08 липня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/724/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40109079, вул. Головна, 24, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002) про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення коштів, -
31.07.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
1) визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №380 від 05.07.2018 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
2) визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №109 о/с від 05.07.2018 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з реалізацією Дисциплінарного стягнення накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
3) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції, на посаді інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в спеціальному званні старший лейтенант поліції;
4) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу з 05.07.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював на посаді інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області в спеціальному званні старшого лейтенанта поліції.
З 04.06.2018 року по день звільнення позивач перебував у черговій оплачуваній відпустці за 2018 рік, терміном 31 доба (з урахуванням 1 святкового дня). Під час перебування у відпустці, 19.06.2018 року позивач знаходився зі своїми колегами в якості пасажира в транспортному засобі, який був припаркований біля правого узбіччя дороги по вул. Івана Франка, 25 в м.Чернівці.
До автомобільного транспорту в якому знаходився позивач підійшли представники поліції, які без вагомих на те обставин доводили, що позивач керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Не взявши до уваги пояснення позивача, співробітники управління патрульної поліції в Чернівецькій області склали відносно нього адміністративні матеріали, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
На підставі висновку службового розслідування, яке на думку позивача, проводилося формально, без встановлення в законному порядку вини, та на підставі наказу начальника ГУНП в Чернівецькій області №380 від 05.07.2018 року "Про покарання" на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
В подальшому, на підставі вищевказаного наказу було видано наказ начальника ГУНП в Чернівецькій області №109 о/с від 05.07.2018 року "По особовому складу", яким позивач був звільнений зі служби в поліції, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Позивач вказував, що Дисциплінарний статут Національної поліції України відсутній в нормативно-правовій базі України, враховуючи, що на момент його звільнення 05.07.2018 року він не прийнятий Верховною Радою України. На час звільнення та на момент подання позову до відповідача, діяв та діє Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV.
Крім того, скориставшись правом передбаченим у ст. 38 КЗпП України, перебуваючи у щорічній оплачуваній відпустці позивачем було прийнято рішення на підставі пункту 7 статті 77 ЗУ "Про Національну поліцію" звільнитися за власним бажанням, у зв'язку із тим, що його не влаштовує графік роботи, а також у зв'язку із тим, що йому було запропоновано іншу оплачувану роботу.
Враховуючи викладене, 22.06.2018 року поштовим зв'язком позивачем було подано письмовий рапорт про звільнення за власним бажанням, однак вказаний рапорт про звільнення посадовими особами відповідача розглянутий не був.
06.07.2018 року з'явившись в управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернівецькій області з метою отримання від відповідача належним чином оформлену трудову книжку та проведення розрахунків, позивачу було повідомлено, що він звільнений не за власним бажанням, а у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Позивач звертав увагу суду на те, що при прийнятті рішення про його звільнення не було враховано, що рішення по інкримінованому адміністративному правопорушенню прийнято не було, вина в судовому порядку доведена не була, надумане адміністративне правопорушення відбулося не під час несення служби, а під час відпочинку, жодних збитків будь-яким особам чи порушення громадського порядку ним допущено не було, протягом останнього року служби в Національній поліції України до дисциплінарної відповідальності не притягався, а тому достатніх підстав для його звільнення зі служби не було.
Крім того, відповідно до службової характеристики, яка міститься в матеріалах службового розслідування за період служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, він зарекомендував себе професійно грамотним, виконавчим та ініціативним співробітником.
Позивач вважає, що внаслідок незаконного звільнення, він підлягає поновленню на попередній посаді і йому повинно бути виплачено грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що наказом начальника ГУНП від 20.06.2018 року №560 було призначено службове розслідування за фактом керування позивачем автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а також прояву низьких моральних якостей та агресії відносно колег по службі.
Висновком службового розслідування від 05.07.2018 року було встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни та за результатами медичного огляду відносно позивача працівниками патрульної поліції в Чернівецькій області було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Окрім цього, відносно позивача було складено адміністративний протокол за ст. 185 КУпАП - злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця.
На підставі проведеного службового розслідування та зібраних доказів, комісія прийшла до висновку, що позивач перебуваючи на службі в поліції, в позаслужбовий час допустив керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Протиправні дії позивача є грубим порушенням ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС та Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських. Також комісією встановлено, що вчинений позивачем проступок має явно дискредитуючий характер і несумісний з подальшим проходженням служби.
Щодо рапорту позивача про звільнення за власним бажанням, який надійшов 25.06.2018 року, відповідач зазначив, що звільнення позивача було можливе лише починаючи з 09.07.2018 року, тобто після закінчення двотижневого терміну попередження з моменту надходження рапорту до ГУНП. В даному випадку позивача було звільнено зі служби в поліції наказом ГУНП №109о/с від 05.07.2018 року у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення на підставі наказу ГУНП №380 від 05.07.2018 року.
Відповідач вважає, що звільнення позивача було здійснено у відповідності та в строк визначенні чинним законодавством, йому передувало об'єктивне та всебічне службове розслідування, при визначенні міри покарання враховано як тяжкість проступку, обставини за яких його вчинено, так і особу самого порушника.
Позивач, ознайомившись з відзивом проти позову, подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що складені відносно нього протоколи про адміністративне правопорушення, відповідно до статті 251 КУпАП, є лише одним із доказів у справі, яким фіксується подія та документом, який розглядає уповноважений орган. Чинне законодавство України не визначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженим суб'єктом встановлює вину особи у вчиненні правопорушення.
Відповідач, призначаючи проведення службового розслідування, відповідно до "Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої наказом МВС України 12.03.2013 року №230 та накладаючи найсуворіше дисциплінарне стягнення - у вигляді звільнення, стосовно позивача, не врахував положення Конституції України, цим самим порушивши його права.
Стосовно відеозаписів, на які відповідач посилається у відзиві на адміністративний позов та на яких нібито зафіксовано вчинення адміністративних правопорушень, позивач звертав увагу суду на те, що на жодному відео не має факту керування ним транспортним засобом. На них зафіксовано, що позивач дійсно перебував біля транспортного засобу, однак жодних дій не вчиняв щодо його керування. Натомість, на одному із відео зафіксовано розмову особи, яка перебувала також біля транспортного засобу, де останній стверджував, що він є водієм.
Відносно тверджень відповідача стосовно того, що позивач вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а також своїми діями допустив пошкодження вхідних дверей в приміщенні Чернівецького обласного наркологічного диспансеру, позивач вважає, що вони також не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки жодної законної вимоги співробітника поліції, яку він мав би виконати не було.
Натомість інспектор патрульної поліції з порушенням вимог статті 43 Закону України "Про Національну поліцію", згідно якої поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і надати їй достатнього часу для виконання законної вимоги поліцейського, схопив позивача за горло та зі всієї сили повалив на землю, після чого одягнув спеціальний засіб "кайданки". Під час падіння на землю та подальшої метушні, зазначені вхідні двері впали з завіс, жодних умисних дій щодо їх пошкодження, позивачем не вчинялося, що підтверджується відеоматеріалами наданими відповідачем.
Також, відповідач у своєму відзиві на адміністративний позов посилається на те, що на відеоматеріалах зафіксовано факт вживання нецензурної лайки, однак, якщо можливо зазначений дисциплінарний проступок і мав місце, у зв'язку із емоційним переживанням, стосовно подій, які мали місце, то він ні в якому разі не може слугувати підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного заходу у вигляді звільнення.
Твердження відповідача щодо підстав застосування крайнього виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, позивач вважає порушенням конституційних прав позивача, в першу чергу, як громадянина, оскільки відповідно до статті 24 Конституції України усі громадяни є рівними перед законом.
Відповідач, не погоджуючись з відповіддю на відзив, подав до суду заперечення на відповідь на відзив в якому зазначив, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що і стало предметом дослідження службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції. В даному випадку за фактом вчинення позивачем дисциплінарного проступку було проведено службове розслідування, за результатом якого, керівником було прийнято рішення про накладення відповідного дисциплінарного стягнення у строки передбачені Законом.
Згідно Наказу ГУНП від 20.06.2018 року №560 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. Крім того, під час документування правопорушення було виявлено, що позивач керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, проявив низькі моральні якості та агресію під час спілкування з колегами, що стало підставою для складання працівниками УПП щодо нього протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 та ст. 185 КУпАП.
Ухвалою суду від 06.08.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 25.09.2018 року.
Судове засідання призначене на 25.09.2018 року відкладене на 16.10.2018 року, у зв'язку з викликом свідків.
В судовому засіданні призначеному на 16.10.2018 року оголошено перерву до 30.10.2018 року у зв'язку з повторним викликом свідків.
Судове засідання призначене на 30.10.2018 року відкладене на 29.11.2018 року, за клопотанням представника позивача.
В судовому засіданні призначеному на 29.11.2018 року оголошено перерву до 18.12.2018 року, для витребування у відповідача довідки про середній заробіток позивача.
Судове засідання призначене на 18.12.2018 року відкладене на 05.02.2019 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
Судове засідання призначене на 05.02.2019 року відкладене на 26.02.2019 року, для повторного виклику в судове засідання в якості свідка ОСОБА_1 .
Представник позивача у вступній промові та в додаткових поясненнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у вступному слові та додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.
Після виступу із вступним словом, дослідження письмових доказів та допиту свідків, що з'явились на виклик суду, 26.02.2019 року учасниками справи подано до суду заяви про розгляд адміністративної справи без їх участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 19.02.2007 року Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 9-10).
Згідно відомостей з Трудової книжки серії НОМЕР_3 від 13.06.2011 року позивач з 07.11.2015 року прийнятий на службу в Національну поліцію (а.с. 29-30).
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 30.05.2018 року №85о/с "По особовому складу", в період з 04.06 по 04.07.2018 року позивач перебував у черговій відпустці (а.с. 11).
Під час перебування позивача у черговій відпустці, наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 20.06.2018 року №560 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування по факту порушення службової дисципліни інспектором з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 та іншими окремими поліцейськими Шевченківського відділення поліції (а.с. 12).
Згідно Висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУ Національної поліції в Чернівецькій області 05.07.2018 року, комісія вважає відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, такими, що підтвердились. Пропонуючи вид дисциплінарного стягнення, враховуючи характер вчиненого дисциплінарного проступку, ступінь вини порушників, їх особу, поведінку, рівень кваліфікації, тяжкість вчиненого проступку, керуючись вимогами ст. ст. 5, 12, 13, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", комісія вважала за порушення службовою дисципліни, що виразилось у невиконанні Присяги працівника поліції, вимог Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 №1576/29706, доручення НПУ від 03.04.2017 року №3384/01/12-2014 "Про додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни", на інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с. 13-22).
Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 05.07.2018 року №380 "Про покарання" наказано за порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні Присяги працівника поліції, вимог Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 року №1576/29706, доручення НПУ від 03.04.2017 року №3384/01/12-2014 "Про додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни", на інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с. 23-27).
Наказом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 05.07.2018 року №109о/с "По особовому складу" відповідно до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, з 05.07.2018 року. Стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років станом на день звільнення становив 06 років 03 місяці 09 днів (а.с. 28).
Вважаючи протиправними накази Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №380 від 05.07.2018 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та №109 о/с від 05.07.2018 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Також судом встановлено, що 22.06.2018 року позивачем було направлено на адресу начальника ГУНП в Чернівецькій області рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 06.07.2018 року у зв'язку з тим, що його не влаштовує графік роботи (а.с. 31-32).
Згідно Довідки Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 12.07.2018 року №2646/123/02-2018 позивач в період з 06.07.2017 року по 05.07.2018 року до дисциплінарної відповідальності не притягувався та не заохочувався (а.с. 33).
Начальником Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій, 17.07.2018 року надано позивачу позитивну Службову характеристику за період служби в ОВС та Національній поліції України (а.с. 34).
Також судовим розглядом встановлено, що постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31.07.2018 року №725/3526/18 справу про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП повернуто Управлінню патрульної поліції в Чернівецькій області для доопрацювання (а.с.147-148).
Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 02.10.2018 року №725/3526/18 закрито провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропущенням строків накладення адміністративного стягнення(а.с.146).
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.10.2018 року №727/10765/18 провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказане рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 свою вину не визнав, оскільки не керував транспортним засобом. Свідок ОСОБА_4 в суді пояснив, що саме він 19.06.2018 року керував автомобілем, а не його брат ОСОБА_5 . Заслухавши пояснення ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом (а.с. 182).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.11.2018 року №727/6690/18 визнано протиправною та скасовано постанову серії АР№ 435115 винесену 20.06.2018 року інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 6 КУпАП закрито (а.с. 183-184).
В судовому засіданні судом було досліджено відеозаписи з боді-камери здійснені на місці події та у приміщенні ЧОМД (а.с. 118).
Крім того, в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які з приводу відомих їм обставин у справі повідомили суду наступне.
Свідок ОСОБА_6 , старший інспектор відділу інспекції з особового складу УКЗ, з приводу відомих йому обставин у справі пояснив, що 19.06.2018 року у вечірній час йому зателефонував керівник та повідомив про факт керування транспортним засобом співробітником поліції ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння.
На місце події виїхали свідок ОСОБА_6 та співробітник поліції ОСОБА_10, де біля транспортного засобу "Опель-Аскона" побачили осіб з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме червоне обличчя, тремтіння рук. Особи вели себе не коректно, заважали співробітникам поліції у фіксуванні факту адміністративного правопорушення.
Причиною зупинки транспортного засобу в якому перебував ОСОБА_4 стала поведінка пасажирів транспортного засобу, а саме нецензурні висловлювання та жести на адресу співробітників патрульної поліції.
Непокора ОСОБА_4 полягала у пошкодженні дверей приміщення ЧОНД, нецензурній лайці, свідком чого був ОСОБА_10 . Свідок ОСОБА_6 вказував, що позивач використовував нецензурну лайку, намагався уникнути відповідальності, принижував честь і гідність працівників поліції, намагався втекти з місця події.
ОСОБА_4 було запропоновано пройти медичне обстеження, чи проходив ОСОБА_4 алкотестер "Драгер", свідок ОСОБА_6 не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_7 , інспектор УПП в Чернівецькій області, з приводу відомих йому обставин у справі пояснив, що 19.06.2018 року патрулюючи по вул. Героїв Майдан помітили порушення автомобілем марки "Опель Аскона" правил дорожнього руху і розпочали його переслідування на патрульному автомобілі, з застосуванням звукових та світлових спецзасобів. Після зупинки вказаного транспортного засобу, в ньому було виявлено п'ятьох осіб, за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_4 Встановити осіб, які перебували у транспортному засобі не було можливим, згодом з'ясувалось, що всі вони є співробітниками поліції.
В момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_4 здійснював спроби вийти з транспортного засобу через пасажирські дверцята. Особи, які перебували в автомобілі вигукували, що вони "свої", та пропонували знайти тверезого водія.
Під час фіксування адміністративного правопорушення, ОСОБА_4 вчинялись спроби втекти з місця події, проте інспектором поліції його було зупинено та повернуто до місця події. ОСОБА_4 лаявся, наніс удар в плече інспектору ОСОБА_11 , хапав інспекторів за формений одяг.
ОСОБА_4 було запропоновано пройти алкотестер "Драгер" проте він відмовився, у зв'язку з чим його було доставлено до приміщення ЧОНД. Від проходження медичного огляду ОСОБА_4 також відмовився.
В приміщенні ЧОНД ОСОБА_4 вів себе "буйно", використовував нецензурну лайку, у зв'язку з чим до нього було застосовано спецзасіб "кайданки", а транспортний засіб евакуйовано до штрафного майданчика.
Свідок ОСОБА_8 , інспектор УПП в Чернівецькій області, з приводу відомих йому обставин у справі повідомив, що патрулюючи вулицю Героїв Майдану, було виявлено порушення транспортним засобом "Опель Аскона" правил дорожнього руху, крім того з пасажирського місця транспортного засобу звучала лайка в адресу інспекторів патрульної поліції.
Коли свідок ОСОБА_8 виходив з автомобіля патрульної служби він бачив водія транспортного засобу, ним був ОСОБА_4 , проте він намагався вийти з автомобіля через пасажирські двері. Від пасажирів звучали вигуки "свої" та пропозиції знайти тверезого водія.
ОСОБА_4 намагався втекти з місця події, проте свідок ОСОБА_8 наздогнав його та повернув на місце події. У ОСОБА_4 був запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя та інші ознаки алкогольного сп'яніння. Конфлікт у свідка ОСОБА_8 був лише з ОСОБА_12 , тому чи висловлювався ОСОБА_4 нецензурною лайкою свідок не пам'ятає.
У приміщенні ЧОНД під час проходження ОСОБА_4 медичного огляду свідок ОСОБА_8 не перебував, проте чув звуки сварки та побачив виламані двері.
Крім того, з метою з'ясування всіх обставин справи, судом двічі було здійснено виклик позивача ОСОБА_4 для допиту в якості свідка, однак на виклики суду свідок не прибув. Представник позивача повідомив суду про те, що на підставі статті 63 Конституції України ОСОБА_4 . відмовляється надавати свідчення.
До матеріалів справи долучено довідку ГУНП в Чернівецькій області №62 від 27.02.2019 року про середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_4 (а.с.208).
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року, Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктами 1, 3, 4 статті 59 Закону №580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно п. 6 ч. 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Частиною 9 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VIII, (який набрав чинності з 28.12.2015 року), встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV.
Вказаний Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 1 Дисциплінарного Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Так, статтею 2 Дисциплінарного Статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно із ст. 5 Дисциплінарного Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
При цьому, ст. 7 Дисциплінарного Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики (п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 06.12.2016 року за №1576/29706).
Статтею 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (надалі використані положення статті, чинні на момент виникнення складення адміністративного протоколу щодо позивача).
Згідно положень частини першої указаної статті огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
При цьому, згідно частини третьої статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського (частина четверта статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Інструкція №1452/735).
Інструкція №1452/735 визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Згідно пункту 6 розділу I Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У відповідності до пункту 7 розділу I Інструкції №1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Пунктом 9 розділі ІІ Інструкції №1452/735 передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
За змістом пунктів 16 та 17 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, зокрема про те, що водій у разі незгоди з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, проведеного поліцейським, може пройти такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і відмова пройти огляд - фактично прирівнюється до визнання своєї провини.
Судовим розглядом встановлено, 19.06.2018 року, о 23 год. 55 хв., по вул. Героїв Майдану, 38, м. Чернівці, мобільною групою у складі поліцейських відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області та УПП в Чернівецькій області ДПП НП України за порушення Правил дорожнього руху (здійснення обгону іншого автомобіля на пішохідному переході) було зупинено автомобіль марки "Опель-Аскона", д.н.з НОМЕР_4 , під керуванням інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, який був без однострою та вогнепальної зброї, та згідно наказу ГУНП в Чернівецькій області від 30.05.2018 року №85о/с, з 04.06.2018 року по 04.07.2018 року перебував у черговій відпустці за 2018 рік.
Також встановлено, що в автомобілі разом із ОСОБА_4 перебували старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітан поліції ОСОБА_12, та старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області капітан поліції Гончар Олесь Сергійович.
Поліцейськими УПП було запропоновано ОСОБА_4 надати відповідні документи на право керування транспортним засобом, однак останній відмовився. Крім цього, під час спілкування з ротової порожнини ОСОБА_4 був відчутний різкий запах алкоголю, а тому йому на місці події було запропоновано пройти перевірку на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру "Драгер", на що він відмовився. У зв'язку із цим, поліцейські УПП запропонували ОСОБА_4 проїхати до Чернівецького обласного наркологічного диспансеру для проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння, на що останній погодився.
Однак, перебуваючи в приміщенні ЧОНД, ОСОБА_4 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився, що підтверджується довідкою ЧОНД від 20.06.2018 №1323 (а.с. 70). Крім цього, відносно ОСОБА_4 , згідно ст. 45 Закону України "Про Національну поліцію України", був застосований спеціальний засіб "кайданки", складено протокол про адміністративне затримання серії АА№121270) та повідомлений Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с. 65-66).
Відносно ОСОБА_4 поліцейськими УПП було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії БД №046138 та протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП серії ГП №547119, а також винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 126 КУпАП серії АР №435115 (а.с. 68-69).
В судовому засіданні були досліджено відеозаписи з боді-камери інспекторів патрульної поліції з місця події та у приміщенні ЧОМД, з яких судом встановлено наступне.
На відеозаписі №20180620111436001137 від 19.06.2018 в період часу з 23:47:00 по 23:47:02 зафіксовано, що саме позивач був за кермом транспортного засобу та намагався пересісти на пасажирське місце автомобіля. На відеозаписі в період часу з 23:50:49 по 23:51:10 зафіксовано, що позивач намагався покинути місце події, після чого працівник патрульної поліції наздоганяє його та попереджує про можливість застосування фізичної сили, застосування спецзасобу "кайданки" та затримання.
На відеозаписі №20180620111353001168 зафіксовано, що на законну вимогу працівника патрульної поліції пред'явити посвідчення водія, паспорту громадянина України для встановлення його особи, позивач ухилявся.
На відеозаписі №20180620111430001173 позивач повторно відмовляється ідентифікувати свою особу та підтверджує факт того, що він є працівником районного відділу поліції.
На відеозаписі №20180620111526001181 позивач уникає ідентифікації своєї особи та намагається умовити працівника патрульної поліції відпустити його в магазин купити цигарок, що також підтверджує його намір покинути місце події.
На відеозаписі 20180620111608001185 видно використання позивачем ненормативної лексики. Момент використання ненормативної лексики також зафіксовано на відеозаписі 20180620111608001187 в період часу з 00:50:39 по 00:50:40 та на відеозаписі 20180620111639001190 в період часу з 00:54:20 по 00:54:21.
На відеозаписі №20180620111757001198 позивач в приміщенні ЧОНД відмовляється від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Факт відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння також було зафіксовано в присутності 2 (двох) свідків на відеозаписі 20180620111827001203 в період часу з 01:32:42 по 01:33:12.
В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно із ст. 14 Дисциплінарного Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Позивачем під час проведення службового розслідування було надано пояснення від 05.07.2018 року (а.с.32-33).
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
При цьому, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача при звільненні позивача з органів внутрішніх справ, оскільки факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку доведено, звільнення проведено з дотриманням вимог статей 14, 18 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Стосовно посилання позивача на те, що постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31.07.2018 року №725/3526/18 справу про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП повернуто Управлінню патрульної поліції в Чернівецькій області для доопрацювання, постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02.10.2018 року №725/3526/18 закрито провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропущенням строків накладення адміністративного стягнення, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.10.2018 року №727/10765/18 провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.11.2018 року №727/6690/18 визнано протиправною та скасовано постанову серії АР№ 435115 винесену 20.06.2018 року інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руку та закрито справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 6 КУпАП, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
При цьому, право накладати дисциплінарні стягнення відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України віднесено до компетенції відповідача за результатами службового розслідування та не пов'язано з рішенням суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підставою для винесення спірних наказів стали результати службового розслідування, а не притягнення чи непритягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 130 та ст. 185 КУпАП. Отже, твердження позивача про те, що підставою для скасування спірних наказів є вищевказані рішення є безпідставними та необґрунтованими.
Стосовно застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, то суд погоджується з твердженням відповідача про те, що встановлені службовим розслідуванням вчинені позивачем порушення є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому, підриває авторитет Національної поліції.
До того ж, обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є виключно правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення.
Щодо пояснень позивача з приводу направлень ним на адресу відповідача рапорту про звільнення з роботи за власним бажанням, суд зазначає наступне.
22.06.2018 року позивачем був направлений через відділення поштового зв'язку ПАТ "Укрпошта" рапорт про звільнення за власним бажанням.
Зважаючи на те, що Закон України "Про національну поліцію" не містить положень щодо порядку звільнення поліцейських за власним бажанням, в даному випадку суд застосовує норми загального трудового законодавства.
Так, згідно вимог ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Враховуючи те, що в рапорті позивача не міститься жодних з вищеперелічених обставин або інших поважних причин, звільнення позивача було можливе лише починаючи з 09.07.2018 року, тобто після закінчення двотижневого терміну попередження з моменту надходження рапорту до ГУНП.
В даному випадку позивача було звільнено зі служби в поліції наказом ГУНП №109о/с від 05.07.2018 року у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення на підставі наказу ГУНП №380 від 05.07.2018 року.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що звільнення позивача було здійснено у відповідності та в строк визначенні чинним законодавством, йому передувало об'єктивне та всебічне службове розслідування, при визначенні міри покарання враховано як тяжкість проступку, обставини за яких його вчинено, так і особу самого порушника.
Щодо тверджень представника позивача про те, що в оскаржуваних наказах відповідачем невірно вказано, як на підставу для звільнення позивача зі служби в поліції припинення порушення позивачем Дисциплінарний статут Національної поліції України, оскільки він відсутній в нормативно-правовій базі України, а на час звільнення та на момент подання позову до відповідача діяв та діє Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, зокрема з оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 05.07.2018 року №109о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, з 05.07.2018 року звільнено зі служби в поліції відповідно до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
В свою чергу, як зазначалось вище, частиною 9 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VIII, (який набрав чинності з 28.12.2015 року), встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV.
Отже, зазначення відповідачем в оскаржуваному наказі від 05.07.2018 року №109о/с підставою для звільнення п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) в силу частини 9 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VIII не суперечить нормам чинного законодавства та не може бути підставою для визнання протиправним та скасування такого наказу.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, зважаючи на грубе порушенням службової дисципліни, яке принижує та дискредитує як самого працівника поліції, та підриває авторитет Національної поліції, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення коштів, - відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40109079, вул. Головна, 24, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).
Суддя В.О. Григораш