Справа № 120/619/19-а
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
17 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року (прийняте у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
позивач 21.02.2019 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 10.04.2018 №02-12/272;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.07.2018 з урахуванням довідки про заробітну плату від 10.04.2018 №02-12/272.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що позивачем вживались заходи щодо підтвердження спірного періоду роботи, що підтверджується довідкою Архівного відділу Вінницької міської ради. При цьому, у позивача відсутня будь яка можливість врегулювання даного питання та отримання підтверджуючих документів.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що позивачем у встановлений строк не виконано вимоги законодавства та не надано завірених належним чином копії особових рахунків по нарахуванню заробітної плати у період роботи з 1989 року по 1991 рік у зв'язку з чим не було підстав для здійснення перерахунку пенсії.
Позивач подав відповідь на відзив у якому зазначив, що відповідач безпідставно вимагав у позивача додаткові документи, оскільки подані заявником довідки повністю відповідали вимогам чинного законодавства, при цьому належного сприяння в отриманні необхідних документів від Управління позивач не отримав.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
25.07.2018 позивач звернувся в Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви позивач додав довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 10.04.2018 № 02-12/271 за період 1980-1986 років та № 02-12/272 за період 1987-1991 років, виданих арбітражним керуючим - ліквідатором ВАТ "Завод "Термінал".
03.12.2018 позивач подав заяву до відповідача з проханням розрахувати розмір його пенсії з урахуванням заробітної плати за 1987-1991 років, згідно довідки № 02-12/272.
Відповідачем не взято до уваги дану довідку № 02-12/272 за період 1987-1991 років та не проведено відповідний перерахунок.
15.01.2019 листом № 4/Б-1, відповідачем запропоновано позивачу надати завірені копії особових рахунків по нарахуванню заробітної плати за відповідний період для врахування довідки, що одночасно стало підставою для звернення позивача до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що надана позивачем довідка про заробітну плату № 02-12/272 не була підтверджена необхідними первинними документами, у зв'язку з чим пенсійним органом цілком правомірно запропоновано позивачу їх надати та в подальшому не проведено перерахунок розміру пенсії у зв'язку з їх не наданням.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої Мін'юстом України 27.12.2005 за № 1566/11846 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно пп. 3 п. 2.1. цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Положенням п. 4.1. Порядку визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Відповідно до п. 4.2. Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17.03.2015 у справі № 21-11а15 та від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14, а також Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 10.07.2018 у справі №539/2061/17, від 18.10.2018 у справі №539/758/15-а, від 12.06.2019 у справі №725/21038/16-а.
Таким чином, з наведеного сліду, що особа має право звертатись до пенсійних органів, для обчислення розміру пенсії подавати довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, єдиною обов'язковою умовою для обчислення цієї пенсії є підтвердження таких довідок про заробітну плату первинними документами.
Одночасно, пенсійним органам надано право вимагати у відповідний строк від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, подання необхідних документів, передбачених законодавством.
Як вбачається з довідки Архівного відділу Вінницької міської ради від 21.09.2018 №Б-24-95996/24-30, пошукова робота в первинних документах з кадрових питань (особового складу) фонду ВАТ "Завод "Термінал", що передані на зберігання до Архівного відділу міської ради в неповному обсязі, позитивного результату не дали.
Особові рахунки про нарахування заробітної плати гр. ОСОБА_1 за 1992 рік на зберігання до Архівного відділу не передано.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вжито заходи для отримання первинних документів щодо підтвердження спірного періоду роботи, однак у відповідь було повідомлено про відсутність в архіві відповідних документів.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем запитів щодо отримання особових рахунків про нарахування заробітної плати до підприємства чи вжиття інших заходів щодо отримання первинних документів.
При цьому, ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства "№ 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган не скористався своїм правом вимагати від підприємств, установ, та організацій подання необхідних документів, передбачених законодавством для здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно довідки про заробітну плату від 10.04.2018 №02-12/272.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не вжито заходів для отримання від підприємств, установ, організацій необхідних документів, передбачених законодавством для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу, апеляційний суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2018 про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 10.04.2018 №02-12/272.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 10 квітня 2018 року №02-12/272.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 10 квітня 2018 року №02-12/272.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.