18 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6313/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 квітня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду (постановлена головуючим-суддею Мікула В.Є. у м. Жовква) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування рішення,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАВ 552191 від 22.08.2018 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 18.04.2019 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.240 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що така постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що у зв'язку з непередбачуваними обставинами, зокрема, поїздкою до м. Києва, він не зміг прибути у судове засідання. Вказує на те, що це була перша неявка в судове засідання, оскільки в інші дні він з'являвся. Просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала скасуванню, виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч.1 ст.205 цього Кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи (ч.5 ст.205 КАС України).
Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Пунктом четвертим частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Зі змісту зазначених процесуальних норм убачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205, пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов, як належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки, неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Вказана правова позиція також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.09.2019 по справі №826/10538/17, що враховується судом апеляційної інстанції згідно положень ч.5 ст.242 КАС України.
Параграфом 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу КАС України закріплений розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ст.286 КАС України.
Статтею 268 КАС України визначені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ.
У справах, визначених ст.ст.273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для залишення позовної заяви без розгляду була безпідставна неявка позивача та його представника у судові засідання, призначені на 12.02.2019 та 18.04.2019, неповідомлення суду про причини такої неявки та неподання клопотань про розгляд справи за їх відсутності.
Разом з тим, як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не встановлював наявність неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача та його представника, що є обов'язковою складовою при вирішенні питання щодо залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.240 КАС України.
При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що неявка позивача та його представника перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки судом, всупереч вимог ст.205 КАС України, не було вказано обставин неможливості такого розгляду.
При цьому, необхідно зауважити, що явка позивача або його представника до суду, обов'язковою судом першої інстанції не визнавалась.
До вказаного висновку суд дійшов, серед іншого, використовуючи правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Golder v.the United Kingdom» від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями ( рішення «Guerin v. France» від 29.07.1998). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» від 28.10.1998).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Такими чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав його повторної неявки до суду.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Таким чином, проаналізувавши в сукупності встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала є передчасною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Згідно ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 квітня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі №444/2698/18 скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 23.07.2019.