справа №1.380.2019.002733
16 липня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Гавриляк Р.А.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (790003, м. Львів, вул. Стрийська,35; код ЄДРПОУ 39462700) з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області по анулюванню реєстрації платника єдиного податку та виключенню позивача з реєстру платників єдиного податку, скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про анулюванню реєстрації платника єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 як платника єдиного податку третьої групи з 01.04.2019 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.
Ухвалою суду від 04 червня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
24 червня 2019 року від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 24 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті на 16 липня 2019 року о 12:00 год.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку прийнято відповідачем на підставі п.299.10 ст.299, пп.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України протиправно та з порушенням порядку його прийняття, оскільки законодавчо визначених підстав для його прийняття відсутні, сплата єдиного внеску здійснювалася нею вчасно, висновок контролюючого органу про наявність податкового боргу є помилковим. Позивач вказує, що виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлення в ході перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Оскільки, відповідачем не було проведено документальної перевірки позивача, тому анулювання реєстрації останнього як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним. На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На заперечення позовних вимог від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно інтегрованої картки станом на 01.03.2019 року у позивача протягом двох послідовних кварталів була наявна заборгованість, що було підставою для анулювання реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , як платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платника податку з 31.03.2019. Одночасно, відповідач твердження позивача щодо проведення перевірки вважає неправильним, оскільки, законодавець надав право анулювання реєстрації платника єдиного податку контролюючому органу, за наявності підстав передбачених п.299.10. ст. 299 Податкового кодексу України без проведення такої перевірки. А тому, на думку відповідача, приймаючи оскаржуване рішення контролюючий орган діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 05.11.2014 за №24150000000066593, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Взята на облік платника податків у ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області 06.11.2014.
До основних видів господарської діяльності позивача відноситься: 69.20 діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування.
Згідно з витягу з реєстру платників єдиного податку, позивач з 01.01.2016 по 31.03.2019 перебувала на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку 3 групи за ставкою 5% від доходу.
Рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 21.03.2019 №15083/10/50.13-07 щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку анульовано реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, абзац 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із правомірністю прийнятого ГУ ДФС у Львівській області рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, позивач подала скаргу до Державної фіскальної служби України та Галицької ДПІ Галицького управління ГУДФС у Львівській області 11.04.2019 року, де просила скасувати таке рішення з мотивів відсутності факту виникнення податкового боргу.
Рішенням за № 21772/6/99-99-13-01-03-15 від травня 2019 року ДФС України залишила без задоволення скаргу позивача та запропонувала скаржнику звернутися до суду для вирішення спірного питання.
Позивач вважає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку прийняте з порушенням норм податкового законодавства, у зв'язку з чим звернулася з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України).
Положеннями п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п.300.1. ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до вказаного Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст.297 вказаного Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Як вбачається з норм ПК України, однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є факт існування податкового боргу у такого платника податку. Згідно з п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 вказаного Кодексу.
Так, абзацом 8 п.п. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПК України визначено, що у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом.
Положеннями п.299.11 ст.299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З аналізу викладених норм вбачається, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Як стверджує відповідач станом на 01.03.2019 за позивачем обліковується податковий борг протягом двох послідовних кварталів зі сплати єдиного податку у сумі 29,37 грн.
На підтвердження вказаних обставини контролюючий органом надано до суду інтегровану картку платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
В свою чергу, як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку за 2018, а саме: декларація від 24.04.2018 звітний період 1 квартал 2018, декларація від 23.07.2018 звітний період 2 квартал 2018, уточнена декларація від 10.09.2013 звітний період 2 квартал 2018, декларація від 23.10.2018 звітний період 3 квартал 2018, декларація від 31.01.2019 звітний період 4 квартал 2018.
Суд зазначає, що позивач самостійно визначив в уточнюючій податковій декларації суму податку на доходи фізичних осіб - 5028,44 грн., а також суму штрафу 34,50 грн., відповідно.
На підтвердження своєчасної сплати самостійно визначених сум позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення №ЕР012656 від 15.05.2018 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 1 квартал 2018 у розмірі 4010,58 грн., платіжне доручення №ЕР0022018 від 14.08.2018 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 2 квартал 2018 у розмірі 5028,44 грн., платіжне доручення №ЕР0030159 від 14.11.2018 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 3 квартал 2018 у розмірі 4179,21 грн., платіжне доручення №ЕР0004093 від 18.02.2019 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 4 квартал 2018 у розмірі 4390,36 грн.
Водночас, досліджуючи зазначені платіжні доручення суд зазначає, що реквізити в ньому відповідають фактичним, тобто є вірними для сплати єдиного податку.
Сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов'язаннями здійснена своєчасно.
Суд встановив, що жодної перевірки позивача податковий орган не проводив, акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, не складалося.
Аналогічного висновку стосовно необхідності проведення перевірки та необхідності складання акту перевірки перед прийняттям відповідного рішення дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16 лютого 2017 року в справі К/800/36639/16.
На думку суду, помилковими є доводи представника відповідача про наявність повноважень у контролюючого органу щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 ПК України без проведення перевірки, позаяк ПК України встановлено обов'язковість прийняття відповідного рішення за наслідками проведення перевірки.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 року справа №813/1465/17, від 15.05.2018 року справа №813/676/17.
В ході судового розгляду встановлено, що жодної перевірки ФОП ОСОБА_3 не було проведено контролюючим органом та, відповідно не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Таким чином, відповідач при прийнятті оскарженого рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, не врахував фактичних обставин у спорі, а тому рішення №15083/10/50.13-07 від 21.03.2019року про анулювання реєстрації платника єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по анулюванню реєстрації платника єдиного податку та виключенню позивача з реєстру платників єдиного податку, то дана позовна вимога випливає з першої позовної вимоги - визнання протиправним та скасування рішення №15083/10/50.13-07 від 21.03.2019, відповідно до якого позивача було виключено з реєстру платників єдиного податку третьої групи з 31.03.2019, а про протиправність дій свідчить не проведення перевірки і викладення у формі акта, що мала б передувати прийняттю рішення про виключення позивача з реєстру платника єдиного і бути предметом дослідження контролюючого органу при прийнятті рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДФС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 як платника єдиного податку третьої групи з 01.04.2019 року та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку, то суд вважає, що така вимога підлягає до задоволення.
Відповідно до змісту ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як зазначалося судом, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, що і відбулося за результатом прийняття Головним управлінням ДФС у Львівській області рішення №15083/10/50.13-07 від 21.03.2019.
У зв'язку з визнанням судом такого рішення протиправним та його скасуванням, ефективним способом захисту позивача є саме зобов'язання відповідача включити до реєстру платників єдиного податку третьої групи з 01.04.2019.
Таким чином, за вказаних вище обставин, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом судового захисту в межах спірних правовідносин, є зобов'язання Головного управління ДФС у Львівській області поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 в реєстрі платників єдиного податку та включити до реєстру платників єдиного податку третьої групи з 01.04.2019.
Задовольняючи дану вимогу у вказаний спосіб, суд виходить з позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06 листопада 2018 року по справі №820/4721/17 (адміністративне провадження №К/9901/51009/18), згідно з якої право позивача підлягає захисту та відновленню, та приведення у стан, що існував до такого порушення з боку відповідача. Ні положеннями КАС України, більш того не положеннями податкового законодавства, не встановленні обмеження щодо можливості звернення з позовом до суду саме з такими вимогами. Такі вимоги, є не лише належними, а й дієвим способом захисту від протиправних дій відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
За правилами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області по анулюванню реєстрації платника єдиного податку та виключенню позивача з реєстру платників єдиного податку.
Скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про анулюванню реєстрації платника єдиного податку від 21.03.2019 року № 1508/10/50.13-07.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 як платника єдиного податку третьої групи з 01.04.2019 року та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.
Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; код ЄДРПОУ 39462700 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2019 року.