Справа № 278/954/19
Головуючий у 1-й інстанції: Грубіян Є.О.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
25 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2019 року ((рішення прийнято у м. Житомирі, час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора реагування патрульної поліції Бердичівського відділу поліції Філіпенка Євгенія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Інспектора реагування патрульної поліції Бердичівського відділу поліції Філіпенка Євгенія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №946966 від 09.02.2019, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн.
2. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає зазначену постанову незаконною, з тих підстав, що вина позивачем не визнавалась, звинувачення зазначені в постанові винесені з процесуальними порушеннями і не відповідають дійсності, оскільки після зупинки транспортного засобу та повідомлення причини зупинки (перевищення швидкісного режиму в межах населеного пункту) інспектор поліції забрав документи позивача до свого службового автомобіля, а через деякий час повернувся та зачитав оскаржувану постанову. У зв'язку з наведеним вважає постанову протиправною та просить її скасувати.
3. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що дане правопорушення встановлено інспектором поліції під час виконання своїх службових обов'язків, про що відповідач розглянув дану справу та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Адміністративне стягнення, накладене на позивача в розмірі, передбаченого статтею КУпАП, та відповідає характеру вчиненого правопорушення і всім обставинам справи. Дана санкція застосована з метою виховання особи, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.
5. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано його пояснення та той факт, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували встановлення обставин при прийнятті спірної постанови та накладенні на позивача штрафу в розмірі 225,00 грн.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
6. Судом встановлено, що позивач 09.02.2019 о 18 год. 07 хв., кермуючи автотранспортним засобом "CHEVROLET LACHETTI" д.н.з. НОМЕР_1 " в м. Бердичеві при проїзді перехрестя вул. Житомирська - Шолом-Алейхема, проігнорував вимоги дорожнього знаку 5.16, чим порушив п.п. 8.4. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
7. У зв'язку з цим, інспектором сектору реагування патрульної поліції Бердичівського відділу поліції старшим лейтенантом поліції Філіпенком Євгенієм Олександровичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №946966 від 9.02.2019 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн (а.с. 4).
8. Позивач, не погодився з даною постановою та звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
9. Позивач зазначив, що намагався надати свої пояснення та заперечення, однак інспектором було зазначено, що розгляд справи вже відбувся, а постанова може бути оскаржена позивачем в судовому порядку. Постанову про адміністративне правопорушення інспектором поліції позивачу вручено також не було.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
12. Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122).
13. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
14. За змістом статті 31 вказаного Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
15. Згідно зі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
16. Загальні вимоги до водіїв транспортних засобів визначені Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 "Про Правила дорожнього руху".
17. Підпунктом ґ) пункту 8.4. ПДР передбачено, що дорожні знаки поділяються на групи інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
18. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
19. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
20. При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
21. Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
22. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
23. Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
24. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
25. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
26. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
27. Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
28. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
29. Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
30. Між тим, на думку колегії суддів, жодним доказом наявність адміністративних правопорушень в діях позивача встановлена не була.
31. Дійсно, за змістом ч.5 ст.258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення.
32. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення.
33. Цей же протокол був би доказом роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
34. У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.
35. У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
36. Суд зазначав у наведеному рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
37. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
38. Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні.
39. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
40. Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
41. За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.
42. Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені.
43. Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
44. Це пов'язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
45. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
46. Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування.
47. Отже, з наведеного вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
48. При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
49. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
50. Судом апеляційної інстанції встановлено, що необхідних матеріалів адміністративної справи до моменту початку розгляду справи про адміністративне правопорушення складено не було.
51. Суд вже зазначав, що працівник поліції не був зобов'язаний складати протокол про адміністративне правопорушення, однак він мав право це зробити.
52. Так само відповідач мав можливість зібрати інші докази вчинення правопорушення (відібрати пояснення у правопорушника, свідків, скласти рапорти або інші документи.
53. Усне твердження працівника поліції про виявлення правопорушення, озвучене правопорушнику, не може бути належним доказом.
54. Спостереження працівником поліції правопорушення може мати місце, однак воно має бути зафіксоване на матеріальному носії.
55. Таким матеріальним носієм міг бути протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються, або ж рапорт, пояснення чи пояснення. До цього матеріального носія міг бути і доданий диск з відеозаписом.
56. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
57. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
58. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
59. Так відповідно до вимог пункту 9 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
60. Обов'язок дотримуватися названих вимог відповідач має і у випадках, коли складення протоколу не передбачається КУпАП.
61. З матеріалів справи вбачається, що зазначених вимог працівником поліції не було дотримано, а натомість ним в безапеляційному порядку була складена спірна постанова.
62. Отже, судом першої інстанції не встановлено наявність та не витребувано інших доказів у підтвердження вини позивача у вчиненні вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.
63. З огляду на викладене, недотримання прав позивача та не з'ясування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставин його скоєння, недоведеність факту скоєння правопорушення, дають підстави для скасування спірної постанови та закриття провадження у справі.
64. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
65. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
66. Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що факт порушення ним п.п. 8.4 ПДР України не знайшов свого підтвердження.
67. Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
VI. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
68. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
69. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
70. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
71. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
72. Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
73. Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
74. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не дотримані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора реагування патрульної поліції Бердичівського відділу поліції Філіпенка Євгенія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 946966 від 09.02.2019 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.