04 липня 2007 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Косенка В.Й., Гуменюка В.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1про стягнення коштів за касаційною скаргою Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2004 року,
У лютому 2004 року Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1. про стягнення коштів, обґрунтовуючи тим, що відповідачці за період з ІНФОРМАЦІЯ_1безпідставно виплачено 1 037 грн. 37 коп. допомоги по безробіттю, оскільки судовим рішенням вона була поновлена на роботі й за зазначений період на її користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 160 грн. 35 коп.
Просив суд стягнути з відповідачки 1037 грн. 37 коп. зайво виплаченої допомоги по безробіттю.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2004 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1. на користь Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості 1 037 грн. 37 коп. допомоги по безробіттю, а також стягнуто на користь держави 51 грн. державного мита.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2004 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2004 року скасовано, у задоволенні позову Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості відмовлено.
Не погодившись із вищезазначеним судовим рішенням, Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення, яким у задоволенні позову Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1. про стягнення допомоги по безробіттю відмовлено, апеляційний суд виходив із того, що допомогу по безробіттю вона отримувала відповідно до Закону України “Про зайнятість населення». Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 жовтня 2000 року, яким ОСОБА_1. поновлено на роботі та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу, виконано в повному обсязіІНФОРМАЦІЯ_2, тобто після набрання чинності з 1 січня 2001 року Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно із ч. 4 ст. 35 якого сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується з роботодавця.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України (1963 року) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду є обґрунтованим тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачка за рішенням суду поновлена на роботі з ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з наказом Кіровоградського ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У порушення вимог п. 44 б Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), в якому зазначено, що безробітний, якого за рішенням суду поновлено на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язаний повернути кошти, одержані у вигляді допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю, і п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами), який роз'яснив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, районний суд при обчисленні заробітної плати за час вимушеного прогулу допомогу по безробіттю не зарахував, на що не звернув уваги й апеляційний суд.
За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду не може вважатись законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим касаційна скарга підлягає задоволенню.
Разом із тим судом першої інстанції повно й всебічно встановлені обставини справи, а рішення суду є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.
При викладених обставинах рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 16 червня 2004 року скасувати.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 березня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: В.Й. Косенко
В.І. Гуменюк
В.Г. Данчук