Справа № 420/2898/19
04 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Філімоненко А.О.,
за участю сторін,
позивач - ОСОБА_1
представник відповідача - Ходикін І.О. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморський рибоохоронний патруль) (65003, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 13, 5-й поверх) про визнання протиправним та скасування наказу від 21.05.2019 року № 55-о, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморський рибоохоронний патруль), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета адміністративного позову, просить суд:
Визнати протиправним та скасувати наказ Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) від 21 травня 2019 року № 55-О “Про звільнення ОСОБА_1 ”
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 1 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства;
Стягнути з Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) (вул. Івана та Юрія Лип, 13, 5-й поверх, м. Одеса, 65003, код СДРПОУ 40817318) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 265,6 грн. за кожний день вимушеного прогулу починаючи з 22 травня 2019 року.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що вважає своє звільнення, яке здійснено на підставі затверджених результатів повторного оцінювання службової діяльності незаконним через невірне визначення під час його проведення поставлених завдань, показників результативності, ефективності та якості їх виконання, обумовлених посадовими обов'язками. Використання таких невірних показників, неправомірно покладених в основу оцінювання відповідачем призвело до прийняття протиправного наказу, який прямо впливає на суб'єктивне право подальшого проходження публічної служби відповідно до закону.
18.06.2019 та 20.06.2019 року, від Відповідача надійшов відзив на позов. В обгрунтування зазначено, що ознайомившись з позовною заявою та заявою про зміну предмета позову Позивача, Чорноморський рибоохоронний патруль вважає її необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» є законним та без порушень порядку, передбаченого Законом України «Про державну службу» та іншим чинним законодавством України.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.
Заяви, клопотання учасників справи.
04.07.2019 року, від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , займав посаду старшого державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 1 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства, яка віднесена до категорії державної служби «В».
Наказом Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) (далі за текстом - Управління) від 09 жовтня 2018 року № 164 “Про проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Чорноморського рибоохоронного патруля, які займають посади державної служби категорій “Б” та “В” у 2018 році” ініційовано проведення щорічного оцінювання результатів службової діяльності державних службовців згідно затверджених додатків. До списку державних службовців, результати діяльності яких підлягають щорічному оцінюванню відповідно до зазначеного наказу було включено також ж Позивача.
30 листопада 2018 року Управлінням видано наказ № 195 “Про затвердження результатів оцінювання службової діяльності державних службовців Чорноморського рибоохоронного патруля, які займають посади державної служби категорій “Б” та “В” у 2018 році”. Вказаним наказом затверджено результати щорічного оцінювання результатів службової діяльності державних службовців та визначено індивідуальну оцінку кожному згідно додатку № 1. Відповідно до пункту 35 додатку № 1, старшому державному інспектору відділу рибоохоронного патруля № 1 Федорончуку Ігорю Вікторовичу визначено оцінку “негативна”. У зв'язку із наданням негативних оцінок деяким державним службовцям, пунктом 2 наказу доручено керівникам структурних підрозділів, в підпорядкуванні яких знаходяться державні службовці, що отримали негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, провести повторне оцінювання службової діяльності підпорядкованих державних службовців за новими завданнями та ключовими показниками 01 квітня 2019 року та надати висновки результатів оцінювання до сектору роботи з персоналом.
На підставі наведеного наказу Управлінням 19 березня 2019 року видано наказ № 67 “Про проведення повторного оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Чорноморського рибоохоронного патруля, які займають посади державної служби категорії “В” у 2019 році”, яким організовано проведення повторного оцінювання результатів службової діяльності. Пунктом 4 зазначеного наказу встановлено, що з урахуванням специфіки роботи відділів рибоохоронних патрулів Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства та завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних інспекторів, для виставлення балів за результатами роботи державних інспекторів використовувати критерії виставлення балів, наведених в додатку 3 до наказу, що розроблений відповідно до додатку 4 Типового порядку. До списку державних службовців, які підлягають повторному оцінюванню за номером 4 додатку № 2 наказу було включено Позивача.
22 квітня 2019 року наказом Управління № 99 “Про затвердження результатів повторного оцінювання службової діяльності державних службовців Чорноморського рибоохоронного патруля, які займають посади державної служби категорії “В” в 2019 році” затверджено результати повторного оцінювання, відповідно до яких Позивачу встановлено оцінку “негативна”. Пунктом 4 наказу доручено сектору роботи з персоналом підготувати проекти наказів на звільнення державних службовців, які отримали дві підряд негативні оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
21 травня 2019 року наказом № 55-О “Про звільнення ОСОБА_1 ”, Позивача звільнено з посади старшого державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 1 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства у зв'язку з отриманням двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”.
Підставою наказу визначено наказ Чорноморського рибоохоронного патруля від 22 квітня 2019 року № 99 “Про затвердження результатів повторного оцінювання службової діяльності державних службовців Чорноморського рибоохоронного патруля, які займають посади державної служби категорії “В" в 2019 році”.
Не погоджуючись із зазначеним наказом відповідача № 55-О від 21 травня 2019 року, Позивач звернувся із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Оцінюючи рішення суб'єкта владних повноважень щодо звільнення позивача, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженості, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної, служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України “Про державну службу”.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України “Про державну службу” дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Так, відносини щодо проведення щорічного оцінювання результатів службової діяльності державних службовців врегульовані положеннями статті 44 Закону України “Про державну службу” та прийнятих відповідно до нього інших нормативно-правових актів. До останніх віднесені, зокрема, Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 185) (далі за текстом - Типовий порядок), а також Методичні рекомендації щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2017 року № 237, та Методичні рекомендації щодо визначення результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29 серпня 2018 року № 208-18.
Відповідно до положень статті 44 Закону України “Про державну службу”, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог, законодавства у сфері запобігання корупції.
За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.
У разі втримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності.
Пункт 3 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” визначає, що підставою для припинення державної служби з ініціативи суб'єкта призначення є отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності.
Згідно з положеннями Типового порядку, метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар'єри, визначення потреби у професійному навчанні. Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об'єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.
Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції (пункт 8 Типового порядку).
При цьому, завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні (пункт 28 Типового порядку). Завдання і ключові показники визначаються з рахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов'язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції (пункт 30).
За результатами оцінювання виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання і досягнення ключових показників, що виставляється з урахуванням критеріїв виставлення балів згідно з додатком 4 (пункт 33).
При повторному оцінюванні нові завдання і ключові показники для державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В", визначаються відповідно до пунктів 28 - 30 цього Типового порядку протягом п'яти робочих днів з дня знайомлення такого державного службовця з висновком щодо результатів оцінювання його службової діяльності, що містить негативну оцінку (пункт 39).
Відповідно до Методичних рекомендаціях щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, завдання державного службовця - наперед визначений, запланований для виконання обсяг робіт (діяльності) протягом певного періоду з очікуваним досягненням мети, результатів у межах посадових обов'язків (функцій) державного службовця, а ключовий показник - це сукупність вимірюваних кількісних та/або якісних індикаторів (параметрів), які дозволяють оцінити прогрес у виконанні державним службовцем визначених для нього завдань.
Цей показник застосовується в процесі оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (пункт 4 розділу І Методичних рекомендацій). Завдання та ключові показники доцільно визначати індивідуально для кожного державного службовця. При цьому варто брати до уваги, що на відміну від функції, яка може здійснюватися державним службовцем постійно, виконання завдання має завершуватися досягненням конкретного результату, визначеної мети. Вимір ступеня виконання завдання досягнення поставленої мети рекомендується здійснювати за допомогою ключових показників. Кожне завдання державного службовця рекомендується безпосередньо пов'язувати із стратегічними цілями, пріоритетними завданнями структурного підрозділу та в цілому державного органу, в якому працює державний службовець, з урахуванням обов'язків, прав, повноважень, відповідальності, що покладаються на державного службовця визначених у його посадовій інструкції, а також у положенні про відповідний структурний підрозділ, положенні про державний орган (пункти 1, 2 розділу II Методичних рекомендацій).
