23 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8044/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області в якому просить:
- визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови їй в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провести їй з 01.01.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду в розмірі 50714,40 грн. ( посадовий оклад 31696,50 грн. і доплата 60% за вислугу років 19017,90 грн.) та виплачувати різницю недоплаченого щомісячного грошового утримання з урахуванням уже виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що територіальний орган Пенсійного фонду України протиправно та за відсутності правових підстав відмовляє у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням інформації, зазначеній у повідомленні Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/198/19 від 13 березня 2019 року.
Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У встановлений судом строк відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що повідомлення Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/198/19 від 13 березня 2019 року не може бути прийняте територіальним органом Пенсійного фонду України для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки Рівненський апеляційний господарський суд не є правонаступником Житомирського апеляційного господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці з 21.12.2010.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 щодо неконституційності окремих положень частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" в частині визначення розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, позивач подала повідомлення Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2019 №04-22/198/19 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 01.1.2019 заробітна плата працюючого судді на відповідній посаді з вислугою років 60 відсотків в апеляційному господарському суді становить 50714,40 грн.
Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №Г-206 від 09 квітня 2019 року повідомило позивача, що його звернення розглянуто. Зазначено, що згідно з листом Рівненського апеляційного господарського суду вих. №04-16.4/1275/18 від 19 березня 2018 року, даний суд не було визначено правонаступником Житомирського апеляційного господарського суду, тому відсутні повноваження щодо видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Враховуючи вищевикладене, було прийняте рішення про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 з 01 лютого 2019 року щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до листа Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/198/19 від 13 березня 2019 року.
Не погоджуючись із наданою відмовою, наголошуючи, що відповідач за відсутності правових підстав відмовляє у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Основного Закону закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини першої статті 58 Основного Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Положеннями статті 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Частиною першою та другою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N N 41-45, ст. 529; 2015 р., N N 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Частиною третьою статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016, далі - Закон №2453-VI) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року №5-1, далі - Порядок №3-1).
Пунктом 1 розділу І Порядку №3-1 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Положеннями пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1 закріплено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №3-1 закріплено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").
Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, як наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання, так і наявність правових підстав для його перерахунку з 01 лютого 2019 року Житомирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області не заперечується. При цьому, єдиною підставою для відмови ОСОБА_2 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є неможливість, на думку відповідача, врахування при такому перерахунку повідомлення Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/198/19 від 13 березня 2019 року.
Так, Наказом Державної судової адміністрації України "Про проведення ліквідації окремих апеляційних господарських судів" від 20 серпня 2010 року №122 Житомирський апеляційний господарський суд ліквідовано та створено Рівненський апеляційний адміністративний суд.
При цьому, Державна судова адміністрація України листом вих. №Г-53/14 від 31 січня 2014 року повідомила ОСОБА_1 , що для отримання довідки їй необхідно звернутись саме до Рівненського апеляційного господарського суду.
Суд наголошує, що вказані дії суб'єкта владних повноважень створюють ситуацію, при якій ОСОБА_1 реалізувати своє право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання може виключно у судовому порядку, а не шляхом подання відповідної заяви до територіального органу Пенсійного фонду України у встановленому законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що ОСОБА_1 зверталася до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області не із заявою про призначення пенсії, а виключно із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, а тому позивачем до вказаної заяви були надані усі необхідні документи, передбачені Порядком №3-1.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, яка оформлена листом вих. №Г-206 від 09 квітня 2019 року є протиправними, а тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Враховуючи наявність порушеного права та необхідність застосування судом ефективного механізму для його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою та четвертою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провести ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з повідомленням Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/198/19 від 13 березня 2019 року про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що становить 50714,40грн.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Позиція суду щодо застосування ефективного механізму захисту порушеного права також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17 (адміністративне провадження №К/9901/2409/18).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому позовні вимоги є обґрунтованими їх слід задовольнити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 1536,80 грн судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Перемоги, 55,Житомир,10003. ЄДРПОУ 40380333) про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання - задовольнити.
Визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2019 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду в розмірі 50714,40 грн. ( посадовий оклад 31696,50 грн. і доплата 60% за вислугу років 19017,90 грн.) та виплачувати різницю недоплаченого щомісячного грошового утримання з урахуванням уже виплачених сум.
Стягнути з Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 1536,80 судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева