01 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене під час проведення 21 березня 2019 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити. Згідно доводів апеляційної скарги, ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а викладені в ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянт вказує на відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на ті обставини, що надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, апелянт зазначає, що вилучене майно належить особам, яким не повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 42018000000000123.
Посилається представник і на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки вони не повідомлялись про розгляд клопотання прокурора про арешт майна, а копію постановленого рішення отримали 24 травня 2019 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення ОСОБА_7 та її представника, а копію постановленого судом рішенням вони отримали 25 травня 2019 року та 29 травня 2019 року представником подано апеляційну скаргу, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджуються з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді,то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22 січня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 364 КК України.
Згідно доводів клопотання, невстановлені службові особи ДФС України, зловживаючи службовим становищем, сприяють діяльності злочинної організації, яка полягає у вчиненні дій, що спрямовані на приховання та маскування незаконного походження майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, чи володіння ним, прав на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення, зміну його форми (перетворення), а так само набуття, володіння та використання іншого майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за наступних обставин.
Так, невстановлені службові особи ДФС України, зловживаючи службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди, сприяли низці громадян іноземних країн в отриманні паспортів громадян України за підробленими документами. В подальшому, перебуваючи на території України вказані особи організували та здійснюють координацію роботи розгалуженої мережі інтернет-магазинів та чат-ботів в месенджері «телеграм» з продажу наркотичних засобів на території РФ, з подальшою легалізацією на території України доходів, отриманих злочинним шляхом, через механізм крипто валют та електронні платіжні системи (BTC, WEX, LTC, Payeer, QIWI тощо). Зокрема невстановлені особи, використовуючи отримані на підставі підроблених документів паспорти громадян України, вчиняють правочини щодо купівлі рухомого та нерухомого майна з метою легалізації коштів отриманих від продажу наркотичних засобів.
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 21 березня 2019 року на виконання ухвали слідчого судді від 15 березня 2019 року за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , прокурором проведено обшук в ході якого вилучено речі та документи, на відшукання яких слідчим суддею прямо не надано дозвіл, а саме:
- грошові кошти в сумі 8943 (вісім тисяч дев'ятсот сорок три) американських доларів; 89 купюр номіналом 100 американських доларів, 1 купюра номіналом 20 американських доларів, 2 купюри номіналом 10 американських доларів, 3 купюри номіналом 1 американський долар, 110 (сто десять) Євро: 1 купюра номіналом 100 Євро, 1 купюра номіналом 10 Євро;
- - виклик з Федеративної республіки Мексика на 7 арк;
- візові документи на 4 арк. від 25.07.2018 на ім'я ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та їх копії на 4 арк;
- копія запрошення з готелю № 9053208;
- копія запрошення з готелю № 9053450;
- візові документи від 27.03.2019 на 4 арк. на ім'я ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
- довідка про бронювання авіаквитків на 4 арк. на ім'я ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
- посадочні талони 4 шт. №2203003426393, № 2203003426394, № 2203003426395, № 2203003426396 від 26 лютого (Франкфурт-Київ);
- посадочні талони шт. №2203003426393, № 2203003426394, № 2203003426395, № 2203003426396 від 17 березня;
- корінець посадочних талонів 4 шт. від 16 березня № 103, 104, 105, 106;
- квитанція з написами іспанською мовою про сплату 255 американських доларів;
- посадочні талони з корінцями 4 шт. від 26 лютого на ім'я ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 );
- договір бронювання квитків № № 0217329 TJ;
- корінці багажних талонів 3 шт., № 584959, № 584966, № 584972;
- закордонний паспорт НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_11 ;
- закордонний паспорт НОМЕР_2 ОСОБА_12 .
Постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_16 від 21 березня 2019 року вилучене майно визнано речовим доказом.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Надані прокурором матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучене в ході обшуку майно може бути об'єктом кримінально протиправних дій, містити відомості вчинення злочину, набуте незаконним шляхом, а відтак може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність критеріям ст. 98 КПК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що власниця вилученого майна, ОСОБА_7 , не має статусу підозрюваної, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Також слід зазначити що ст. 236 КПК України допускає можливість вилучення майна, яке прямо не зазначено в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене під час проведення 21 березня 2019 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, перелік якого зазначено в клопотанні слідчого, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3456/2019 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_17
Доповідач: ОСОБА_1