24.01.2019 Справа № 522/252/19
Провадження № 3/522/297/19
24 січня 2019 року
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Куцаров В.І. , за участю прокурора Острик О.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області, працюючого в Одеській регіональній службі державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному контролі та транспорті, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
-за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Приморського районного суду м. Одеси з Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшов протокол та додані до нього матеріали відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу №4/2019 від 03.01.2019 року, ОСОБА_1 , будучи лікарем ветеринарної медицини інспекційного відділу пункту ветеринарної медицини № 30 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, несвоєчасно подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим порушив вимоги ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, 19.06.2017 відповідно до наказу № 55-к від 15.06.2017 ОСОБА_1 було переведено на посаду лікаря ветеринарної медицини прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини № 30 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.
Згідно п.п. «и» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», посадові та службові особи інших державних органів є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення пов'язаного з корупцією.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пунктах 2, пунктах 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3, щорічна декларацію суб'єкта декларування подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітнім роком та така декларацію охоплює звітній рік, період з 01 січня до 31 грудня включно. У відповідності до ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці зобов'язані щорічно, до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Таким чином, для суб'єктів декларування, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, останнім днем подання декларації за 2017 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є 31 березня 2018 року.
На виконання вимог абзацу 3 пункту 2 Перехідних положень Закону, ОСОБА_1 , будучи лікарем ветеринарної медицини прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини №30 Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, лише 02.04.2018 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2017 рік, шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсів, тобто у порушення визначеного рішенням Національного агентства строку, а саме після 31.03.2018.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав та пояснив, що умислу на вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення він не мав оскільки в період, в який потрібно було подати декларацію, він знаходився на лікуванні.
У судовому засіданні прокурор надала пояснення про те, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим просить накласти на правопорушника адміністративне стягнення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1,2 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а в даному випадку про адміністративне корупційне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» або, з огляду на час вчинення правопорушення чи розгляду в суді, Законом України «Про запобігання корупції»; чи є особа винною в його вчиненні, отже чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
При цьому, при розгляді справ цієї категорії слід керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Крім того в своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що він не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, звертаю увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Крім того, статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Обставини правопорушення і вина правопорушника підтверджується зібраними по справі доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення пов'язаного з корупцією № 4/2019 від 03.01.2019 року,
- поясненнями ОСОБА_1 , в яких останній описав обставини події;
- рапортами оперуповноваженого УЗЕ в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Яковлєва І.В.;
- витягами з сайту НАЗК;
- та іншими адміністративними матеріалами.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 дійсно вбачається склад інкримінованого йому діяння, тому суд вважає за необхідне кваліфікувати її дії за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігань вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При вирішенні питання про застосування положень ст.22 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено. Проте, у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Однак, беручи до уваги особу правопорушника ОСОБА_1 , відсутність умислу та посягання на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, відсутність завданої шкоди й суспільної шкідливості, обставини справи, обставини при яких вчинено правопорушення, а також малозначність вчиненого, оскільки вказані дії не тягнуть за собою тяжких правових чи будь-яких інших наслідків, так як ОСОБА_1 подав щорічну декларацію із запізненням всього на 1 день, а саме 02.04.2018, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення і провадження по даній справі закрити, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 22, 172-6, 221, 247, 268, 284 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності звільнити, обмежившись усним зауваженням.
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області через районний суд протягом 10 діб з дня її проголошення.
Суддя: