Єдиний унікальний номер справи 759/4482/19
Провадження №22-ц/824/7653/2019
04 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту батьківства,
В березні 2019 рокуОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що встановлення даного факту, який має юридичне значення, а саме факту родинних відносин між дітьми та батьком, із яким вона проживала без реєстрації шлюбу на момент народження дітей, є необхідним для оформлення права на спадщину.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі ч.4 ст.315 ЦПК України.
Заявник не погодилася з вказаною ухвалою суду та оскаржила її в апеляційному порядку. Зазначала, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що висновок суду про наявність спору про право, оскільки встановлення юридичного факту пов'язано з наступним вирішенням питання спору про право на спадщину, не відповідає обставинам справи, є помилковим і безпідставним. За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатись постановленою з додержанням вимог закону і відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав:
У відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Обґрунтовуючи відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції посилався на те, що із поданої заяви про встановлення факту родинних відносин вбачається спір про право, оскільки встановлення такого факту пов'язано з наступним вирішенням питання спору про право на спадщину.
З наведеною позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, оскільки ні оскаржувана ухвала ні інші матеріали справи не містять відомостей, який саме спір, між ким та ким, з приводу чого існує в даному випадку.
Дійсно, приписами вищезазначеної норми вказано, що якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право, а їх метою є встановлення юридичного факту або стану.В той же час, відмовляючи у відкритті провадження з цих підстав, суд має зазначити реальний (а не гіпотетичний) спір, вказати між ким та з якого приводу він існує, чого в даному випадку здійснено не було.
Як роз'яснено в п.7 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення таких фактів, в разі коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства, заявниця зазначає, що встановлення такого факту є підставою для внесення відповідних змін до актових записів в Книзі реєстрації народжень, в наслідок чого будуть встановлені родинні правові відносини між неповнолітніми дітьми та їх померлим батьком.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, така справа розглядаються судами за правилами позовного провадження. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Як вже зазначено вище, свою позицію суд ґрунтував на виявленні ним в даній справі спору про право. В той же час в матеріалах справи відсутні докази того, що будь яка особа заперечує проти посилань заявника або висувала якійсь вимоги, які в своїй сукупності можуть вважатися спором щодо будь якого права. Більш того, з представленої до суду відповіді нотаріуса вбачається, що за оформленням спадщини звернулися лише малолітні діти померлого, відносно яких заявник і просить встановити факт батьківства, який має юридичне значення. Наявність інших спадкоємців з матеріалів справи не вбачається, відтак й підстави вважати наявним на даний час спору про право з цього приводу відсутні. При цьому суд не подавлений можливості у разі встановлення в ході розгляду справи наявного, реального спору (звернення з відповідними заявами до суду зацікавлених осіб, виявлення інших претендентів на спадщину, тощо), вирішити питання про закриття провадження в подальшому.
Зважаючи на викладене, постановлене судом першої інстанції судове рішення колегія суддів вважає передчасним, а доводи апеляційної скарги - обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.
Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі наведеного, враховуючи порушення процесуального закону, допущені при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Д.О. Таргоній
К.П. Приходько