свідчення, які могли вплинути на встановлення факту винуватості обвинуваченого, оскільки в судовому засіданні не було встановлено час, коли потерпілий ОСОБА_9 звернувся за медичною допомогою .
Також під час слідства не були знайдені знаряддя злочину, які описував потерпілий - ніж та металевий предмет. Хоча сам обвинувачений стверджує, що після пострілу він впав на коліна, що підтверджується показаннями свідків та протоколом огляду речей, де зазначено що на штанах видимі сліди бруду в області колін.
За наявності таких суперечливих доказів суд ухвалив обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 .
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим.
Потерпілий ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про розгляд апеляційної скарги, у судове засідання не з'явився, заяв які б перешкоджали подальшому розгляду справи від нього не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе не визнав, при цьому він не заперечував, що 20.05.2017 року, перебуваючи у дворі буд. АДРЕСА_2 , він побачив групу людей, приблизно 6-7 чоловік, які щось голосно кричали. Серед вказаних криків він почув голос свого знайомого ОСОБА_13 , оскільки той має специфічний голос. Ця група людей прямувала до подвір'я будинків, заходячи за кут одного з них. Оскільки його друзі знаходились в стані алкогольного сп'яніння, він зрозумів, що їм потрібна допомога, а тому побіг до подвір'їв, куди направилася група людей. Коли він забіг до подвір'я будинків, там було дуже темно, він почув чиїсь голоси, на допомогу ніхто не кликав, інших шумів він не чув. На відстані 20-25 метрів він побачив світло ліхтарика, яке хаотично рухалося, та яке декілька разів потрапляло йому в обличчя, засліплюючи його. Він почав рухатися на світло даного ліхтарика, яке знаходилося справа від нього. Пробігаючи біля сміттєвих баків, він почув голос, який крикнув йому «стояти», а потім відбувся, з лівої сторони від нього, один постріл, після якого він відчув різку біль в області живота. Він не бажав кликати сторонніх осіб на допомогу, не намагався привернути увагу жителів цього двору, не кричав, не викликав поліцію, а втік з місця події. Звернувся до лікарні не відразу, після спливу певного часу, коли стан його здоров'я погіршився.
Проте, незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченим, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і безпосередньо досліджених судом, яким дана належна оцінка.
Так, потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив , що 20.05.2017 року під час несення служби у складі сектору реагування патрульної поліції Лозівського ВП в нічний час, близько 01 год. 35 хв. до відділку поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_14 про те, що невідомий чоловік в масці підійшов до його автомобіля та наніс удар невідомим предметом, схожим на палицю, по вітровому склу з водійської сторони, в результаті чого розбив його, після чого втік в напрямку буд. 15 по вул. Благовіщенська м. Лозова. Він та ОСОБА_11 , будучи одягненими у формений одяг, на якому містились спеціальні жетони з їх особистими номерами, прибули на місце події та вирішили піти у напрямку зазначеного будинку, з ними також пішли ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Проходячи вдовж сміттєвих баків, ОСОБА_11 наблизився до цих баків та направив світло свого ліхтарика в їх напрямок. Тоді вони побачили темний силует людини, яка сиділа за цими баками. Несподівана ця людина різко вибігла із-за баків, і, тримаючи в лівій руці металевий предмет, схожий на палицю, а в правій руці - клинок чи ніж, здійснювала ними кругові махи перед собою, та побігла у напрямку ОСОБА_17 , на що останній крикнув: «Стій, це поліція!». Потерпілий в свою чергу крикнув: «Стій, стріляти буду!». Коли чоловік приблизився до ОСОБА_11 , останній ухилився від махів вищевказаними предметами, які здійснював цей громадянин, та зробив пару кроків назад. На його повідомлення про те, що буде застосована вогнепальна зброя, нападник ніяк не відреагував. Приблизившись до ОСОБА_11 на відстань один метр, даний чоловік продовжував здійснювати махи ножем, який тримав в руці. З метою припинення даного правопорушення, він зробив попереджувальний постріл угору. Після цього нападник відвів свою увагу від ОСОБА_11 та несподівано, різко розпочав рух у сторону потерпілого, не припиняючи розмахувати правою рукою з ножем, залишаючи тримати палицю в лівій руці. В цей час він попередив нападника, сказавши: «Стій, стріляти буду!». Нападник, підбігаючи до нього, зробив замах рукою у область його обличчя, він бачив в руці нападника предмет, схожий на клинок чи ніж. В цей момент він з метою захисту виставив ліву руку, щоб захиститися, та відскочив від нападника. З метою затримання нападника на місці, завдати пошкодження нижнім кінцівкам нападника та захисту від нападу, він здійснив другий постріл, коли нападник був на відстані від нього приблизно одного метру. Удар нападника ножем відбувся по тильній поверхні лівої кисті, йому було завдано легке тілесне ушкодження. Після цього нападник оббіг його зліва та втік з місця події, за ним послідкували ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Він відчув гостру біль в області лівої руки, про що повідомив ОСОБА_11 .
Наведені докази щодо встановлених фактичних обставин та показання потерпілого знайшли повне підтвердження у поясненні свідка ОСОБА_11 , який був поряд з потерпілим ОСОБА_9 та повністю підтвердив його показання, вказавши при цьому, що особа, яка вискочила із-за сміттєвого баку, була в масці-балаклаві, в правій руці тримала предмет схожий на ніж, а у лівій - предмет, схожий на прут невеликого діаметру. Свідок повідомляв цій особі, що він з поліції. Коли особа стала наближатися до нього, потерпілий попередив її про застосування вогнепальної зброї. Свідок чув постріл. Обернувшись, він побачив, що у ОСОБА_9 рука з пістолетом піднята угору. Потім він побачив, як рука з пістолетом ОСОБА_9 опустилася донизу, ліва рука піднялася догори, після він почув другий постріл. Потім бачив, як людина в масці побігла повз ОСОБА_9 у напрямку вул. Володарського. Після того як він підійшов до ОСОБА_9 , останній повідомив, що дана особа нанесла йому тілесне ушкодження та показав ліву руку, на якій була кров.
З показів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_16 вбачається, що вони несли службу у складі сектору реагування патрульної поліції Лозівського ВП, під час виконання ними службових обов'язків були одягнені у формений одяг, на якому містились спеціальні жетони з особистими номерами поліцейських, використовували ліхтарики, якими освітлювали ділянки місцевості двору. Вони бачили, як невідома людина чоловічої статі, високої статури, одягнена в темний спортивний костюм, в масці на обличчі, та в правій руці якої був предмет, схожий на ніж, а в лівій - палка, бігла в напрямок ОСОБА_11 . В цей час ОСОБА_9 попередив правопорушника про те, що буде застосована вогнепальна зброя, після чого зробив попереджувальний постріл вгору. Після цього нападник направився і рухався на ОСОБА_9 . Потім ОСОБА_9 здійснив другий постріл. Після цього дана особа побігла між деревами та зникла у темряві.
Свідок ОСОБА_19 повідомив про те, що вночі 20.05.2017 року, він був очевидцем того, як людина в чорному костюмі та в масці на обличчі підійшла до автомобіля білого кольору та розбила скло, після чого дана людина направилася у сторону подвір'я будинку АДРЕСА_3 , де він мешкає. Потім він пішов додому. Перебуваючи у своєму дворі, на відстані 50-60 метрів від сміттєвих баків, він побачив, як працівники поліції світили своїми ліхтариками у сторону сміттєвих баків, ділянка яких не освітлювалася та біля яких була купа гілля дерев. За сміттєвими баками сиділа людина у масці, яка із криками вибігла із-за сміттєвих баків та після цього він почув, що була застосована зброя. Після цього працівники поліції покинули двір будинку, в якому він мешкає. Він бачив лише темний силует чоловіка, на обличчі якого була чорна маска.
Із показань свідка ОСОБА_20 вбачається, що в магазині "Городок" він разом з ОСОБА_21 , ОСОБА_7 вживали пиво. Після цього він разом з ОСОБА_7 направилися до магазину "Градус", а ОСОБА_21 залишився в магазині "Городок". Біля магазину "Градус" він вживав пиво, а ОСОБА_7 пив чай. ОСОБА_7 в той день був одягнений в сіру спортивну кофту з капюшоном та штани. Через деякий час до них приєдналися ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , Потім ОСОБА_7 пішов додому, а він з ОСОБА_14 пішли до автомобіля, де продовжили вживати алкогольні напої. Через хвилин сорок, як ОСОБА_7 пішов, під час коли вони з ОСОБА_14 сиділи в автомобілі, невідома людина, яка була одягнена в чорну спортивну кофту та на обличчі у масці, нанесла удар по лобовому склу цього автомобіля, а потім по боковому склу. ОСОБА_14 вийшов із автомобіля, а потім повідомив, що невідомий чоловік наніс йому удар по нозі.
Аналогічні пояснення дав свідок ОСОБА_13 .
Показання потерпілого і зазначених свідків є логічними, послідовними та несуперечливими, а також додатково підтверджуються даними, що зафіксовані в протоколі слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , спеціаліста ОСОБА_22 , судово-медичного експерта ОСОБА_23 , під час проведення якого зазначені особи розказали про обставини заподіяння ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень працівнику поліції, а також вказали на маршрут переслідування правопорушника (том 2 а.с.47-53).
Крім того, спростовується версія обвинуваченого ОСОБА_7 і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які в сукупності підтверджують його винність.
Вказані докази є належними та допустимими, будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів не вбачає.
Тому доводи захисника ОСОБА_8 про упередженість суду першої інстанції під час розгляду провадження через надання переваги показанням свідків, які є працівниками поліції, колегією суддів не беруться до уваги.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 повідомив про те, що він був на місці події, відразу після отримання поранення в живіт він сів в машину таксі та поїхав додому. Вдома він все розповів дружині. Правоохоронним органам про подію, що трапилася, а також про поранення ні він, ні його дружина не повідомляли, вважав , що поранення не серйозне, думав, що постріл вчинено з табельної зброї. Хто в нього стріляв він не знає, а також йому не відомо було, що в нього стріляли співробітники поліції, ніяких пізнавальних елементів на одязі він не бачив.
Таким чином, покази про фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення як самого обвинуваченого, так і потерпілого, і свідків очевидців кримінального правопорушення збігаються у тому, що обвинувачений не заперечує факту свого перебування на місці події, того, що він бачив, як люди світили ліхтарями, що він рухався в напрямку світла, попередження осіб щодо нього.
На думку колегії суддів, обвинувачений з метою захисту вказує на те, що тілесних ушкоджень працівнику поліції він не наносив, вуалюючи своїми показами саме факт свого наближення в бік працівника поліції.
Щодо доводів автора апеляції про те, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_19 вказували в суді першої інстанції, що постріл був один і в руках нападника вони не бачили жодного предмета, спростовуються даними протоколу проведення слідчого експерименту від 20.05.2017 року та диском DVD-R, за участю свідка ОСОБА_19 , які повністю підтверджують його покази, що він давав у судовому засіданні та під час проведення якого, він підтвердив, що він бачив людину, яка присіла біля баків, потім вказана людина з криками та тримаючи у руках палицю, вибігла із-за сміттєвих баків та почала бігти у їх сторону. Він побіг в інший бік, та побачив сутичку між працівниками поліції та вказаною людиною, та почув два постріли (том 2 а.с.43-46).
Доводи захисника обвинуваченого щодо неврахування судом першої інстанції даних експертиз, які вказують на час та механізм здійснення пострілу, відстань, з якої було зроблено постріл, що на його думку, підтверджують невинуватість обвинуваченого ОСОБА_7 в заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілому, визнаються колегією суддів неспроможними.
Суд першої інстанції в межах пред'явленого обвинувачення, в якості доказів на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_7 посилається на покази обвинуваченого, потерпілого і свідків, оскільки вони в сукупності з іншими доказами співпадають в тому, що працівником поліції було зроблено постріл, від якого обвинувачений був поранений, чого не заперечує сам обвинувачений.
Із висновку експерта № 187-ЛЗ/17 від 01.06.2017 року вбачається, у ОСОБА_9 мала місце поверхнева різана рана на тильній поверхні лівої кисті в області проекції дистальної третини другої п'ясної кістки із заходженням на область першого між пальцевого проміжку, яка утворилася від ріжучої дії предмету, що мав гострий край, яким міг бути ріжучий край клинка ножа і могла бути спричинена в строк та при обставинах, вказаних ОСОБА_9 . За ступенем тяжкості вищевказана поверхнева різана рана кисті відноситься до легкого тілесного ушкодження. Різана рана кисті у ОСОБА_9 могла утворитися від дії клинка ножа. Різана рана кисті у ОСОБА_9 не могла утворитися при падінні його на площину, в тому числі і з наданням тілу прискорення (том 2 а.с.57-58).
А висновком додаткової експерти № 201-ЛЗ/17 від 07.07.2017 року, встановлено, що різана рана кисті у ОСОБА_9 могла утворитися в строк та за обставин, на які вказали потерпілий ОСОБА_9 та свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , під час проведення слідчого експерименту 16.06.2017 року (том 2 а.с.59-60).
Крім того, покази, надані ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 20.05.2017 року в цілому не суперечать судово-медичним даним в частині кількості, локалізації, характеру і механізму спричинення тілесних ушкоджень, що мали місце в нього, на що міститься посилання у висновку експерта № 176-ЛЗ/17 від 12.06.2017 року /том 2 а.с. 116-118/.
Експерт ОСОБА_23 , який був допитаний в судовому засіданні, повідомив, що при проведенні первісної експертизи, ним було оглянуто потерпілого ОСОБА_9 , при проведенні додаткової експертизи ним використовувалася медична документація. Він особисто бачив рану потерпілого, її розташування було описано у первісній експертизі. На момент огляду у довідці було зазначено, що у потерпілого була поверхнева різана рана лівої кисті, травма при виконанні службових обов'язків, виробнича. Предмет, яким було нанесено дану рану, володів ріжучими властивостями та мав гострий край. По даній рані не можливо вказати, яким способом вона була отримана, а саме чи була вона нанесена зверху до низу, чи знизу до верху.
Також не приймаються до уваги колегії суддів, посилання захисника ОСОБА_8 на рапорти сержанта ОСОБА_9 про застосування табельної зброї, оскільки ніхто з учасників процесу не заперечує факту здійснення пострілу працівником поліції.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, виражається у заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень легких, середньої тяжкості працівнику правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 щодо відсутності достовірних доказів про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, є необґрунтованими, а тому колегія суддів їх до уваги не бере.
Твердження захисника, що свідок ОСОБА_12 не був допитаний в судовому засіданні спростовуються вказівкою у вироку того, що свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні відмовився від давання показань на підставі п. 4 ч. 2 ст. 65 КПК України, звільнення від обов'язку зберігати професійну таємницю згідно ч. 3 ст. 65 КПК України суду не надавалося.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, що підтверджують версію обвинуваченого ОСОБА_7 про непричетність до злочину та визнав його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого цих висновків не спростовують.
Виходячи з наведеного, на підставі аналізу всіх зібраних та ретельно перевірених в суді першої інстанції доказів, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях обвинуваченого складу вищевказаного кримінального правопорушення та, призначаючи покарання, дотримався вимог ст.65 КК України і призначив покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до середнього ступеня тяжкості, особу винного, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має спеціальну освіту, одружений, має малолітню дитину, яка проживає з ним та знаходиться на його утриманні, працює неофіційно, проживає за постійним місце проживанням, де характеризується позитивно, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначив покарання в межах санкції статті, яке відповідає засадам кримінального провадження.
Також суд врахував досудову доповідь, та дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 05 2019 року щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - залишити без задоволення.
Касаційна скарга на дане судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий Судді