Єдиний унікальний номер справи 362/1482/19
Провадження №22-ц/824/7563/2019
04 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 року у справі за заявою завідувача відділення №9 КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» Гольденберга Олександра Володимировича, зацікавлена особа: ОСОБА_1 про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
У березні 2019 року завідувач відділення №9 КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» Гольденберг Олександр Володимирович в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи його тим, що 12.03.2019 року о 01 год. 40 хв. ОСОБА_2 був доставлений в медичний заклад по направленню районного психіатра м.Бровари в наручниках та у супроводі співробітника поліції та матері, таке направлення пов'язане з неправильною поведінкою ОСОБА_2 , який став агресивним до рідних, марно тратить гроші, виносить речі з дому. Діагноз на момент госпіталізації - шизоафективний розлад, параноїдний синдром з антисоціальною поведінкою, диференціювати з шизофренією. Від добровільного лікування категорично відмовляється, що й стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, зацікавлена особа подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Обґрунтувала скаргу тим, що суд першої інстанції поверхнево розглянув дану ситуацію і формально посилаючись на відсутність підпису одного з лікарів, безпідставно відмовив в лікуванні хворого на психіатричний розлад. Хоча суд міг скористатися своїм правом і призначити додаткову судову-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам КЗ КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання». Вважає, що судом під час розгляду справи не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, а викладені у рішенні суду висновки помилкові і не відповідають фактичним обставинам справи.
У відповідності до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 11.03.2019 року направлений на госпіталізацію до КЗ КОР «ОПНМО» у зв'язку з загостренням психічного стану. При цьому представлений до матеріалів справи висновок комісії лікарів-психіатрів від 12.03.2019 року, який є необхідною передумовою для задоволення заяви про примусову госпіталізацію особи до психіатричного закладу, не може бути взятий до уваги судом, оскільки не містить підпису одного з членів комісії, що проводила таке дослідження. Враховуючи недоведеність наявності підстав для задоволення заяви, враховуючи принцип презумпції психічного здоров'я людини (згідно з яким кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку передбачених законами України), суд прийшов до висновку про те, що заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу не підлягає до задоволення.
З викладеною позицією суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи її виваженою та обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи в примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Нормою ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлені вичерпні підстави примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу. Так, особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливо лише в стаціонарних умовах, при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора» шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку, якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути такого виду і ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначити, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступінь якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суд повинен встановити, чи є таке тримання у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
В ході розгляду справи, як і зазначив суд першої інстанції, не знайшла свого належного підтвердження та обставина, що ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе чи оточуючих, і його лікування можливе лише в стаціонарних умовах. Крім того, ОСОБА_2 є дієздатною особою, тобто здатний своїми діями набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також здатний своїми діями створювати для себе обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 дійшла правового висновку про те, відповідність позбавлення волі шляхом госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Оскільки представлений до суду висновок комісії лікарів-психіатрів КЗ КОР «ОПНМО» не може вважатися належним у зв'язку з відсутністю на ньому підписів усіх членів комісії, а представлення такого висновку є необхідною передумовою для вирішення дного питання, іншого належним чином оформленого висновку ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду представлено не було, передбачені законом підстави для задоволення заяви в даному випадку відсутні.
Зважаючи на досліджені обставини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько