Постанова
Іменем України
09 липня 2019 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/9236/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді- Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
за участю секретаря Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва
в складі судді Гончарука В.П.
від 14 лютого 2019 року
у справі №755/655/19 Дніпровського районного суду м. Києва
за скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Булаєнка Антона Олексійовича та начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Попович Яни Валеріївни,
боржник - ОСОБА_1 ,
В січні 2019 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дніпровський РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві, Відділ) Булаєнка А.О. та Попович Я.В. , в якій просив: визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві Булаєнка А.О. щодо неповного вчинення виконавчих дій з виконання судового рішення від 31.05.2013; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Булаєнка А.О. від 09.10.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу та зобов'язати поновити порушене право стягувача шляхом вчинення всіх необхідних виконавчих дій з виконання судового рішення від 31.05.2013; визнати незаконною та скасувати постанову від 14.12.2018 начальника Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві Попович Я.В. та зобов'язати поновити порушене право стягувача шляхом вчинення всіх необхідних дій щодо повного виконання судового рішення від 31.05.2013.
В обґрунтування скарги посилався на те, що державним виконавцем Булаєнко А.О. незаконно та безпідставно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Дії державного виконавця є незаконними та протиправними, оскільки ним не вжито всіх необхідних заходів з примусового виконання рішення суду від 31.05.2013.
Вимоги скарги щодо визнання бездіяльності протиправної відносно начальника Відділу Попович В.Я. обгрунтовував тим, що прийнята начальником постанова від 14.12.2018, якою визнано дії державного виконавця Булаєнка А.О. такими, що вчинені у відповідності до вимог закону України «Про виконавче провадження», є необ'єктивною та безпідставною, а тому не може вважатися законною.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року провадження у справі за скаргою в частині оскарження дій начальника Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві Попович В.Я. закрито. В іншій частині вимог скарги відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої вказав, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення питання, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що суд першої інстанції, не взявши до уваги положення ст. 447 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» дійшов помилкового висновку, що вимоги скарги щодо бездіяльності начальника Відділу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказував, що суд також дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні скарги по визнанню незаконною бездіяльності державного виконавця. Судом не встановлено дійсних обставин справи, що обумовили оскарження бездіяльності державного виконавця. Судом не перевірено обставин скарги щодо несвоєчасного, неповного та неефективного вчинення державним виконавцем всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» виконавчих дій.
За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19.02.2019 та постановити нове судове рішення про задоволення скарги в повному обсязі.
Учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.
Стягувач ФОП ОСОБА_2 та боржник ОСОБА_1 , належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Начальник Попович Я.В. та державний виконавець Булаєнко А.О. Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду, в судове засідання не з'явилися та своїх представників не направили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу
за відсутності учасників справи та їхніх представників.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження за скаргою в частині оскарження дій начальника Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ Попович Я.В., суд першої інстанції виходив з того, що скарга в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає правильним, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість за договором купівлі-продажу в сумі 7 199,50 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 239,40 грн, а всього 7428,90 грн.
09 жовтня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду від 31.05.2013.
Після продовження строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, 12 грудня 2017 року ФОП ОСОБА_2 знову звернувся до Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою про примусове виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31.05.2013.
11 січня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Булаєнка А.О. відкрито виконавче провадження №55506368.
04 травня 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до начальника Відділу з листом, в якому просив повідомити інформацію про стан виконавчого провадження №55506368 та всі вчинені дії.
29 травня 2018 року направив начальнику Відділу листа, в якому просив про необхідність вчинення виконавчих дій, а саме: зробити запити до банківських та інших фінансових установ про надання інформації про наявність у боржника поточних та карткових рахунків та стан таких, і коштів з них та проведені операції.
26 листопада 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві зі скаргою на дії державних виконавців Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ, в якій просив здійснити перевірку діяльності державних виконавців в провадженні яких перебуває виконавчий лист, виданий 09.10.2013 Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення від 31.05.2013.
18 грудня 2018 року заступник начальника ГТУЮ у м. Києві з питань державної виконавчої служби Чепурний В.М. за результатами розгляду скарги від 26.11.2018 повідомив про те, що за доручення Управління 14.12.2018 начальником Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ Попович Я.В. проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження №55506368. За результатами перевірки начальником Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ Попович Я.В. винесено постанову від 14.12.2018, якою дії державного виконавця Булаєнка А.О. визнано такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Звертаючись зі скаргою, заявник вказував, що начальник Відділу не вчинив належних контрольних функцій відносно державних виконавців, які вчинили бездіяльність під час здійснення виконавчого провадження №55506368, а постанова начальника від 14.12.2018 є необ'єктивною та безпідставною.
Наведені фактичні обставини свідчать, що ФОП ОСОБА_2 оскаржив дії начальника Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ Попович Я.В., які пов'язані з прийняттям останнім постанови про визнання дій державного виконавця Булаєнка А.О. такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, стягувач оскаржив дії посадової особи державної виконавчої служби, які не пов'язані з виконанням судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки прдметом розгляду у справі є рішення посадової особи, яке не пов'язане з виконанням судового рішення у цивільній справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга в частині оскарження дій начальника Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ Попович Я.В. не підлягає оскарженню в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим правильно закрив провадження у справі в цій частині.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги в частині оскарження дій та рішення державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ Булаєнка О.А., враховуючи наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 8 статті 48 Закону визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Як зазначалось вище 11 січня2018 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55506368, копію якої направлено стягувачу до відома, боржнику для виконання.
11 січня 2018 року державним виконавцем сформовано запити до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсію, про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними або фізичними особами-підприємцями.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України інформації не знайдено.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України платник податків з таким податковим номером на обліку в органах ДФС не перебуває.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника ОСОБА_1 відсутні відомості.
16 січня 2019 року державним виконавцем направлено виклик за місцезнаходженням боржника з вимогою з'явитися до Відділу 31.01.2018 та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого провадження, достовірні відомості про місце роботи, копію паспорта громадянина України та копію ідентифікаційного номеру платника податків.
06 лютого 2018 року виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , боржника або майно, що йому належить не розшукано.
25 квітня 2018 року державним виконавцем боржнику повторно направлено виклик з вимогою з'явитися до Відділу 16.05.2018 та надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого провадження, достовірні відомості про місце роботи, копію паспорта громадянина України та копію ідентифікаційного номеру платника податків.
25 квітня 2019 року державним виконавцем зроблено запит до Відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у м. Києві, для встановлення місця реєстрації боржника.
22 червня 2018 року, відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Відповідний запис про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Постанову направлено до Територіального сервісного центру МВС у м. Києві для виконання. Згідно відповіді від 17.07.2018 Територіального сервісного центру МВС у м. Києві №8045, відповідно даних АІС, транспортних засобів на праві власності за не зареєстровано
22 червня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на будь-яких розрахункових, депозитних, карткових рахунках, які направлено до АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Ощадбанк», АТ КБ «ПриватБанк». Згідно наданої інформації у боржника в банківських установах відсутні відкриті поточні рахунки для накладення арешту.
09 серпня 2018 року державним виконавцем повторно сформовано запити доПенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсію, про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними або фізичними особами-підприємцями. Згідно відповіді Державної фіскальної служби України платник податків з таким податковим номером на обліку в органах ДФС не перебуває та згідно відповіді Пенсійного фонду України інформації не знайдено.
09 жовтня 2018 року державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 37 Закону України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при здійсненні виконавчого провадження №55506368 державний виконавець Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Булаєнко О.А. діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання дій державного виконавця незаконними при здійсненні виконавчого провадження та скасування постанови про повернення виконавчого документу є правильним та узгоджується з нормами матеріального права.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 09 липня 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай