Справа № 187/964/19
2/0187/333/19
"01" липня 2019 р. смт. Петриківка
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Іщенко І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та стягнення компенсації,
20.06.2019 року до суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та стягнення компенсації.
Разом із позовом до суду надійшла заява позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: автомобіль марки «INFINITI FX 35», 2007 року випуску, 3498 куб.см., дата реєстрації 15.05.2018 року; транспортний засіб САЗ 3507, 1985 р.в., 4250 куб.см., дата реєстрації 16.06.2010 року; транспортний засіб ГАЗ 2705, 2005 р.в., 2890 куб.см., дата реєстрації 13.11.2010 року; транспортний засіб ММВЗ, 1985 року випуску, дата реєстрації 27.05.1986 року; транспортний засіб М2140, 1984 року випуску, дата реєстрації 27.05.1986 року, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог заявниця зазначила, що сторони з 17.05.1986 року перебували у шлюбі, який рішенням Петриківського районного суду від 29 січня 2019 року розірвано. В цей період придбали вищевказане майно за кошти спільного сімейного бюджету. Але право власності на транспортні засоби, було зареєстровано на ОСОБА_2 , який може до винесення рішення судом по суті спору здійснити відчуження майна.
01.07.2019 року судом отримана інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача - ОСОБА_2 .
Позовна заява підсудна Петриківському районному суду Дніпропетровської області на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України, а саме, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання.
Суд розглянув дане клопотання у відсутність осіб, які беруть участь у справі відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
З доданих матеріалів вбачається наявність реальних спірних правовідносин між сторонами по даній цивільній справі.
Відповідно до довідки начальника територіального сервісного центру № 1244 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області вбачається, що станом на 04.05.2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки «INFINITI FX 35», 2007 року випуску, 3498 куб.см., дата реєстрації 15.05.2018 року; транспортний засіб САЗ 3507, 1985 р.в., 4250 куб.см., дата реєстрації 16.06.2010 року; транспортний засіб ГАЗ 2705, 2005 р.в., 2890 куб.см., дата реєстрації 13.11.2010 року; транспортний засіб ММВЗ, 1985 року випуску, дата реєстрації 27.05.1986 року; транспортний засіб М2140, 1984 року випуску, дата реєстрації 27.05.1986 року, у зв'язку з чим відповідач до винесення рішення судом по суті спору може здійснити відчуження належного йому майна на користь третіх осіб.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши викладені у заяві позивача доводи, користуючись роз'ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9, судом з'ясовано, що між сторонами дійсно виник спір щодо майна, яке позивачка вважає спільним; позивачка просить накласти арешт саме на спірні транспортні засоби і не виходить за межі позовних вимог; такий спосіб забезпечення позову є співрозмірним із позовними вимогами, які стосуються визнання права власності на частину такого майна за позивачем. Відсутні будь-які дані, що обраний спосіб забезпечення позову може привести до невиправданого перешкоджання господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, чи порушення прав та інтересів третіх осіб. Предмет позову та суть позовних вимог свідчить на користь існування ризику того, що неприйняття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому, клопотання позивача слід задовольнити шляхом накладення арешту на вказане майно.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «INFINITI FX 35», 2007 року випуску, 3498 куб.см., дата реєстрації 15.05.2018 року; транспортний засіб САЗ 3507, 1985 р.в., 4250 куб.см., дата реєстрації 16.06.2010 року; транспортний засіб ГАЗ 2705, 2005 р.в., 2890 куб.см., дата реєстрації 13.11.2010 року; транспортний засіб ММВЗ, 1985 року випуску, дата реєстрації 27.05.1986 року; транспортний засіб М2140, 1984 року випуску, дата реєстрації 27.05.1986 року, право власності на які зареєстровано на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті.
Копію ухвали для виконання направити до територіального сервісного центру № 1244 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області, Петриківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Копію ухвали суду направити позивачу та відповідачу.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.
Суддя:І. М. Іщенко