ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 червня 2019 року №640/4674/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс"
до про Київської міської митниці Державної фіскальної служби визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару
за участі:
представника позивача - Покотило М. Б.,
представника відповідача - Гончаревського О. В.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 червня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2019 №UA100000/2019/100006/2.
Позовні вимоги мотивовано тим, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товару, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував резервний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2019 №UA100000/2019/100006/2, Київська міська митниця Державної фіскальної служби діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача. В той же час, товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" не підтвердило заявлену ним митну вартість товарів, її числовий розрахунок та обраний метод, відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" (Покупець) та компанією AS Arbeitsschutz GmbH (Постачальник) було укладено контракт від 23.09.2016 №23/09, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити товари, найменування, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями, які є невід'ємними частинами контракту.
Згідно зі специфікацією від 16.01.2019 №36 та інвойсом від 16.01.2019 №1306916, сторонами була узгоджена кількість та вартість товару, що підлягав поставці. Так, продавець зобов'язався поставити позивачеві товар, а саме, рукавички та засоби індивідуального захисту, загальна вартість якого становить 62 703,90 доларів США.
Так, з метою митного оформлення вказаного вище товару, товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" подало до Київської міської митниці Державної фіскальної служби митну декларацію від 05.02.2019 №UA100020/2019/366042.
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).
На підтвердження заявленої митної вартості позивачем було надано копії наступних документів: рахунок-фактура (інвойс) від 16.01.2019 № 1306916; автотранспортна накладна від 17.01.2019; сертифікат про походження товару від 16.01.2019 № L 19648102; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 04.02.2019 №142005703-0026; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 22.01.2019 UA100020/2019/365471; довідка про транспортні витрати від 17.01.2019; прейскурант (прас-лист виробника) від 01.01.2019; специфікація від 16.01.2019 №36; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2019 №4; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 23.09.2016 №23/09; договір (контракт) на перевезення від 06.10.2017 №06/10/2017; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обліку між органами доходів і зборів іншими державами від 22.01.2019 №3678685; інші некласифіковані документи (фотографії товару) від 22.01.2019 №03400, від 22.01.2019 №03420; від 22.01.2019 №1602SSW, від 22.01.2019 №6101; видаткові накладні №1024, 1995, 2031, 2170, 2272, 3643, 4138, 4645,4712, 842; замовлення на транспортно-експедиторські послуги від 11.01.2019; Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №826/16616/13; специфікація до інвойсу від 25.01.2019; форма ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання від 25.01.2019 M/0248/V/00/495; пакувальний лист до CMR від 17.01.2019; копія митної декларації країни відправлення від 16.01.2019 №19DE720298702402E2.
Разом з тим, листом Київської міської митниці Державної фіскальної служби 05.02.2019 позивачу запропоновано надати (за наявності) наступні документі:
- при наявності транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;
- акт виконаних робіт (наданих послуг);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- каталоги, специфікації, прас-листи виробника товару;
- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальною експертною організацією;
- за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості (інформація мережі Інтернет стосовно ціни на подібний товар).
На виконання листа Київської митниці Державної фіскальної служби від 05.02.2019 щодо складових митної вартості за електронною митною декларацією від 05.02.2019 №UA100020/2019/366042, позивачем було надано митному органу пакет додаткових документів: Дистриб'юторську угоду від 01.11.2018 №11/18; платіжні доручення по минулих поставках від AS-ARBEITSSCHUTZ GMBH з прикріпленими інвойсами, а саме: платіжне доручення №1 за інвойсом 1302908, платіжні доручення №57-61 за інвойсом 1300364; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від ФОП Крижановський С.А. від 25.01.2019 №22; платіжне доручення, що свідчить про оплату транспортно-експедиційних послуг від 29.01.2019 №213.
В подальшому Київською митницею Державної фіскальної служби було складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.02.2019 №UA100020/2019/00018, оскільки, у відповідності до статті 54 Митного кодексу України неможливо здійснити митне оформлення за МД-декларантом, невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості.
Також, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2019 №UA100000/2019/100006/2, у зв'язку з тим, що надані позивачем документи, не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією від 05.02.2019 №UA100020/2019/366042. Зокрема, відповідачем визначені наступні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2019 №UA100000/2019/100006/2, а саме, невідповідність вказаній у платіжному дорученні сумі домовленостям сторін щодо перевезення товару, ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, надання копії експортної митної декларації без перекладу, надання прайс-листа виробника без вказівки у ньому на умови поставки товару.
Таким чином, відповідачем було зроблено висновок про те, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Так, відповідачем при коригуванні митної вартості товарів позивача було застосовано резервний метод (з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів та торгівлі і торгівлі (GATT)).
Позивач не погоджуючись зі спірним рішенням, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, зокрема, надано повну та достовірну інформацію щодо вартості перевезення поданого до митного оформлення товару, а відповідачем в свою чергу, не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості заявленого до декларування товару, з оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягає неможливість визначення митної вартості за основним методом, на підставі поданих документів, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев'ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Київської митниці Державної фіскальної служби України наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 16.01.2019 № 1306916; автотранспортна накладна від 17.01.2019; сертифікат про походження товару від 16.01.2019 № L 19648102; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 04.02.2019 №142005703-0026; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 22.01.2019 UA100020/2019/365471; довідка про транспортні витрати від 17.01.2019; прейскурант (прас-лист виробника) від 01.01.2019; специфікація від 16.01.2019 №36; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2019 №4; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 23.09.2016 №23/09; договір (контракт) на перевезення від 06.10.2017 №06/10/2017; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обліку між органами доходів і зборів іншими державами від 22.01.2019 №3678685; інші некласифіковані документи (фотографії товару) від 22.01.2019 №03400, від 22.01.2019 №03420; від 22.01.2019 №1602SSW, від 22.01.2019 №6101; видаткові накладні №1024, 1995, 2031, 2170, 2272, 3643, 4138, 4645,4712, 842; замовлення на транспортно-експедиторські послуги від 11.01.2019; Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №826/16616/13; специфікація до інвойсу від 25.01.2019; форма ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання від 25.01.2019 M/0248/V/00/495; пакувальний лист до CMR від 17.01.2019; копія митної декларації країни відправлення від 16.01.2019 №19DE720298702402E2.
Зокрема, позивачем було надано митному органу пакет додаткових документів: Дистриб'юторську угоду від 01.11.2018 №11/18; платіжні доручення по минулих поставках від AS-ARBEITSSCHUTZ GMBH з прикріпленими інвойсами, а саме: платіжне доручення №1 за інвойсом 1302908, платіжні доручення №57-61 за інвойсом 1300364; рахунок на оплату транспортно-експедиційні послуги від ФОП Крижановський С.А. від 25.01.2019 №22; платіжне доручення, що свідчить про оплату транспортно-експедиційних послуг від 29.01.2019 №213.
Разом з тим, відповідачем під час судового розгляду справи необґрунтовано необхідність витребування додаткових документів від позивача, як не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні вартості товару.
Слід зазначити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.
Також, суд наголошує на тому, що спірне рішення не містить посилань на умови поставки встановлені контрактом, обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку). Окрім цього, відповідачем в рішенні не викладено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при визначенні митної вартості товару, а саме не була зазначена митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна і вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Таким чином, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 №826/28024/15.
Зокрема, слід зазначити, що твердження митного органу в оскаржуваному рішенні щодо невідповідності вказаної у платіжному дорученні суми домовленостям сторін щодо перевезення товару є помилковими. Так, відповідачем зазначається, що рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 25.01.2019 №22 виставлений на суму 49 269,05 грн., а оплата транспортно-експедиційних послуг здійснена відповідно до платіжного доручення від 29.01.2019 №213 на суму 29 269,05 грн.. Однак, під час розгляду справи, судом було з'ясовано, що частина вартості перевезення сплачується після надання послуги, на підтвердження чого позивачем надано платіжне доручення від 06.02.2019 №308 на суму 20 000,00 грн.
Також, відповідачем не спростовано доводів позивача, що на виконання контракту від 23.09.2016 №23/09, позивачем відповідна продукція завозилась партіями, товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" під час митного оформлення надавався однаковий пакет документів і у контролюючого органу не виникало питань щодо правильності визначення митної вартості продукції.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 06.02.2019 № UA100000/2019/100006/2.
3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Сервіс" (03142, м. Київ, бульвар Академіка Вернадського, будинок 36, код ЄДРПОУ 37674503) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) за рахунок асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8 А, код ЄДРПОУ 39422888).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст рішення виготовлено 14.06.2019.