Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/267/19 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба І. В.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
10.07.2019 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., при секретарі Рябко А.Ю., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2019 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця - в/ч НОМЕР_1 , учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 17.03.2019 року о 18.27 год. на вул. Жовтневій, 64 в смт. Єлезоветградка керував автомобілем «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення повністю підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 028042 від 17.03.2019 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , рапортом, а також відеозаписом.
Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову судді районного суду як незаконну та необгрунтовану, а провадження у справі закрити, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
З посиланням на практику Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав людини, рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Російської Федерації» а також ст.ст. 62, 129 Конституції України щодо презумпції невинуватості, ОСОБА_1 стверджує про порушення його права на захист та справедливий суд, яке виразилось у тому що, суддя незважаючи на його клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з хворобою, розглянув справу за його відсутністю, тим самим позбавив його законного права дати відповідні пояснення, представити суду докази та спростувати обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 вказує про те, що після того, як працівниками поліції було проігноровано його вимогу надати технічну документацію про придатність алкотесту «Драгер» він виявив бажання пройти медичний огляд у спеціалізованому закладі, однак працівники поліції йому відмовили, чим грубо порушили вимоги п.п.6,7 Розділу Інструкції № 1452\735, оскільки зобов'язані були забезпечити проведення такого огляду в найближчому закладі охорони здоров'я, невиконання цих вимог є порушенням вимог ст. 266 КУпАП.
ОСОБА_1 вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, а рішенні суду не грунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
Також зазначає, що про неповноту та необ'єктивність судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам цієї справи, які на його думку свідчать про те, що він автомобілем в стані алкогольного сп'яніння не керував, а оформлення працівниками поліції стосовно нього протоколу за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було явно незаконним.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав повністю та просив суд її задовольнити.
З'ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити, зваживши його доводи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за таких підстав.
У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; а так само і відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Вказані положення кореспондують положенням п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційних вимог апеляційний суд виходить з того, що згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.
Згідно п.6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Даючи оцінку доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зафіксованого в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього уповноваженою особою органів поліції.
Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 028042 від 17.03.2019 р., який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.1);
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 де кожен з них підтвердили те, що 17.03.2019 року в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Drager» та від проходження огляду в медичному закладі (а.с.2-3);
- відеозаписом на якому зафіксований факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_2 та відмови вказаного водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі в присутності двох свідків (а.с.8).
Апеляційний суд відмічає, що вказані докази взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об'єктивності та суперечливості не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.
Стосовно доводів про необ'єктивність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам цієї справи, передчасність та необґрунтованість судового рішення, апеляційний суд вважає безпідставними і такими, що констатуються ОСОБА_1 з формальних, надуманих підстав, з метою уникнути справедливого покарання за скоєне.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Що стосується доводів стосовно розгляду справи без участі ОСОБА_1 чим самим порушено норми процесуального права та право на захист, то слід вказати, що матеріалами провадження встановлено, що вперше справа була призначено до розгляду на 01 квітня 2019 року, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, дане клопотання судом першої інстанції було задоволено, а розгляд справи відкладено на 19.04.2019 року.
19 квітня 2019 року ОСОБА_1 була подана заява про направлення матеріалів адміністративної справи в Кіровський районний суд м. Кіровограда, тобто за місцем його проживання.
Після надходження матеріалів в Кіровський районний суд м. Кіровограда, справа була призначена до розгляду на 14.05.2019 року та 29.05.2019 року, але ОСОБА_1 11 травня 2019 року та 24 травня 2019 року були подані заяви про відкладення розгляду у зв'язку з хворобою та лікуванням у військо-медичному центрі Південного регіону (м. Одеса).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки дана поведінка свідчить про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами з метою затягування судового процесу та уникнення від відповідальності.
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, судом першої інстанції, на виконання вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого ним правопорушення, яке є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами, при цьому становить велику суспільну небезпеку, його особу, відношення щодо вчиненого, інші обставини у справі та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке відповідає меті стягнення, а також запобіганню вчинення нових правопорушень.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов