Єдиний унікальний номер справи 756/3474/19
Провадження №22-ц/824/7523/2019
04 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
В березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. Одночасно подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2019 рокузаява про вжиття заходів забезпечення позову задоволена в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки предметом спору між сторонами є Ѕ частина спірного автомобіля та відповідно встановлення порядку користування ним як неподільною річчю. Зазначає, що застосований захід забезпечення позову виключає можливість використання автомобіля відповідачем як власником, адже арешт майна полягає в примусовому вилученні та опису арештованого майна. Вважає, що оскаржувана ухвала ґрунтується виключно на припущеннях позивача щодо неможливості виконання рішення суду або його утруднення, в той час як доказів на підтвердження припущень позивачем суду надано не було, а судом фактично не встановлено. З цих підстав просить оскаржувану ухвалу скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін. Доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а ухвалу суду - законною та обґрунтованою, що в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник зазначив, що між сторонами дійсно існує спір про поділ майна подружжя, предметом якого є спірний автомобіль. При цьому відповідач не визнає право позивача на половину спільного майна, придбаного в шлюбі. Спірний автомобіль зареєстрований на ім'я відповідача та знаходиться в його користуванні, відтак відповідач наразі не обмежений в можливості відчуження спірного майна, що в свою чергу вплине на можливість виконання рішення по справі за умови задоволення її позову. За таких умов такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на автомобіль є співмірними до заявленого позову та може усунути можливість ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Оцінивши доводи заявника та дослідивши представлені ними докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість таких вимог та наявність підстав для забезпечення позову. З даним висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду вважаючи його законним і обґрунтованим.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека (ризик) ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. Суд оцінює необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються. При цьому єдиними передбаченими законом підставами для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання чи неможливості виконання рішення суду у справі та ефективного захисту прав або інтересів позивача.
Наявність реального спору між сторонами з приводу спірного автомобіля вбачається з матеріалів справи. Не вбачає колегія суддів й неспівмірності заявленого способу забезпечення позову. При цьому колегія суддів критично відноситься до посилань апелянта на незаконність судового рішення через відсутність доказів вчинення ним дій, направлених відчуження майна. Оскільки мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення виконання можливого рішення суду, надання доказів того, що ще не сталося, та з метою унеможливлення чого суд й застосовує заходи забезпечення, є неможливим. При вирішенні такого питання суд має враховувати, чи дійсно наявна у сторони можливість вчинення таких дій, направлених на уникнення реального виконання рішення суду. Вищенаведені вимоги до застосованих в даному випадку заходів забезпечення позову судом першої інстанції були дотримані.
Не може погодитися колегія суддів апеляційного суду й із доводами апелянта про те, що суд фактично обмежив право використання автомобіля відповідачем, відповідно до якого арештоване майно підлягає примусовому вилученні та опису. Зазначені доводи не ґрунтуються на нормах закону і є безпідставними, оскільки застосовані заходи не порушують права відповідача, стосуються лише обмеження на відчуження вказаного автомобіля і жодним чином не перешкоджають його нормальній експлуатації.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, при цьому апелянтом не було відповідним чином доведено наявність порушення його прав у зв'язку з таким забезпеченням позову. Підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду в даному випадку відсутні, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько