16 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів: Григор'євої Л.І., Косенка В.Й.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до державного підприємства “Харківський завод електроапаратури» (далі-ДП»ХЗЕА») про визнання правочину частково недійсним, стягнення суми та визнання права користування квартирою та за зустрічним позовом державного підприємства “Харківській завод електроапаратури» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про спонукання до виконання обов'язків по договору, виселення та стягнення суми,
У березні 2000 року позивачі звернулись з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. та ДП “ХЗЕА» уклали договір про дольову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 з розстрочкою платежу до 10 років. Позивач вважає, що спірний договір не відповідає вимогам закону в частині покладення на нього обов'язку оплатити надання квартири, так як він і його дружина з 1983 року працювали у відповідача за направленням інститутів, а завод зобов'язаний був забезпечити їх квартирою. Проте це не було зроблено. З 1991 року ОСОБА_1. приймав безпосередню участь у будівництві будинку АДРЕСА_1 вніс трудовий вклад у будівництво даного будинку, що дає йому право на безоплатне отримання квартири. Позивач посилається на те, що внаслідок збігу важких для його багатодітної родини обставин, він надав згоду на укладення договору, який є незаконним. Просив розірвати спірний договір, стягнути кошти за договором з урахуванням індексу інфляції, а також компенсувати витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн., а також визнати за родиною ІНФОРМАЦІЯ_2 право користування квартирою.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2006 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3., ОСОБА_6 право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_2. Стягнуто ДП “ХЗЕА» на користь ОСОБА_1. судові витрати в розмірі 500 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1. та інш. відмовлено. Зустрічний позов ДП “ХЗЕА» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ДП»ХЗЕА» 13 260 грн. 98 коп. У задоволенні інших позовних вимог ДП “ХЗЕА» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2006 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2006 року змінено. Рішення в частині визнання за ОСОБА_3., ОСОБА_6 права користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_2 скасовано. Виселено ОСОБА_3., ОСОБА_6 ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_7. з квартири АДРЕСА_2 у квартиру АДРЕСА_1. Рішення в частині стягнення з ДП “ХЗЕА» на користь ОСОБА_1. судових витрат в сумі 500 грн. скасовано. В цій частині ОСОБА_1. у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для їх скасування не встановлено.
Керуючись статтями 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2006 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
В.Й. Косенко