Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
25 липня 2019 р. справа № 520/6097/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні однією сумою.
Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.
Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач з 01.08.1993 року по 21.12.2016 року проходив військову службу в Збройних силах України у військовій частині НОМЕР_2 (п/п НОМЕР_4 ), де отримував грошове забезпечення. Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій і пенсіонером Міністерства оборони України. 07.12.2016 року наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №654 позивача звільнено у запас відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров'я). Із списків військової частини позивач виключений з 21.12.2016 року згідно з наказом командира в/ч №281 від 21.12.2016 року, у якому зазначено виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.08.2008 року №260 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 календарних років. 22.05.2019 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з заявою, в якій просив: здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку. 07.06.2019 року позивач отримав відповідь від військової частини НОМЕР_2 датовану 24.05.2019 року за №10/618, якою відмовлено в задоволенні заяви позивача. Позивач не погоджується з вказаною відмовою відповідача та вважає, що діями відповідача порушено його права, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що в позовними вимогами не погоджується з наступних підстав. Відповідно до пункту 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних сил та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. До їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога. включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода носить характер винагороди. На думку відповідача, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, винагорода за безпосередню участь в АТО не є щомісячними видами грошового забезпечення, тому у відповідача немає правових підстав щодо включення вищевказаних виплат до розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді заступника начальника командного пункту штабу військової частини - польова пошта НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 .
В період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_4 позивач перебував на фінансовому забезпеченні в військовій частині НОМЕР_4 та отримував грошове забезпечення, у складі грошового забезпечення позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду.
07.12.2016 року наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №654 позивача звільнено у запас відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров'я).
Наказом командира військової частини польової пошти НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 21.12.2016 року №281 позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 21.12.2016 року.
Військова частина розрахувала розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатила позивачу одноразову гроші в допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (зі змінами внесеними постановою КМУ від 13.03.2013 року №161).
20.05.2019 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби.
Військова частина НОМЕР_2 листом №10/618 від 24.05.2019 року відмовила позивачу у здійсненні нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача).
Відповідно до положень ч.1 ст.9 Закону України №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з положеннями частини 2 статті 9 Закону України №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 1 частини другої статті 15 Закону України №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII (у редакції, чинній на час звільнення позивача), пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з положеннями частини 3 статті 43 Закону України №2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів підпункту 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №899 (у редакції, чинній на час звільнення позивача), установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В матеріалах справи міститься копія постанови Ленінського районного суду м.Харкова від 23.10.2017 року по справі №642/4766/17, яка набрала законної сили.
В межах вказаної справи судом встановлено, що відповідно до грошового атестата серія ЗУ №378893, виданої в/ч пп.В 6250 та наказу командира в/ч пп. В 6250 №281 від 21.12.2016, на час звільнення позивача з військової служби розмір його грошового забезпечення включав щомісячну додаткову грошову винагороду, яка становила 60% місячного грошового забезпечення. Довідкою в/ч від 17.05.2017 №10/389 підтверджено, що позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду з листопада 2014 року по листопад 2016 року, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі по місяцях. Відповідно до наказів командира в/ч пп. В 6250 від 02.07.2015 № 145, від 04.04.2016 № 75, від 23.12.2015 № 2881, від 31.10.2016 № 2356 вбачається, що позивач отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Довідкою в/ч НОМЕР_2 від 16.08.2017 №10/717 підтверджено, що позивач отримував грошову допомогу на оздоровлення за 2015 у сумі 3545,38грн. та за 2016 у сумі 7173,13грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015 у сумі 3545,38грн. та за 2016 у сумі 7225,28грн.,з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З наведеного вбачається, що позивач під час проходження служби отримував щомісячну грошову винагороду за останні 24 місяці перед звільненням.
Отже, така додаткова винагорода була нарахована та виплачувалась позивачу постійно до його звільнення з військової служби.
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже в силу положень ст. 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Суд зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби є протиправними, та як наслідок наявність підстав для зобов'язання військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.05.2019 року по справі №820/5285/17.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року по справі №522/2738/17 дійшла висновку, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім цього, безпідставним є посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в силу частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відносно позовної вимоги зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні однією сумою, суд зазначає наступне.
В межах даної справи суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
Наслідком вказаного перерахунку буде визначення суми одноразової грошової допомоги при звільненні, яку позивач не отримав внаслідок протиправних дій відповідача, та виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати на користь позивача визначеної на підставі рішення різниці.
Відносно позовної вимоги здійснити виплату позивачу однією сумою, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду в межах задоволених позовних вимог, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
З огляду на те, що на даний час відповідний перерахунок не проведено відповідачем, суд вважає, що вказана позовна вимога є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Щодо вимоги позивача стосовно встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) отримував під час проходження військової служби, здійснити виплату суми перерахунку.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 25.07.2019 року.
Суддя Біленський О.О.