ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" липня 2019 р. справа № 300/1150/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шумея М.В.,
секретаря судового засідання - Шпак М.М.,
за участю: представника позивача - Шевченко Н.П.,
представника відповідача - Кононової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
28.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської ДФС про визнання протиправними та скасування рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 206010/2018/000486/2 від 26.12.2018 та картки відмови № UA206010/2018/11114 від 26.12.2018.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у розмитненні транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною договору, про що винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA206010/2018/000486/2 від 26.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2018/11114 від 26.12.2018. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
27.06.2019 Івано-Франківська митниця подала суду відзив на позов у якому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення та зазначає, що при винесенні 26.12.2018 Івано-Франківською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості за № UA206010/2018/000486/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2018/11114, дотримано усіх законодавчих вимог. Просить відмовити у задоволенні позову.
15.07.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив в якому не погоджується із відзивом на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
15.07.2019 позивач подав суду заяву про збільшення судових витрат в якій просить стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС на його користь і документально підтверджені судові витрати по справі в розмірі 12651,19 грн.
15.07.2019 позивач подав суду заяву про долучення до матеріалів справи акту про надання правової допомоги з детальним описом робіт (надання послуг), виконаних адвокатом.
Розглянувши справу в порядку визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив та відповідь на відзив, судом встановлено наступні обставини справи.
ОСОБА_1 (за допомогою ФОП ОСОБА_2 ) 26.12.2018 для здійснення митного оформлення товару (автомобіля легкового), марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 подав до митного органу митну декларацію (електронне декларування) № UA206010/2018/416821. Згідно вказаної декларації декларантом було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 5400,00 Євро.
Також, позивачем разом із вказаною декларацією № UA206010/2018/416821 для підтвердження митної вартості, відповідачу було надано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) № 12 від 13.12.2018; декларацію про походження товару № 0380 від 13.12.2018; акт про проведення огляду переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209032018/73405 від 18.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 17-06186528 від 30.09.2014; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 3581118 від 18.12.2018; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 21.07.1998; копія митної декларації країни відправлення № 18PL402010E1224270 від 17.12.2018.
26.12.2018 Івано-Франківською митницею відмовлено ОСОБА_1 у розмитненні транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 та винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA206010/2018/000486/2 від 26.12.2018 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості та карту відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2018/11114 від 26.12.2018.
Позивач не погоджуючись із винесеними рішеннями Івано-Франківської митниці ДФС, звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 1 статті 49 Митного кодексу України).
Стаття 51 Митного кодексу України визначає визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 статті 51 Кодексу).
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 Кодексу).
Стаття 57 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина 1 статті 57 Кодексу).
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Кодексу).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Кодексу).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Кодексу).
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина 5 статті 57 Кодексу).
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 Кодексу).
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (частина 1 статті 58 Кодексу).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 Кодексу).
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Кодексу).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 Кодексу).
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Кодексу).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Кодексу).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Кодексу).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 статті 54 Кодексу).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Кодексу).
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина 1 статті 55 Кодексу).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 Кодексу).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) № 12 від 13.12.2018; декларацію про походження товару № 0380 від 13.12.2018; акт про проведення огляду переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209032018/73405 від 18.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 17-06186528 від 30.09.2014; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 3581118 від 18.12.2018; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 21.07.1998; копія митної декларації країни відправлення № 18PL402010E1224270 від 17.12.2018.
Відтак долучені до даної митної декларації документи не відповідають переліку документів, вказаних в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, оскільки на підтвердження митної вартості даного транспортного засобу позивачем не надано платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем правомірно, у відповідності до статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними рішення Івано-Франківської митниці ДФС від 26.12.2018 про коригування митної вартості за № UA206010/2018/000486/2 від 26.12.2018 та картку відмови № UA206010/2018/11114 від 26.12.2018.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до приписів частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шумей М.В.
Рішення складене в повному обсязі 22 липня 2019 р.