4 липня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Пшонки М.П., Левченко Є.Ф.,
Лихути Л.М., Романюка Я.М.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 1/2 частину квартири за договором купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 серпня 2006 року,
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Вона вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач придбав у ОСОБА_3. зазначену квартиру. Посилаючись на те, що квартира придбана в період шлюбних відносин за сумісні гроші, договір дарування є удаваною угодою, позивачка просила визнати цю угоду недійсною, а також визнати, що в даному випадку відповідачами був укладений договір купівлі-продажу квартири, у зв'язку з чим вона як дружина ОСОБА_2 має право на 1/2 частину квартири.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, визнано дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_2., визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цієї квартири
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 серпня 2006 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи позивачці в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про те, що договір дарування квартири укладений з дотриманням вимог чинного законодавства.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебували в зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить копія свідоцтва про одруження (а. с. 5).
Рішенням місцевого суду Комсомольського району м. Херсона від ІНФОРМАЦІЯ_3 шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано (а. с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_3. та ОСОБА_2. був укладений договір дарування квартири, засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4., відповідно до умов якого ОСОБА_2. прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що фактично угода дарування квартири укладена з метою приховати угоду купівлі-продажу, яку сторони дійсно мали на меті укласти. Ці обставини підтверджені розпискою на ім'я ОСОБА_2, а також показами свідків.
Крім того, суд першої інстанції правомірно визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину спірної квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 серпня 2006 року скасувати, а рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
М.П. Пшонка
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк