24.01.2019
Справа № 522/21666/18
Провадження № 3/522/1527/19
24 січня 2019 року
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Куцаров В.І., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АР Крим, громадянки України, працюючої провідним державним фінансовим інспектором відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Південного офісу Держаудитслужби, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Приморського районного суду м. Одеси з Управління захисту економіки в Одеській області Національної поліції України надійшов протокол та додані до нього матеріали відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу №767 від 06.12.2018 року, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування та суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення пов'язаного з корупцією - провідним державним фінансовим інспектором відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації Південного офісу Держаудитслужби, порушила ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», а саме без поважних причин несвоєчасно подала щорічну електронну декларацію за 2017 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні прокурор пояснила, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим просила накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді усного попередження.
Адвокат Мхітарян О.С. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду пояснення від 23.01.2019 року. Окрім того, у судовому засіданні пояснив, що у ОСОБА_2 були поважні причини щодо несвоєчасного подання декларації та у неї був відсутній умисел на несвоєчасне подання декларації, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та в свою чергу є підставою для закриття провадження в даній справі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй правопорушенні не визнала та просила закрити провадження в даній справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку про адміністративне корупційне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» або, з огляду на час вчинення правопорушення чи розгляду в суді, Законом України «Про запобігання корупції»; чи є особа винною в його вчиненні, отже чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому, при розгляді справ цієї категорії слід керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до положень ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до листа ВССУ №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі порушення пов'язані з корупцією», конструктивною ознакою вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію, у тому числі, у зв'язку із хворобою, перебуванням на лікуванні, тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; й у період з 14.05.2015 року по 28.05.2018 року перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною.
В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують перебування ОСОБА_1 на лікуванні протягом першого кварталу 2018 року. З наданого суду виписного епікризу №902, виданого Міською клінічною лікарнею №10, убачається, що остання з 24.01.2018 року по 29.01.2018 була госпіталізована до відділення гінекології з діагнозом «Аномальна маточна кровотеча. Міома матки.» та перенесла операцію. З виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1968, виданої Багатопрофільним медичним центром ОНМедУ, вбачається, що ОСОБА_1 була госпіталізована з 21.02.2018 року по 02.03.2018 рік з діагнозам «Міома матки. Фіброма лівого яєчника.» та перенесла операцію. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що лікарняний лист не оформлювала, оскільки перебувала у декретній відпустці.
Також, надані до суду Print Screen листів support@nazk.gov.ua підтверджують той факт, що до спливу передбаченого Законом України «Про запобігання корупції» терміну подання щорічної електронної декларації ОСОБА_1 здійснювала дії, направлені на подання такої декларації, але через технічний збій у визначений законодавством України строк даний обов'язок виконати не вдалося та електрона декларація була подана останньою 02.04.2018.
Окрім того, із Попередження про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов'язаним із корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і одержаної неправомірної вимоги або дарунка та поводження з ними, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, дотримання вимог фінансового контролю, вбачається, що ОСОБА_2 до 29.05.2018 року не була ознайомлена із вимогами Закону України «Про запобігання корупції» щодо необхідності подання щорічної декларації у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком (під розпис з вимогами даного законодавства України ознайомлена 29.05.2018).
З урахуванням вищезазначеного, суддя приходить до висновку про поважність причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік.
Крім того в своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомила, що вона не мала умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Враховуючи викладені обставини, звертаю увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Крім того, ст. 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
Крім того, суддею встановлена відсутність в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання (непрямий умисел).
Необережна форма вини характеризується тим, що особа не усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, не передбачає можливість настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була усвідомлювати та передбачати - недбалість, або коли особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховує на ненастання таких наслідків - самовпевненість.
Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол та додані до нього матеріали мали мати докази того, що ОСОБА_1 усвідомлювала суспільну небезпечність несвоєчасного подання без поважних причиндекларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суд приходитись до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки у неї були відсутні мотиви вчинити порушення закону, вона не бажала його порушити, поза її волею перебував свідомий допуск настання негативних наслідків від діяння, що свідчить про відсутність вини, а відтак робить неможливим притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за даною статтею.
Викладені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в зв'язку з чим провадження по адміністративній справі стосовно неї підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-6 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області через районний суд протягом 10 діб з дня її проголошення.
Суддя: