Єдиний унікальний номер справи 369/10588/18
Провадження №22-ц/824/7974/2019
11 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
В серпні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. Одночасно подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2018 року заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволена в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, вказує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу як незаконну та необґрунтовану скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що суд помилково прийняв заяву про забезпечення позову, оскільки вона не обґрунтовує необхідність застосування заходу забезпечення позову і не надано жодного доказу, який би доводив хоч найменшу вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду. Крім того суд, захищаючі нібито порушене право позивача, прийняттям оскаржуваної ухвали фактично визнав наявність в неї права на спірне майно, що є передчасним та неприпустимим. Крім того питання зустрічного забезпечення судом взагалі не вирішувалось. При цьому заходи забезпечення позову не спів мірні із заявленими позивачем вимогами. З цих підстав просить оскаржувану ухвалу скасувати.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник зазначив, що між сторонами існує спір про поділ майна подружжя. Предметом позову у даній справі є квартира АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири оформлений на відповідача. На даний час між сторонами склалися неприязні відносини, вважає, що відповідач може відчужити спірну квартиру на користь іншої особи без її згоди. За таких умов такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на квартиру, що є предметом позову, є співмірними до заявленого позову та можуть усунути можливість ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі його задоволення.Щодо зустрічного забезпечення зазначено, що в разу забезпечення позову відповідач не понесе ніяких збитків, а арешт лише унеможливить відповідача вчиняти будь-які дії з даним майном до вирішення справи по суті. Оцінивши доводи заявника та дослідивши представлені ними докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість таких вимог та наявність підстав для забезпечення позову. З даним висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду вважаючи його законним і обґрунтованим.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека (ризик) ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. Суд оцінює необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються. При цьому єдиними передбаченими законом підставами для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання чи неможливості виконання рішення суду у справі та ефективного захисту прав або інтересів позивача.
Наявність реального спору між сторонами з приводу квартири АДРЕСА_1 є предметом даної справи. Не вбачає колегія суддів й неспівмірності заявленого способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам. При цьому колегія суддів критично відноситься до посилань апелянта на незаконність судового рішення через відсутність жодного доказу, який би доводив вірогідність того, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду. Колегія апеляційного суду зазначає, що мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення виконання можливого рішення суду. При цьому надання доказів того, що ще не сталося, та з метою унеможливлення чого суд й застосовує заходи забезпечення, є неможливим. При вирішенні такого питання суд має враховувати, чи дійсно між сторонами є спір, та чи наявна у сторони можливість вчинення таких дій, направлених на уникнення реального виконання рішення суду. Вищенаведені вимоги до застосованих в даному випадку заходів забезпечення позову судом першої інстанції були дотримані.
Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення суд першої інстанції вказав, що предметом спору між сторонами є вирішення питання про право власності саме на те нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, унеможлививши тим самим його відчуження до вирішення справи. При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення. З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, а доводи апелянта з цього приводу є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду й із доводами апелянта про те, що суд прийняттям оскаржуваної ухвали фактично визнав наявність в неї права на спірне майно. З аналізу обставин справи вбачається, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду учасникам по справі і застосовуються лише у разі необхідності саме за заявою учасників процесу.Тому метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. При цьому при застосуванні заходів забезпечення позову, жодного питання по суті заявлених вимог не вирішується.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, при цьому апелянтом не було відповідним чином доведено наявність порушення його прав у зв'язку з таким забезпеченням позову. Підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду в даному випадку відсутні, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько