03 січня 2019 року м. Київ Справа № 810/1301/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до про Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку та розмірі, визначеному статтями 10-12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 № 2811-XII; зобов'язано Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку та розмірі, визначеному статтями 10-12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 № 2811-XII; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Цим же судовим рішенням стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Славутицької міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 704,80 грн.
12.07.2018 до суду надійшла заява представника позивача, в якій заявник ставить питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 810/1301/18, яку передано судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В. 03.12.2018.
З огляду на положення частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі в порядку письмового провадження.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 810/1301/18 суд виходить з наступного.
Згідно з приписами частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 810/1301/18 представник позивача посилається на те, що суд не вирішив питання про судові витрати, у зв'язку з чим просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області на користь позивача понесені ним витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 5900,00 грн.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання.
Так, зокрема, підставою для застосування приписів статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України є невирішення судом питання стосовно розподілу судових витрат.
Судом встановлено, що при винесенні рішення від 21.05.2018 в адміністративній справі № 810/1301/18 Київським окружним адміністративним судом не вирішено питання про судові витрати, а саме: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в силу положень частини другої цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі стороною, яка хоче компенсувати судові витрати. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання таких послуг та їх вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23.04.2019 в адміністративній справі № 826/9047/16 та 12.08.2018 в адміністративній справі № 810/4749/15.
При цьому за змістом положень частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підтвердження права надання позивачу правової допомоги представником ОСОБА_1 приєднано до матеріалів позовної заяви ордер від 01.03.2018 серії КС № 20229 та договір про надання правової допомоги від 07.02.2018, укладений між позивачем та адвокатом Адвокатського об'єднання «Славутицька міська юридична консультація «Захист» Прокопенком О.П. , відповідно до умов якого адвокат надає позивачу, зокрема, послуги, пов'язані з наданням консультацій правового характеру, підготовкою необхідних процесуальних документів, а також представництвом інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суду по даній справі.
У свою чергу наявні в матеріалах адміністративної справи такі документи як: акт виконаних робіт від 16.03.2018 за договором про надання правової допомоги від 07.02.2018 (надані послуги: роз'яснення та надання консультацій - 3 год. 00 хв., вивчення і проведення аналізу наданих позивачем документів, що стосуються предмета спору - 2 год. 00 хв., аналіз нормативно-правових актів та судової практики, що стосуються предмета спору - 3 год. 00 хв., підготовка процесуальних документів до суду - 5 год. 00 хв.); акт виконаних робіт від 06.04.2018 за договором про надання правової допомоги від 07.02.2018 (надані послуги: підготовка та представництво інтересів позивача в суді - 5 год. 00 хв.); квитанції від 28.02.2018 № 0.0.976720485.1, 27.03.2018 № 0.0.998150716.1 та 05.04.2018 № 0.0.1004897862.1 на загальну суму 5900,00 грн свідчать про отримання позивачем наведених вище послуг та їх оплату в повному обсязі.
При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких клопотань представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність надання позивачу.
В силу положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, беручи до уваги категорію даної справи та предмет доказування, а також надані представником позивача документи на підтвердження отримання позивачем правової допомоги та оплату її вартості, суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 5900,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області.
За таких обставин суд, керуючись положеннями частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 810/1301/18.
Керуючись статтями 14, 72-77, 134, 139, 143, 242-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 810/1301/18 задовольнити.
2. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (ідентифікаційний код 22208706, місцезнаходження: Центральна площа, буд. 7, м. Славутич, Київська область, 07100) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 5900 (п'ять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.