"02" грудня 2009 р. м. Київ К-17801/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого:Цуркана М.І.,
суддів:Гашицького О.В.,Мойсюка М.І.,
Сороки М.О.,Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Новосанжарського районного відділу УМВС України в Полтавській області до ОСОБА_6 про примусове видворення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 червня 2008 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року,-
У квітні 2007 року Новосанжарський районний відділ УМВС України в Полтавській області звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач -громадянин Вірменії без законних підстав перебуває на території України.
Рішенням начальника Новосанжарського районного відділу УМВС України в Полтавській області від 20 березня 2007 року №3 відповідача визнано нелегальним мігрантом та видворено за межі України.
ОСОБА_6 рішення про видворення в добровільному порядку не виконав, проживає на території України без законних на те підстав, а тому посилаючись на ці обставини і на статтю 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач просив ухвалити рішення про примусове видворення відповідача з України.
Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 червня 2008 року, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року позов задоволено, постановлено примусово видворити ОСОБА_6 за межі України.
В касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов про примусове видворення з України, суди виходили з вимог статей 23, 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»і того, що відповідач перебуває на території України без законних на те підстав.
Як підставу для цього суди взяли до уваги те, що згідно рішення начальника Новосанжарського районного відділу УМВС України в Полтавській області від 20 березня 2007 року №3, відповідача визнано нелегальним мігрантом та видворено за межі України. Оскільки останній в добровільному порядку рішення позивача не виконав, а тому суди визнали необхідним застосувати примусове видворення.
Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних обставин справи, в порушення норм матеріального і процесуального права.
Закон України № 3929-ХІІ від 4 лютого 1994 року (зі змінами) «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»(далі Закон № 3929-ХІІ), визначив правовий статус, закріпив основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, визначив порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом або виїздом з України.
Так, статтею 3 Закону № 3929-ХІІ визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території, при цьому вони отримують посвідки на проживання.
Згідно з частиною 2 абзацом 7 статті 25 Закону № 3929-ХІІ, в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.
У відповідності з статтею 30 Закону № 3929-ХІІ, за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону № 3929-ХІІ встановлені підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України і таке провадиться за рішенням адміністративного суду.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є громадянином Вірменії, прибув до України за паспортом колишнього СРСР та в період з 14 червня 1995 року по 10 липня 2007 року був тимчасово зареєстрований і проживав на території Новосанжарського району Полтавської області. З ксерокопії паспорта вбачається, що 10 липня 2007 року позивач зняв ОСОБА_6. з реєстрації з посиланням на рішення Новосанжарського районного суду від 18 травня 2004 року.
З аналізу частини 5 статті 32 Закону № 3929-ХІІ вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про видворення за межі України; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття указаними органами рішення про видворення іноземця чи особи без громадянства.
Суди не врахували того, що на період прийняття рішення про примусове видворення -20 березня 2007 року, згідно з паспортними даними відповідач у встановленому порядку був зареєстрований і проживав в с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області. Лише 10 липня 2007 року останнього позивач зняв з реєстрації. Тобто доводи судів щодо незаконного проживання ОСОБА_6 на території України не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.
При цьому суди не врахували того, що згідно з пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 7 червня 2001 року № 2491-ІІІ «Про імміграцію», вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;
Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.
У зв'язку з цим судам слід було з'ясувати правові підстави проживання відповідача на території України, зняття з реєстрації та чи не пов'язано це з прийнятим рішенням про видворення, а не обмежуватись лише доводами позивача.
За таких обставин рішення судів не можна визнати законними і обґрунтованими.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки допущені порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись статтею 223,227,231 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 17 червня 2008 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків і порядку, передбачених статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.