ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 червня 2019 року м. Київ № 640/22082/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до Святошинського районного відділу виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
третя особа:Головне територіальне управління юстиції у місті Києві
про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного відділу виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, в якому просила (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюка І.Д. відносно виконання Постанови по справі про адміністративне правопорушення № 79 від 27.08.2018 року виданої Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, скасувати Постанову № 79 від 27.08.2018 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 58124298 винесену 18.01.2019 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюк І.Д, як таку що правомірно безпідставна;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюка І.Д. відносно виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення №22 від 10.09.2018 року виданої Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, скасувати Постанову №22 від 10.09.2018 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 58356673 винесену 12.02.2019 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюк І.Д, як таку що правомірно безпідставна;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюка І.Д. відносно виконання Постанови по справі про адміністративне правопорушення № 23 від 10.09.2018 року виданої Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, скасувати Постанову № 23 від 10,09.2018 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 58356557 винесену 12.02.2019 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюк І.Д, як таку що правомірно безпідставна.
- визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 58441719 винесену 20.02.2019 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюк І.Д, як таку що правомірно безпідставна.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 року позовну заяву залишено без руху, та надано строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду позивачем через канцелярію суду надано додаткові документи по справі, а також надано уточнену позовну заяву.
Оцінивши наведені в уточненому позові обставини та надані на їх підтвердження документи, суд, при вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, враховує наступне.
Згідно п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд вважає за доцільне зазначити, що вимога до особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, порушення яких спричинено конкретними рішеннями (діями, бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень обумовлена необхідністю здійснення судом під час розгляду справи по суті перевірки оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) на предмет їх відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до п.4, п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У ч.4 ст.161 КАС України зазначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, в первісній позовній заяві ОСОБА_1 заявлено вимоги про:
- визнання неправомірними дій головного державного виконавця Святошинського районного відділу виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В. О. відносно виконання Постанови по справі про адміністративне правопорушення №79 від 27.08.2018 року виданої Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області;
- визнання неправомірною та скасування постанови ВП №57546623 винесену 30.10.2018 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В.О.
Водночас, в уточненому позові ОСОБА_1 просить:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюка І.Д. відносно виконання Постанови по справі про адміністративне правопорушення № 79 від 27.08.2018 року виданої Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, скасувати Постанову № 79 від 27.08.2018 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 58124298 винесену 18.01.2019 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюк І.Д, як таку що правомірно безпідставна;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюка І.Д. відносно виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення №22 від 10.09.2018 року виданої Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, скасувати Постанову №22 від 10.09.2018 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 58356673 винесену 12.02.2019 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюк І.Д, як таку що правомірно безпідставна;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюка І.Д. відносно виконання Постанови по справі про адміністративне правопорушення № 23 від 10.09.2018 року виданої Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області, скасувати Постанову № 23 від 10,09.2018 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 58356557 винесену 12.02.2019 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюк І.Д, як таку що правомірно безпідставна.
- визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 58441719 винесену 20.02.2019 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Вітюк І.Д, як таку що правомірно безпідставна.
Частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано право позивача змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви.
При цьому, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Заява про збільшення кількості рішень суб'єкта владних повноважень, що оскаржуються позивачем в одному позовному провадженні, не може бути віднесено до заяви про збільшення позовних вимог, оскільки в даному випадку такі вимоги не пов'язані з первісними позовними вимогами ні предметом, ні підставою.
У відповідності до пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частиною 1 і 2 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною вимогою в розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Щодо пов'язаності вимог підставами виникнення і поданими доказами, слід враховувати, що у відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, постанови ВП № 58356673 від 12.02.2019 року, ВП № 58356557 від 12.02.2019 року та ВП № 58441719 від 20.02.2019 року, викладені у заяві позивача від 04.03.2019 року, складені на підставі інших, ніж у первісному позові, документів.
Крім того, з уточненої позовної заяви вбачається, в якості відповідача у спірних правовідносинах визначено Святошинський районний відділ виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Водночас, в прохальній частині позовної заяви позивачем, крім іншого, заявлено вимоги про скасування постанов Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області №79, №22, №23. Однак, Головне Управління Держпродспоживслужби в Київській області не визначено у позові як відповідача у справі.
При цьому, суд також звертає увагу те, що за своїм змістом такі додаткові вимоги позивача не є похідними від первісних позовних вимог в розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені обставини позбавляють можливості вирішити питання щодо персонального складу відповідачів у даній справі, змістовності позовних вимог до кожного з них і наявність доказів на підтвердження вимог до кожного з відповідачів, а також дотримання позивачем вимог Кодексу адміністративного судочинства України при обранні способу захисту порушеного права з огляду на предметну, територіальну і інстанційну підсудність спору і дотримання строку звернення до суду з такими вимогами.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача доповнити зміст позовної заяви юридичними фактами на яких вона ґрунтує свої вимоги до відповідача (до кожного з відповідачів) із зазначенням правової підстави позову, тобто вказати законодавчі акти норми яких порушено відповідачем (відповідачами), сформувати позовні вимоги до відповідача (або декількох відповідачів), вказати які саме рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень - відповідача (відповідачів) у справі порушують охоронювані законом права та інтереси позивача у публічно-правових відносинах, а також надати докази прийняття відповідачем (відповідачами) рішень, вчинення ним (ними) дій або допущення бездіяльності, які можуть бути предметом розгляду в адміністративній справі.
Крім того, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Також, у ч.1 ст.122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує, зокрема, правомірність постанови ВП №58124298 від 18.01.2019 року, ВП №58356673 від 12.02.2019 року, ВП №58356557 від 12.02.2019 року, ВП №58441719 від 20.02.2019 року.
В уточненій позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 дізналась про порушенння своїх прав, а саме про наявність оскаржуваних ВП №58124298 від 18.01.2019 року, ВП №58356673 від 12.02.2019 року, ВП №58356557 від 12.02.2019 року, ВП №58441719 від 20.02.2019 року 20.02.2019 року після допуску її до матеріалів замінених виконавчих проваджень за її заявами до РВДВС Святошинського району міста Києва, та викладено вимогу позивача про обчислення строку звернення до суду саме з 20.02.2019 року.
При цьому, позивачем не наведено належних доказів на підтвердження вказаних тверджень.
Одночасно, суд зазначає, що ним не визнаються за належні докази на підтвердження дотримання строків звернення до суду копії заяв про надання матеріалів виконавчих проваджень на ознайомлення, оскільки вони містять лише відмітку про реєстрацію таких заяв в Святошинському районному відділі виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, однак не містять дати ознайомлення з вказаними матеріалами.
При цьому, дана уточнена позовна заява була надіслана через поштове відділення лише 04.03.2019 року.
Таким чином, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом 04.03.2019 року (направлено через поштове відділення), позивачу необхідно надати докази на підтвердження того, що порушення своїх прав, щодо винесення оскаржуваних постанов ВП, вона дізналась саме 20.02.2019 року та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.
Водночас, суд попереджає позивача про те, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У преамбулі Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (в редакції на час подання позову до суду) (надалі - Закон №3674-VI) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №3674-VІ судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.
Згідно ч.2 ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.2 ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1921,00 гривень.
Однак, та обставина, що позовні вимоги підлягають уточненню, унеможливлює здійснення обрахунку суми судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду даного позову.
Одночасно, суд зазначає, що ним враховано сплачений судовий збір за подання позовної заяви, відповідно до наявної в матеріалах справи роздруківки платежу з карткового рахунку на рахунок від 14.12.2018 року на суму 704,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої з урахуванням вищезазначених вимог, а також з наданням копій у відповідній кількості для направлення відповідачу (відповідачам); докази на підтвердження того, що порушення своїх прав, щодо винесення оскаржуваних постанов ВП, вона дізналась саме 20.02.2019 року та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів; належних доказів на підтвердження сплати судового збору (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101)).
Відповідно до ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2019 року позовну заяву було залишено без руху, та надано строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків, зокрема, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за можливе встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків зазначеній у даному судовому рішенні.
З огляду на зазначене та керуючись ст.160, ст.161, ч.1 ст.169, ст.243, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А. Добрівська