про відмову в задоволенні заяви про перегляд
судового рішення за виключними обставинами
15 липня 2019 року Справа № 161/8894/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
суддів Ковальчука В.Д., Ксензюка А.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФУ Волинської області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 530/Б-01 від 11.12.2017 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2018 на підставі статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу передано на розгляд Волинському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 прийнято дану справу до провадження, відкрито провадження у цій справі та ухвалено її розгляд проводити відповідно до пункту 2 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовлено повністю.
21.06.2019 позивачем подано до суду заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Заява мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог Волинський окружний адміністративний суд у рішенні від 20.09.2018 посилався на норму частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Враховуючи те, що Конституційним Судом України встановлена неконституційність словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вважає, що є підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами.
Представник відповідача у поясненнях від 08.07.2019 на заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі №161/8894/18 словосполучення „дійсної строкової, що містилося в положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, не було визнано неконституційним та підлягало застосуванню відповідачем.
Оскільки дія словосполучення „дійсної строкової”, яке містилося в положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, втратила чинність з 25 квітня 2019 року, тому рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1- р(ІІ)/2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.
За змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Наявність рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, а тому підстави для задоволення заяви та скасування рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі №161/8894/18, відсутні.
Заявник в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.
Представником відповідача подано клопотання про розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.368 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку із чим, судовий розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами здійснено в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи за виключними обставинами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №161/8894/18/18, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08.06.1987 по 12.07.1987 наказом командира військової частини 26246 № 89 був відкомандирований в м. Чернігів, в/ч 32985 для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, підтверджується копіями архівних довідок Штабу Краснознаменного Прикарпатського військового округу від 01.04.1997 № 209, Міністерства оборони України від 28.02.2012 №65570 (а. с. 12,13)
З матеріалів справи слідує, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.01.2008 та вкладки № НОМЕР_2 від 24.01.2008 до даного посвідчення (а. с. 7-8).
Відповідно до копій посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.01.2008, довідки до акту огляду МСЕК серії ВЛН № 005396 від 02.01.2008 Волинського обласного бюро медико-соціальних експертиз, позивач є інвалідом ІІІ групи з 60% втрати працездатності внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 9, 18-19).
27.11.2017 позивач звернувся до Луцького об'єднаного управління ПФУ Волинської області із письмовим зверненням з приводу перерахунку та виплати пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, який став особою з інвалідністю, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Листом від 11.12.2017 №530/Б-01 Луцьке об'єднане управління ПФУ Волинської області повідомило позивача про відсутність правових підстав у призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оскільки участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбулась не у період проходження його строкової військової служби, тому положення частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, на нього не поширюється (а.с. 22).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.
З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності рішення органу Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №161/8894/18 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, у задоволенні позову було відмовлено повністю з тих підстав, що під час участі у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС позивач у вказаний період не проходив дійсну строкову службу, а тому не має права на перерахунок пенсії відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом зазначено, що ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Статтею 1 Закону №796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до ст.59 Закону №796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст.51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже ч.3 ст.59 Закону №796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" ст.59 Закону викладено у новій редакції:
"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до ст.51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій ч.3 ст.59 Закону №796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дія ст.59 Закону №796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч.3 ст.59 Закону №796-XII не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (провадження №Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 у справі №816/1159/18 (провадження №Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 у справі №820/2589/18 (провадження №Пз/9901/39/18), від 11.06.2018 у справі №825/1922/18 (провадження №Пз/9901/41/18) та від 13.06.2018 у справі №812/1094/18 (провадження №Пз/9901/43/18).
З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно з 08.06.1987 по 12.07.1987 наказом командира військової частини 26246 № 89 був відкомандирований в м. Чернігів, в/ч 32985 для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як військовослужбовець.
Проте, доказів на підтвердження того, що позивач проходив дійсну строкову службу у цей період позивачем до суду не надано. При цьому, з копії трудової книжки встановлено, що дійсну строкову службу позивач проходив з 18.11.1975 по 06.01.1997 (а.с.47).
Отже, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС поза межами проходження дійсної строкової служби.
Суд погодився з твердженням відповідача, що згідно з наданих ОСОБА_1 документів не вбачається настання інвалідності під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми частини третьої статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на нього не поширюється.
Таким чином, у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №161/8894/18, суд надав правову оцінку та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Приймаючи рішення у справі, суд виходив виключно з положень частини 3 статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 91 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 13 липня 2017 року №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 слідує, що словосполучення „дійсної строкової”, що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25 квітня 2019 року.
З вищенаведеного слідує, що словосполучення „дійсної строкової”, яке містилося в положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, втратило чинність з 25 квітня 2019 року.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у справі №803/954/18 словосполучення „дійсної строкової”, що містилося в положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, не було визнано неконституційним та підлягало застосуванню відповідачем.
За змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Оскільки дія словосполучення „дійсної строкової”, яке містилося в положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, втратила чинність з 25 квітня 2019 року, тому рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №161/3466/16-а.
За результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (ч.4 ст.368 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані заявником обставини, а саме наявність рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 не змінюють правового регулювання спірних правовідносин та не доводять факту допущення судом помилки при вирішенні спору, а тому підстави для задоволення заяви та скасування рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі №161/8894/18 відсутні.
Керуючись статтями 248, 366-368 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року в адміністративній справі №161/8894/18 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, адреса: 43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, 1.
Головуючий-суддя Ю.Ю. Сорока
Судді: В.Д. Ковальчук
А.Я. Ксензюк