"02" грудня 2009 р. м. Київ К-23327/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого:Цуркана М.І.,
суддів:Гашицького О.В.,Мойсюка М.І.,
Сороки М.О.,Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Корецького районного відділу УМВС України у Рівненській області до ОСОБА_6 про примусове видворення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року,-
У квітні 2006 року Корецький районний відділ УМВС України у Рівненській області звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач -громадянин Грузії за рішенням начальника УМВС України в Рівненській області від 11 січня 2007 року видворений за межі України.
Відповідач рішення про видворення в добровільному порядку не виконав, проживає на території України без законних на те підстав, а тому посилаючись на ці обставини і на статтю 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач просив ухвалити рішення про примусове видворення ОСОБА_6 за межі України.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 5 червня 2008 року, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року позов задоволено, постановлено примусово видворити ОСОБА_6 за межі України.
В касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати посилаючись на невідповідність висновків дійсним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов, суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з вимог статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»і того, що відповідач перебуває на території України без законних на те підстав.
Закон України № 3929-ХІІ від 4 лютого 1994 року ( зі змінами) «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»(далі Закон № 3929-ХІІ) визначив правовий статус, закріпив основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, визначив порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом або виїздом з України.
Так, статтею 3 зазначеного Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території, при цьому вони отримують посвідки на проживання.
Згідно з частиною 2 абзацом 7 статті 25 Закону № 3929-ХІІ, в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.
У відповідності з статтею 30 Закону № 3929-ХІІ, за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону № 3929-ХІІ встановлені підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України і таке провадиться за рішенням адміністративного суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є громадянином Грузії, прибув до України 13 грудня 2007 року, термін тимчасового перебування сплив 13 березня 2008 року, в подальшому дій на легалізацію проживання в Україні не здійснив.
Рішенням начальника УМВС України в Рівненській області від 11 січня 2007 року, ОСОБА_6 видворений за межі України, яке відповідач в добровільному порядку не виконав.
Судами встановлено, що відповідач ухиляється від добровільного виконання рішення про видворення, вчинив злочин, за який вироком Ірпінського міського суду Київської області від 7 лютого 2008 року був засуджений до позбавлення волі з іспитовим строком.
За цих обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що правових підстав для перебування ОСОБА_6 в Україні немає.
А тому суди дійшли правильного висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.
Висновки судів відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування їх рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтею 223,224,231 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.