Справа № 296/6234/19
2-а/296/198/19
27 червня 2019 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Драча Ю.І.
за участю секретаря судового засідання Івашко Т.А.
представників позивача Рудницького Р.М., Лисака А.М.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира справу за адміністративним позовом Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України до особи яка назвалася громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України громадянина Республіки Молдова - ОСОБА_1
27.06.2019 позивач звернувся із позовом до особи яка назвалася громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1 та просить прийняти рішення про примусове видворення особи яка назвалася громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1 за межі території України в країну громадянської належності - Республіку Узбекистан, звернувши його до негайного виконання.
В обґрунтування позову зазначив, що о 21 год. 40 хв. 26.06.2019 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Іванків» Житомирського прикордонного загону ( Київська область Поліський район), на напрямку н.п. Олександрівка (РБ) - н.п. Вільна (Україна), в межах інформаційних покажчиків №19-20 в 50 метрах до державного кордону України з Республікою Білорусь , прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на контрольному посту «Вільна» було виявлено та затримано особу, що назвалася громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході проведення фільтраційно-перевірочних заходів встановлено, що затриманий зі слів громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1 не має визначеного місця проживання та постійного місця роботи, зловживає спиртними напоями.
Приблизно 05 травня 2019 року, зі слів затриманого, він разом з громадянином Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перетнули державний кордон Республіки Молдова з Україною в пішому порядку в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Серпневе» Білгород - Дністровського прикордонного загону (згідно перевірки за базою даних «Ризик» відомості про перетин ДК відсутні). Зі слів затриманих стало відомо що після перетину молдавсько-українського кордону ОСОБА_1 , під час відпочинку загубив документ, що посвідчує особу. Після чого попутнім автотранспортом та в пішому порядку пересувався за маршрутом Одеса-Київ, (назв населених пунктів), якими слідували не пам'ятають. Під час слідування вів безпритульний спосіб життя, з метою підтримання заробітку працював різноробочим в населених пунктах за маршрутом слідування.
26.06.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в пішому порядку прибули до н.п. Радча Народицького району Житомирської області, під час вживання алкогольних напоїв в компанії місцевих жителів де довідались про напрям руху до пункту пропуску «Вільча» з Республікою Білорусь.
В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирушили в бік державного кордону в напрямку населеного пункт Вільча (Україна) - населений пункт Олександрівка (РБ), де здійснили спробу порушення державного кордону України поза пунктом пропуску, тобто вчинили адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 204-1 КУпАП.
О 21 годині 40 хвилин 27.06.2019, зі слів громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 та громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , в рамках статей 260-263 КУпАП, були затриманні прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Іванків» Житомирського прикордонного загону з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
За отриманими в результаті проведених фільтраційно-перевірочних заходів із затриманими особами стало відомо, що за радянських часів ОСОБА_1 відбував ув'язнення на території РМ, за крадіжки.
Враховуючи той факт, що у даної особи відсутній будь - який документ, що посвідчує його особу, а також достатнє фінансування, Позивач вважає, що даний іноземний громадянин ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення та фактично буде не в змозі його виконати.
Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в залі суду не заперечив щодо задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що 26.06.2019 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Іванків» Житомирського прикордонного загону ( Київська область Поліський район), на напрямку н.п. Олександрівка (РБ) - н.п. Вільна (Україна), в межах інформаційних покажчиків №19-20 в 50 метрах до державного кордону України з Республікою Білорусь , прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на контрольному посту «Вільна» було виявлено та затримано особу, що назвалася громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2019, зі слів громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 та громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , в рамках статей 260-263 КУпАП, були затриманні прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Іванків» Житомирського прикордонного загону з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
За отриманими в результаті проведених фільтраційно-перевірочних заходів із затриманими особами стало відомо, що за радянських часів ОСОБА_1 відбував ув'язнення на території РМ, за крадіжки.
За нормою ч.1 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до ч.ч.4, 5, 6 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Як роз'яснено у п.26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» зі змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 № 3, примусове видворення та затримання іноземця та особи без громадянства здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду. З позовом про примусове видворення та затримання іноземця та особи без громадянства до адміністративного суду мають право звернутися центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України за місцезнаходженням вищезгаданих органів. Позовна заява про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду разом з позовною вимогою про затримання, у той же час вимога про затримання може бути подана після вирішення вимоги про видворення іноземця чи особи без громадянства. Якщо ці вимоги подані разом, то судам необхідно враховувати те, що вирішення вимоги про затримання є похідним від вирішення вимоги про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства. Водночас судам необхідно враховувати, що задоволення позовної вимоги в частині примусового видворення іноземця чи особи без громадянства не є абсолютним для вирішення позову в частині затримання. Однак слід мати на увазі, що у разі задоволення цих позовних вимог судом, рішення в частині затримання підлягає негайному виконанню, про що суди повинні зазначити в резолютивній частині постанови (пункт 9 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як визначено ч.8 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Згідно ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч.1 ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Відповідач не звертався до Управління Державної міграційної служби України із заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
З огляду на встановлені обставини і враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , досяг 18-річного віку, порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а також, у нього відсутні документи на право перебування на території України і він не відноситься до осіб, яким надано статус біженця та не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині заявлених вимог про примусове видворення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі території України.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Нормою ч.11 ст.289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У зв'язку з тим, що відповідач ухилився від виконання рішення завідувача Корольовського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області про примусове видворення, відсутні документи, що дають йому право на виїзд з України, у суду наявні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення щодо примусового видворення та існує ризик його втечі. З огляду на це, суд приходить до висновку, що вимоги про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України строком на шість місяців також підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.371 КАС України, суд вважає за можливе звернути рішення до негайного виконання.
Керуючись ст.ст.9, 26, 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» від 25.06.2009 № 1, ст.ст.2, 5, 6, 194, 211, 217, 288, 289, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України до особи яка назвалася громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1 про примусове видворення та забезпечення видворення за межі України громадянина Республіки Молдова - ОСОБА_1 - задовольнити.
Примусово видворити за межі території України особу, що назвалася громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Затримати особу, що назвалася громадянином Республіки Молдова - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення терміном на шість місяців по 26 грудня 2019 року.
Рішення суду звернути до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Cуддя Ю. І. Драч