Справа № 369/10283/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/7054/2019
11 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міщенко Лариси Миколаївни, обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Ратай» в особі голови правління Макаренка Олексія Кузьмовича,
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби та скасувати постанову про накладення штрафу по виконавчому провадженню №56477433 від 24.07.2018 року.
Свою скаргу обґрунтовував тим, що в липні 2018 року йому стало відомо про відкрите виконавче провадження, відповідно до якого він зобов'язаний передати обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Ратай» документи, а саме: оригінал статуту обслуговуючого кооперативу «СТ Ратай», свідоцтво про державну реєстрацію, печатку та штамп кооперативу, ключі від приміщень та фінансово-правову документацію. 12.07.2018 року до відділу виконавчої служби він подав письмову заяву в якій повідомив про неможливість надати такі документи, оскільки вони були викрадені з автомобіля в травні 2018 року та подав докази внесення з цього приводу відомостей до ЄРДР. Але державний виконавець 24.07.2018 року виніс постанову про накладення на заявника штрафу в розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин. Вважає, що постанова винесена безпідставно та порушує його права.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2019 року подана скарга залишена без задоволення.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не перевірено та не досліджено обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не взято до уваги довідку з Подільського районного відділу поліції з якої вбачається, що сумку з документами викрадено з автомобіля і досудове розслідування з цього приводу триває. Оскільки такий доказ не врахований судом, висновок суду вважає хибним і незаконним. За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатись постановленою з додержанням вимог закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення його заяви.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Звертаючись з даною скаргою до Києво-Святошинського районного суду Київської області заявник посилався на те, що державний виконавець 24.07.2018 року виніс постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин та саме така постанова порушує його права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції встановив, що постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міщенко Л.М., 24.07.2018 року в рамках відкритого виконавчого провадження №56477433 накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн, оскільки станом на 24.07.2018 року рішення суду не виконано без поважних причин. При цьому, в ході розгляду даної скарги, суд не встановив порушень головним державним виконавцем, при винесенні постанови про накладення такого штрафу, оскільки такі дії не суперечать нормативно правовим актам, якими керується державним виконавець у своїй діяльності, що стало підставою для відмови в задоволенні скарги.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками, оскільки розглядаючи дану справу, суд допустив порушення правил юрисдикції загальних судів.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Положеннями ч. 1. ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 ст. 74 зазначеного Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17) та інших.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В порядку п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В силу ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За таких обставин, судом першої інстанції було помилково розглянуто скаргу на постанову державного виконавця про накладення штрафу в порядку цивільного судочинства, а тому ухвалу слід скасувати та закрити провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2019 року скасувати.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Міщенко Лариси Миколаївни, обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Ратай» в особі голови правління Макаренка Олексія Кузьмовича, закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько