"15" вересня 2009 р. м. Київ К-11696/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого, судді - Панченка О.Н.,
Суддів - Смоковича М.І.,
Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення недоотриманого підвищення до пенсії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області на постанови Великописарівського районного суду Сумської області від 7 листопада 2008 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року, -
У вересні 2008 року ОСОБА_4 пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області (далі -УПФ) про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії, мотивуючи тим, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни. З 1 січня 2006 року його щомісячна пенсія, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, повинна збільшуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком. Втім, відповідач указану вимогу Закону не виконав.
Посилаючись на наведені обставини, просив визнати бездіяльність УПФ щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни протиправною, зобов'язати УПФ нарахувати йому таке підвищення до пенсії, починаючи з 1 січня 2007 року, а також стягнути на його користь недоотримане за період з 1 січня 2007 року по 1 жовтня 2008 року підвищення до пенсії.
Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 7 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Бездіяльність УПФ визнано протиправною та зобов'язано перерахувати ОСОБА_4 пенсію, з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 5 листопада 2008 року з підвищенням її на 20 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання УПФ перерахувати ОСОБА_4 пенсію з підвищенням її на 20 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 5 листопада 2008 року і ухвалено в цій частині нову постанову про зобов'язання УПФ перерахувати ОСОБА_4 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2008 рік, починаючи з 22 травня 2008 року. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 народився 1 січня 1939 року, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Суди, вирішуючи спір в частині позовних вимог про нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2006 рік виходили з того, що в указаний період виплата була обмежена Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, а тому вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV “Прикінцеві положення” Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, цей Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року.
З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік було зупинено на підставі пункту 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, внесені зміни відповідно до яких пункт 17 статті 77 виключено, а статтю 110 викладено в іншій редакції. Зокрема, встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Закони України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року та “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Оскільки ж до 19 січня 2006 року дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30 % підвищення до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запровадженні не були, відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, прав та законних інтересів позивача не порушив.
У 2007 році дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону).
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
У 2008 році Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107 (підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ) статтю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ветеранам же війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення, зокрема, підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог за 2007 та 2008 роки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до указаних рішень Конституційного Суду України відповідач з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був діяти згідно з положеннями статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому цією статтею, тобто 30 % мінімальної пенсії за віком, а за період з 22 травня 2008 року по 12 листопада 2008 року - перерахувати пенсію та виплатити її з підвищенням на 20 % мінімальної пенсії за віком замість 30 %, оскільки позивач в 2008 році щомісяця отримував підвищення до пенсії у розмірі 10 % .
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено підвищення пенсії дітям війни на 30 %, а тому у суду не було підстав для зобов'язання відповідача виплачувати позивачу в 2008 році таке підвищення в іншому, ніж це визначено законом, розмірі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, вважає його правильним та обгрунтованим. Не спростовують такого висновку й наведені в касаційній скарзі УПФ доводи, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Разом з цим, з метою запобігання виникненню неясності при виконанні, колегія суддів вважає за необхідне уточнити резолютивну частину рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року змінити, доповнивши другий абзац її резолютивної частини після слів “та провести відповідні виплати за 2008 рік, починаючи з 22 травня 2008 року” словами “з урахуванням сум, виплачених у цей період”.
В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді Т.Ф. Весельська