24 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/3888/19
категорія 111030600
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/3888/19 за позовом Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2018 №0020055112 про застосування штрафних санкцій в розмірі 905332,34 гривень.
Рішенням суду від 04 липня 2019 року позов Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 0020055112 від 10.12.2018. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради судові витрати у вигляді судового збору у сумі 13579,99 гривень.
08 липня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява представника Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради - Логінова Руслана Миколайовича, відповідно до змісту якої останній просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17328,50 грн. (а.с. 141-142).
Частиною першою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однак, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 3 ст. 143 КАС України).
Враховуючи те, що рішення у справі №240/3888/19 було прийнято судом 04 липня 2019 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, було подано до суду 08.07.2019, крім того, враховуючи, що до закінчення судових дебатів у справі представником позивача була зроблена відповідна заява про подання до суду доказів, що підтверджують розмір судових витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, то суд приходить до висновку, що строк звернення до суду із відповідною заявою представником позивача не пропущений.
Згідно з ч. 4 ст. 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи вищезазначені положення КАС України, судовий розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу було призначено на 17 липня 2019 року о 14:30.
В судове засідання, призначене на 17 липня 2019 року, з'явився представник Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради, однак подав до суду заяву про розгляд питання про розподіл судових витрат без його участі (а.с.148).
Натомість, представник відповідача, до суду не з'явився, про причини неявки та їх поважність суду не повідомляв, про дату, час та місце проведення судового розгляду заяви був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Зважаючи на зазначені обставини, суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами справи.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та заяву представника Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради - Логінова Руслана Миколайовича про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вказана норма КАС України передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення недоліку, а саме: неповноти судового рішення, а відтак додаткове судове рішення є засобом усунення такої неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Крім того, нормами ч. 5 ст. 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, тобто у разі якщо за заявою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, вирішуються питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями частини першої статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу, що сплачений позивачем судовий збір у сумі 13579,99 гривень за подання вказаної позовної заяви було стягнуто на користь Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області, про що зазначено в рішенні суду від 04.07.2019.
Надаючи оцінку заявленим позивачем судовим витратам на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття "витрати на правову допомогу" у даному контексті - це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.
Враховуючи вищевикладене, компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність (ордер); документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №906/194/18, які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, на підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем було надано:
- належним чином завірену копію договору про надання професійної правничої допомоги від 03 квітня 2019 року (а.с. 143);
- акт від 08 липня 2019 року прийому-передачі виконаних робіт по наданню правничої допомоги на загальну суму 17328,50 грн. (а.с. 144);
- платіжне доручення № 214 від 08.07.2019 про оплату Комунальним підприємством "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради послуг адвоката Логінова Руслана Миколайовича за надання правничої допомоги на суму 17328,50 гривень (а.с.145).
Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином завірена копія свідоцтва ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю від 06.08.2019 №681(а.с. 111), а також належним чином завірена копія довіреності від 03.04.2019 №08/368 видана Комунальним підприємством "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради ОСОБА_1 на представництво інтересів підприємства (а.с.112).
Вказані письмові докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу були надані позивачем із дотриманням процесуального строку, передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України.
Положеннями частини дев'ятої статті 139 КАС України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд наголошує, що Головне управління ДФС у Житомирській області не надало до суду жодних заперечень щодо розміру заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу, як і не подало належним чином оформленого у відповідності до вимог статті 166 КАС України клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в порядку частини шостої статті 134 КАС України.
Здійснивши системний аналіз норм чинного процесуального законодавства та дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу є співмірними та підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями частини першої статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача з професійної правничої допомоги шляхом стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради 17328,50 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною п'ятою статті 252 КАС України встановлено, що додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Зважаючи на необхідність розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи, а також враховуючи їх співмірність та документальне підтвердження, заява представника позивача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 243, 248, 252, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Заяву представника Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №240/3888/19 - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195) на користь Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (вул. Вітрука, 11, м.Житомир,10025, код ЄДРПОУ 03328310) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17328,50 гривень (сімнадцять тисяч триста двадцять вісім гривень п'ятдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович
ухвалено додаткове судове рішення, в тому числі за ініціативою суду