Пунктом 4 розділу III Методичних рекомендацій зазначено, що при формулюванні ключових показників (їх змісту) доцільно користуватись SMART- критеріями (додаток 4). Згідно зі змістом додатку 4 Методичних рекомендацій SMART- критерії полягають у забезпеченні наступних вимог:
S (specific) Показник має бути конкретним. Формулювання показника має розумітися однозначно та мінімізувати можливість суб'єктивного широкого тлумачення;
М (measurable) Показник має піддаватися вимірюванню. Вимір здійснюється в кількісному та/або якісному вираженні. При цьому зазначається бажане (очікуване) значення показника. При використанні кількісного виміру зазначається одиниця виміру;
A (attainable) Показник має бути реалістичним та досяжним з точки зору наявності необхідних компетенції та ресурсів (часових, фінансових, людських, інформаційних і т.п.), які наявні в розпорядженні структурного підрозділу.
R (relevant) Показник має бути релевантним. тобто відповідати повноваженням і компетенції державного службовця. Досягнення такого показника має призводити до виконання завдання в цілому;
Т (time frame) Встановлення граничної (кінцевої) дати (періоду) досягнення показника.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Висновки суду.
Суд не погоджується із викладеною у відзиві на позов позицією відповідача щодо предмета спору, оскільки, на думку суду, такий підіхід підтверджує помилковість розуміння правової природи оцінювання результатів роботи державного службовця, а саме таких елементів оцінювання як завдання та ключові показники їх виконання.
Відповідач, надаючи свої аргументи, здійснює недопустиме поєднання понять «завдання роботи» та «функції державного службовця», які є різними за своєю суттю та співвідносяться одне до одного як загальне та складове.
Як встановлено судом із матеріалів адміністративного позову, відносини оцінювання результатів діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії “Б” та “В” регулюються наступними актами:
- Законом України “Про державну службу”, зокрема, статтею 44;
- Типовим порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 185) (далі за текстом - Типовий порядок);
- Методичними рекомендаціями щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2017 року № 237;
- Методичними рекомендаціями щодо визначення результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29 серпня 2018 року № 208-18.
Згідно п. 4 розділу І Методичних рекомендацій щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, завдання державного службовця - це наперед визначений, запланований для виконання обсяг робіт (діяльності) протягом певного періоду з очікуваним досягненням мети, результатів у межах посадових обов'язків (функцій) державного службовця.
Ключовий показник - це сукупність вимірюваних кількісних та/або якісних індикаторів (параметрів), які дозволяють оцінити прогрес у виконанні державним службовцем визначених для нього завдань.
При цьому, відповідно до п. 1 розділу II цих Методичних рекомендацій завдання та ключові показники доцільно визначати індивідуально для кожного державного службовця.
При цьому варто брати до уваги, що на відміну від функції, яка може здійснюватися державним службовцем постійно, виконання завдання має завершуватися досягненням конкретного результату, визначеної мети. Вимір ступеня виконання завдання (досягнення поставленої мети) рекомендується здійснювати за допомогою ключових показників.
Також, положення п. 2 розділу III і п. 5 розділу IV визначають функції (повноваження) державного службовця як складові елементи, на підставі яких визначаються завдання.
Зазначене свідчить, що функція або повноваження державного службовця, яку той виконує постійно не є тотожним завданню, яке використовується під час оцінювання його діяльності і одночасно представляє собою обсяг певних робіт.
За змістом пункту 30 Типового порядку, завдання і ключові показники визначаються з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов'язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.
Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні, п. 28 Типового порядку.
Отже, завдання, на підставі яких оцінюється діяльність державного службовця, з огляду на приведені вище положення чинного законодавства, є поняттям, яке прямо походить із стратегічних цілей та мети існування певного державного органу, в якому працює державний службовець, безпосередньо пов'язане з планом роботи такого органу і визначається індивідуально з урахуванням тієї частини його розподілу, яка віднесена до певного службовця згідно його посадової інструкції та положення про структурний підрозділ, до складу якого він входить. Завдання визначає певний обсяг робіт, виконання яких покликано досягти певні стратегічні (пріоритетні) цілі та мету існування державного органу в розрізі діяльності одного працівника.
При цьому, складення протоколів про адміністративне правопорушення, актів про виявлення безхазяйного майна тощо уповноваженим на це державним службовцем очевидно не може бути розцінено як стратегічне (пріоритетне) завдання, а є лише певною функцією, яку той виконує постійно.
При цьому, виконання такої функції прямо залежить від певних об'єктивно існуючих факторів - вчинення адміністративного правопорушення третіми особами, фізичне існування безхазяйного майна, про що має бути відомо державному службовцю для здійснення відповідного реагування.
Разом з тим, відповідно до завдання, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії иБ'' і ікВ”, розроблених під час первинного оцінювання в якості завдань для ОСОБА_1 було визначено наступні:
- кількість складення протоколів, ключовим показником виконання якого вказано 50 шт. за період з 01.01.2018 по 01.11.2018;
- кількість протоколів, що дозволені до повернення на доопрацювання, ключовим показником виконання якого вказано 0 шт. за аналогічний період часу;
- кількість випадків вилучення майна, плавзасобів, в т.ч. б/х, ключовим показником виконання якого вказано 20 випадків за аналогічний період часу;
- допустима кількість протоколів, що підлягає до списання, ключовим показником виконання якого вказано 5% за аналогічний період часу;
- кількість виявлених порушень, що призвели до збитків, ключовим показником виконання якого вказано 10 випадків за аналогічний період часу (копія завдання додається).
- Під час проведення повторного оцінювання в якості завдань, за якими проводилося таке оцінювання встановлено наступні:
- кількість складених протоколів, ключовим показником виконання якого вказано 25 од. в термін по 31.03.2019;
- в тому числі кількість складених протоколів за ч. 4 ст. 85 КУпАП, ключовим показником виконання якого вказано 10 од. за аналогічний термін;
- сума збитків за встановленими правопорушеннями, ключовим показником виконання якого вказано 10000 грн. за аналогічний термін;
- кількість складених актів безхазяйного майна, ключовим показником виконання якого вказано 10 од. за аналогічний термін;
- контроль за промисловим ловом водних біоресурсів, ключовим показником виконання якого вказано “постійно” за встановлений термін.
Суд зазначає, що визначення в якості завдань для результатів щорічного оцінювання службової діяльності державного службовця таких показників як кількість складених протоколів, кількість випадків вилучення майна, кількість виявлених порушень та суми збитків за ними тощо суперечить вимогам щодо визначення завдань та ключових показників їх виконання, врегульованих чинним законодавством України.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким керується у своїй діяльності відповідач, серед основних принципів державного нагляду (контролю) є пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій.
Проведення оцінювання службової діяльності за такими завданнями не відповідає вимогам об'єктивності, реалістичності, релевантності і досяжності державним службовцем, адже складення таких протоколів, актів безхазяйного майна або вилучення майна, фіксування збитків, вчинених адміністративними правопорушеннями, тощо не виконується державним службовцем самостійно, а є прямим наслідком вчинення третіми особами порушень вимог законодавства, які в свою чергу виявляються державним службовцем.
Тобто, причини у вигляді факту вчинення адміністративного правопорушення третіми особами, з яких державний службовець наділений повноваженнями вчиняти такі дії знаходяться поза зоною його відповідальності і впливу та прямо не залежать від нього.
Проведення оцінювання службової діяльності державного службовця за такими критеріями без аналізу правомірності невиконання ним таких показників суперечить сутності щорічного оцінювання та його законодавчо визначеній меті.
Отже, використання в процесі щорічного оцінювання службової діяльності державного службовця подібних завдань та ключових показників його виконання могло бути логічно виправданим лише за умови доведення об'єктивного існування вчинених правопорушень третіми особами, реагування на які включені до посадових обов'язків державного службовцяю.
Необґрунтованим з тих самих причин є також посилання відповідача на п. 30 Типового порядку та розділу IV Методичних рекомендацій про перегляд (уточнення) завдань та ключових показників за ними. За змістом вказаної норми такий перегляд відбувається лише за умови внесення змін до стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, положення про державний орган, положення про відповідний структурний підрозділ, посадову інструкцію.
Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено критерії відповідності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, вимогам обґрунтованості, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісності, розсудливості, пропорційності, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що звільнення позивача наказом Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) від 21 травня 2019 року № 55-О, у зв'язку з отриманням двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”, суперечить наведеним вище положенням чинного законодавства
Також, під час розгляду та вирішення справи, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини та міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною.
Згідно з ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
/Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Так, згідно з ч. 2 ст. 21 та ч. 1 ст. 23 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Також, ст. 24 Європейської соціальної хартії, ратифікованої Україною 14.09.2006 року, зазначено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення, Сторони зобов'язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.
Статтею 2 Конвенції № 111 від 25.06.1958 року «Про дискримінацію у сфері праці і зайнятості» (ратифікована Україною 04.08.1961 року) передбачено, що кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов'язується визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення, методами, що узгоджуються з національними умовами й практикою, рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення будь-якої дискримінації з приводу них.
Будь-які заходи, спрямовані проти особи, відносно якої є обґрунтовані підозри чи доведено, що вона займається діяльністю, яка підриває безпеку держави, не вважаються дискримінацією за умови, що заінтересована особа має право звертатись до компетентного органу, створеного відповідно до національної практики (ст.4 цієї Конвенції).
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень стосовно звільнення працівників, не повинно допускати дискримінацію у праці.
Крім того, Парламентська асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію № 1096 «Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем», якою надала державам-членам Ради Європи рекомендації, яких слід дотримуватися при запровадженні процедурних заходів, які можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена у кожному конкретному випадку, а особі яка піддається такій процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Встановлені Резолюцією № 1096 підходи застосовані у практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово розглядав справи за наслідками подібних перевірок в інших державах (рішення від 14.02.2006 року у справі «Турек проти Словаччини», від 24.04.2007 року у справі «Матиєк проти Польщі», від 17.07.2007 року у справі «Бобек проти Польщі», від 15.01.2008 року у справі «Любох проти Польщі»).
У вказаних рішеннях ЄСПЛ наголошує, що зазначені заходи не можуть слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають впровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні та мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді зазначеної категорії справ мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених ст.6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).
Європейський Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов'язання передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов'язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 «Зобов'язання поважати права людини» Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.
Дотримання принципу забезпечення довіри громадян до держави та створюваного нею закону як вимога, що випливає з принципу верховенства права, означає заборону запроваджувати закони, які можуть створювати ілюзорні правові інститути. З точки зору принципу забезпечення довіри, право на працю має забезпечуватися не через оцінку його сутності, а через оцінку засобів захисту цього права. Відсутність можливості реалізувати це право у межах, встановлених законом, свідчить про те, що створено ілюзорний правовий інститут і, відповідно, має місце порушення Конституції.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення від 21 травня 2019 року № 55-О є протиправним та його належить скасувати.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище обставини.
Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 265,6 грн. за кожний день вимушеного прогулу починаючи з 22 травня 2019 року, суд зазначає наступне.
Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Отже, розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу судом здійснено наступним чином.
Згідно з наявною у матеріалах справи Довідкою від 27.05.2019р. №000000132, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці, що передували звільненню (березень-квітень 2019р.), становить 10624,20 грн.
Кількість робочих днів за березень-квітень 2019 р. - становить 40 днів
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 265,60 (10624,20 грн. / 40 календарних днів).
Період вимушеного прогулу складає 31 робочіх днів, зокрема, у період з 21.05.2019р. (дата звільнення) по 04.07.2019р. (день ухвалення судом рішення).
Таким чином, грошове забезпечення ОСОБА_1 , за час вимушеного прогулу складає: 265,60 грн./день х 31 день вимушеного прогулу - 8233,60 грн.
Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що позовні вимоги позивача - ОСОБА_1 про скасування Наказу Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) від 21 травня 2019 року № 55-О «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на посаді з 21 травня 2019 року, підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) на користь Позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.05.2019 р. по день поновлення на посаді у загальному розмірі 8233,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 371 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та постанови про присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Відтак, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді старшого державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 1 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства з 21 травня 2019 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250-251 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморський рибоохоронний патруль) (65003, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 13, 5-й поверх) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) від 21 травня 2019 року № 55-О «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 1 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства з 21 травня 2019 року.
Стягнути з Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства (Чорноморського рибоохоронного патруля) на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 травня 2019 року по 04 липня 2019 року у сумі 8233 (вісім тисяч двісті тридцять три) гривні 60 копійок.
Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу рибоохоронного патруля № 1 Чорноморського басейнового управління Державного агентства рибного господарства з 21 травня 2019 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано колегією суддів 09.07.2019 року.
Суддя Бутенко А.В.
.