22 липня 2019 року
Київ
справа №826/14687/18
адміністративне провадження №К/9901/18186/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду - Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в справі №826/14687/18 за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерства освіти і науки України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - про зобов'язання вчинити дії,
01 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.
Заявником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору, проте подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
05 липня 2019 року ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду - Радишевської О.Р. касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання достатніх доказів на підтвердження того, що майновий стан заявника перешкоджає сплаті судового збору в установленому законодавством порядку та розмірі, або документа про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали Суду від 05.07.2019 скаржник подала до суду нове клопотання про звільнення від сплату судового збору.
В обґрунтування клопотання скаржник знову посилається на те, що вона є одинокою матерю, яка має дитину до 14 років та має незадовільний майновий стан.
Розглянувши подане клопотання Суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтями 1 та 2 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №3674-VI, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою статті 8 Закону №3674-VI установлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отож звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду.
Суд ураховує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01).
Суд зазначає, що сину позивача - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 14 років, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 20.07.2018 №00020607712.
Таким чином, позивач не має права на пільги встановлені пунктом «в» частини першої статті 8 Закону №3674-VI.
Суд уважає також за необхідне зазначити, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, зокрема доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
До касаційної скарги та клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником додано: лист Деснянської районної філії Київського міського центру занятості від 15.03.2019 №23-362 про припинення позивачу виплат допомоги по безробіттю; довідку Державного центру зайнятості Деснянської районної філії Київського міського центру від 14.03.2019 №1452, у якій зазначено про отримання позивачем нарахувань по безробіттю за період з 14.06.2018 по 31.01.2019; довідку Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Управління праці та соціального захисту населення від 20.07.2018 №4391, у якій зазначено про отримання позивачем нарахувань на дітей як одинокій матері в розмірі 3622,00 грн. щомісячно з 01.02.2018 по 30.06.2018, в розмірі 3785,00 грн. - з 01.07.2018 по 31.07.2018.
Проте надані скаржником відомості не містять інформації про її доходи за весь попередній календарний рік, тобто з 01 січня 2018 по 31 грудня 2018 рок включно, тому є неналежними доказами того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Таким доказом може бути, зокрема довідка органу доходів і зборів про отримані доходи за 2018 рік.
Отже, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Тобто, продовження строку передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
З огляду на зазначене, Суд з власної ініціативи продовжує строк на усунення недоліків поданої касаційної скарги щодо доплати судового збору.
Ураховуючи викладене та керуючись частиною другою статті 121 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська