Справа № 420/3127/19
01 липня 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Державної міграційної служби України (адреса перебування: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправним та скасування рішення, -
24.05.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 18.04.2019 року № 152-19.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що рішенням ДМС України від 12.04.2017 року № 135-17 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке було оскаржено в судовому порядку.
Постановою від 27 листопада 2017 року (справа № 815/3965/17) Одеський окружний адміністративний суд зобов'язав Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством. 22 березня 2018 року Одеській апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року залишив без змін.
Рішенням Державної міграційної служби України від 18.04.2019 року № 152-19 позивачеві було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
20.05.2019 року позивач отримав повідомлення № 100 від 23.04.2019 року видане Управлінням з питань шукачів притулку та соціальної інтеграції ГУ ДМСУ в Одеській області про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Позивач, вважає рішення ДМСУ неправомірним та необґрунтованим, посилаючись на рішення першої інстанції від 27 листопада 2017 року та не в повній мірі дослідження відповідачем інформації по країні походження позивача, не взяття до уваги доповіді 2016/17 Міжнародної Амністії: Права людини в сучасному світі, 22 лютого 2017 року, ISBN: 978-0-86210-496-2 щодо діяльності палестинської влади у Західному Березі та ХАМАС - фактичної адміністрації Сектору Газу. Тим самим вважає, що його заява відповідає критеріям для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою від 29 травня 2019 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
13.06.2019 року за вхідним № 21246/19 до суду надійшов відзив представника ДМС України на позовну заяву.
Відповідач, в обґрунтування своєї позиції, зазначає, що ДМС України не визнає даний адміністративний позов, та вважає, що співробітниками міграційної служби було проведено аналіз відповідності підстав, викладених в заяві-анкеті про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту вимогам п. 1 ч. 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та встановлено, що позивач не має обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.
Перевіркою ДМС України підтверджено відсутність умов передбачених п. 13 ч. 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", які можуть бути розглянуті в контексті надання позивачу додаткового захисту через недоведеність фактів побоювання застосування до нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 23.03.2012 року ОСОБА_1 вперше звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області за наданням міжнародного захисту.
Наказом ГУ ДМС України в Одеській області від 20.04.2012 № 31 ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні документів на підставі п. 6 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту».
14.02.2016 ОСОБА_1 вдруге звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням ДМС України від 12.04.2017 № 135-17 ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 по справі № 815/3965/17 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 12.04.2017 № 135-17 про відмову в наданні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Зобов'язано ДМС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством.
08.12.2017 року ДМС не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 року апеляційну скаргу ДМС залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 - без змін.
На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 по справі № 815/3965/17 ДМС України було прийнято рішення від 16.04.2018 № 20-18 про повторний розгляд заяви позивача та зобов'язано ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву шукача захисту про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 року № 649 затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно п. 6.10 розділу VI Правил, у випадку отримання рішення ДМС щодо повторного розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийнятого на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, територіальний орган ДМС протягом семи робочих днів оформлює наказ про повторний розгляд заяви.
Процедура повторного розгляду заяви здійснюється виключно з урахуванням висновків суду, що стали підставою для скасування рішення ДМС.
Наказом ГУ ДМС України в Одеській області № 90 від 14.05.2018 року було прийнято рішення про повторний розгляд заяви позивача для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
24.05.2018 року та 09.07.2018 року із ОСОБА_1 були проведені протоколи співбесід.
ДМС України під час повторного розгляду заяви було проведено аналіз недоліків, які були виявлені колегію суддів та стали причиною прийняття рішення про повторний розгляд заяви ОСОБА_1.
14.06.2018 року головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області на імя начальника Головного управління ДМС в Одеській області подано подання, в якому співробітник вважає за необхідне продовжити строк повторного розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додатково захисту, особи без громадянства на установчі дані ОСОБА_1, у зв'язку з неотриманням відповіді на запити відповідно до ст. 9 п. 6 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та неможливості зробити остаточний висновок.
Наказом начальника Головного управління ДМС в Одеській області № 112 від 14.06.2018 року приймаючи до уваги вмотивоване подання співробітника ГУ ДМС України в Одеській області, щодо продовження строку повторного розгляду заяви для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно особи без громадянства ОСОБА_1, продовжено строк повторного розгляду заяви, до моменту отримання відповідей з органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти всебічному розгляду заяви та встановлення справжніх фактів стосовно особи.
Відповідно до абзацу 4 пункту 6.10 розділу 6 «Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» затверджених наказом МВС від 07.09.2011 року № 649, строк повторного розгляду заяви продовжується до двох місяців керівником територіального органу ДМС за вмотивованим поданням уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС.
Так, судом встановлено порушення начальником Головного управління ДМС в Одеській області правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, при винесенні наказу № 112 від 14.06.2018 року, а саме в частині продовження строку розгляду заяви до моменту отримання відповідей з органів СБУ, інших органів державної влади та місцевого самоврядування.
В подальшому, 19.03.2019 року, Головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області по справі № 2016ОD0047, за результатами розгляду заяви та особової справи особи без громадянства на установчі дані ОСОБА_1, стосовно якого ДМС прийнято рішення від 16.04.2018 року № 20-18 щодо зобов'язання ГУДМС в Одеській області повторно розглянути заяву про визнання або особою, яка потребує додаткового захисту на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року за судовою справою № 815/3695/17, з урахуванням постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 року, на підставі всебічного аналізу обставин, що стали підставою для прийняття судом вищезазначеного рішення, зроблено висновок про відмову у визнанні біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту.
Суд зазначає, що діяльність територіальних органів ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з оформлення документів, необхідних для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрати, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України, здійснюється відповідно до Конституції України, Закону, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та Правил.
«Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту», визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно абзацу 3 пункту 6.10 розділу 6 Правил, повторний розгляд заяви здійснюється протягом одного місяця з дня надходження до територіального органу ДМС відповідного рішення.
Суд зауважує, що з дати прийняття рішення про повторний розгляд заяви позивача для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прийнятий Наказом ГУ ДМС України в Одеській області № 90 від 14.05.2018 року, до дати винесення висновку про відмову у визнанні біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту пройшло більше 10 місяців, що в свою чергу тягне за собою порушення правил повторного розгляду заяв.
Відповідно пункту 6.1 розділу 6 Правил, у разі надходження до Державної міграційної служби України особової справи заявника та письмового висновку територіального органу ДМС протягом місяця здійснюються всебічне вивчення та оцінка всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Абзацом першим пункту 6.5 розділу 6 Правил, зазначено, що за результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 6.1 цього розділу, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку територіального органу ДМС, який розглядав заяву, ДМС приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту). Строк прийняття зазначеного рішення може бути продовжено наказом ДМС, але не більш як до трьох місяців.
На підставі повторного вивчення документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підтримуючи вказаний висновок ГУ ДМС в Одеській області, 18.04.2019 року заступником директора Департаменту начальником відділу по роботі з шукачами захисту Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства, винесено рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 152-19.
Порушення співробітниками ГУ ДМС в Одеській області Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, потягло за собою протиправність винесення ДМС України рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, судом встановлено, що дії відповідача у даному випадку не відповідають нормам чинного законодавства та призводять до порушення прав та законних інтересів позивача.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатні та беззаперечні докази, не навів належні доводи, що підтверджують наявність з його боку порушення чинного законодавства, в той час як доводи позивача знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 18.04.2019 року № 152-19, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано судом 01.07.2019 року.
Суддя Л.М. Токмілова
.