справа № 357/12069/14-ц
провадження № 22-ц/824/7641/2019
18 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Желепі О.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство національна акціонерна страхова компанія "Оранта",
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27лютого 2019 року в складі судді Ярмоли О. Я. ,
встановив:
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 січня 2014 року приблизно о 17 год. 40 хв., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем FORD SIERRA, державний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква у напрямку вул. Київської в районі будинку № 70 порушив вимоги п.п. «в» п. 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України та допустив наїзд на нього, внаслідок чого він отримав перелом лобної кістки зліва та субарахноїдальні крововиливи, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 08 травня 2014 року по кримінальній справі №357/4032/14-к ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами з випробуванням строком на 1 рік.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) він перебував на стаціонарному лікуванні, а на час розгляду справи лікувався амбулаторно. Під час проведення амбулаторного лікування на придбання лікарських засобів він витратив 9 075 грн 95 коп., які просив стягнути з ОСОБА_2
Зазначив, що він продовжував отримувати душевні та фізичні страждання і його психічний стан погіршився. До того ж ОСОБА_2 станом його здоров'я не поцікавився і збитки не відшкодував. У зв'язку з цим просив стягнути з ОСОБА_2 також моральну шкоду, яку оцінив у 50 000 грн.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Протасова О. М. від 25 січня 2016 року залучено до участі у справі співвідповідача - публічне акціонерне товариство національну акціонерну страхову компанію «Оранта» (далі - ПАТ НАСК «Оранта»).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ HACK «Оранта» на користь ОСОБА_1 4 594 грн 60 коп. матеріальної шкоди та 3 000 грн моральної шкоди. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 року скасовано в частині стягнення моральної шкоди. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ПАТ НАСК "Оранта" задоволено частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року, в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 229,73 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9 770,27 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2019 року, а провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України.
Свої доводи мотивує тим, що вказане судове рішення ухвалене з порушенням норм Конституції України , норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом не повно з'ясовані фактичні обставини справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, незаконно не прийнято рішення про встановлення та дослідження інших доказів, без яких прийняття законного та обґрунтованого рішення було неможливим.
Так, судом не взято уваги посилання Верховного Суду в постанові від 28 листопада 2018 р. в даній справі, що матеріали справи не містять відомостей про те, що після залучення до участі у справі співвідповідача - ПАТ НАСК «Оранта» ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2016 року, позивач уточнював позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, тобто в частині справи, яка переглядається касаційним судом, та заявив відповідні вимоги до страхової компанії.
Крім цього, суд не звернув уваги на те, що в позовній заяві позивачем не доведено як наявність так і розмір моральної шкоди, не врахував, що ДТП сталося саме з вини позивача, який перебував у стані глибокого алкогольного сп'яніння, а з нього знята судимість, його заява щодо незаконного притягнення до кримінальної відповідальності знаходиться в ЄСПЛ тощо.
Вважає, що суд першої інстанції допустив довільне тлумачення ст.1194 ЦК України, оскільки "фактичним" розміром шкоди може бути лише розмір матеріальної шкоди, а не моральної.
Оскільки він є особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, застосуванню підлягає ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним нормативно-правовим актом.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надійшло.
Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 січня 2014 року приблизно о 17 год. 40 хв., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем FORD SIERRA, державний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква у напрямку вул. Київської в районі будинку № 70, порушив вимоги п.п. «в» п. 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України та допустив наїзд на ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав перелом лобної кістки зліва та субарахноїдальні крововиливи, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2014 року у кримінальній справі №357/4032/14-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, і призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України вказану особу звільнено від покарання з випробуванням, іспитовим строком терміном на один рік.
Судом також встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ НАСК "Оранта", яке змінило назву на ПАТ НАСК "Оранта", на підставі полісу №АС/7685150 строком дії від 08 січня 2014 року до 07 січня 2015 року з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну здоров'ю та життю, 100 000 грн.
Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року з ПАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 стягнуто 4 594,60 грн заподіяної матеріальної шкоди.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заподіяної позивачу моральної шкоди становить 10 000 грн.
Враховуючи ту обставину, що позивач в судовому засіданні просив відшкодувати заподіяну моральну шкоду солідарно з двох відповідачів, суд першої інстанції, за відсутності законодавчо визначених підстав для покладення на відповідачів солідарної відповідальності, дійшов висновку, що з ПАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 229,73 грн, що у відповідності до положень ст. 25-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", становить 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
При цьому з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, у відповідності до положень ст.1194 ЦК України, підлягає стягненню 9 770,27 грн, оскільки страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів урегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно вимог статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно з пунктом 1.3. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Згідно з частиною першою пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
При цьому згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 157/353/16-ц (касаційне провадження 61-5265св18), у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 687/1585/16-ц (касаційне провадження 61-3469св18).
Встановивши, що розмір заподіяної здоров'ю позивача моральної шкоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує визначений статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_2 , як з винної особи, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Та обставина, що позовні вимоги до ПАТ НАСК "Оранта" в частині солідарного стягнення заподіяної моральної шкоди були уточненні позивачем безпосередньо в судовому засіданні, без подання відповідної заяви, не призвело до неправильного вирішення справи.
ПАТ НАСК "Оранта" рішення суду першої інстанції не оскаржувало, з огляду на що рішення в частині наявності підстав відшкодування моральної шкоди цією особою не переглядається.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції урахував глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок отримання при ДТП тяжких тілесних ушкоджень, перебування останнього тривалий час на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, характер і обсяг заподіяних йому душевних страждань, поведінку учасників ДТП, тривалість розгляду даної справи.
Як вбачається з вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2014 року, висновком експерта №62/д від 06.03.2014 встановлено у ОСОБА_1 наступні ушкодження: синець на повіках лівого ока; садна та рани на голові, перелом лобної кістки зліва, забій головного мозку, субарахноїдальні крововиливи, садна на передній поверхні лівого колінного суглоба, кров в порожнині лівого колінного суглоба, розриви хрестоподібних зв'язок та медіальної колатеральної зв'язки колінного суглоба (а.с.7 т.1).
Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на ту обставину, що ОСОБА_1 на момент ДТП знаходився в стані алкогольного сп'яніння і переходив вулицю у невстановленому місці ( а.с.9 т.1), суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір відшкодування моральної шкоди з 50 000 грн до 10 000 грн.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, у відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
О. В. Желепа