27 червня 2019 р.Справа №160/6006/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трофиміське" про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трофимівське" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трофимівське" (далі - ТОВ "Трофимівське", позивач, заявник) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому позивач просит суд визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №625 від 18.06.2019р. "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою міста" в частині, що стосується торговельного комплексу, розташованого за адресою: м.Дніпро, вул. Велика Діївська (вул. Братів Трофімових) 111 ОСОБА_1 , який належить на праві власності ТОВ "Трофимівське".
Окрім того, позивач просить залучити до участі у справі у якості третіх осіб: Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатація автошляхів" Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради.
Даному адміністративному спору присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/6006/19.
Разом із вищезазначеним адміністративним позовом ТОВ "Трофимівське" подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом:
зупинення дії рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №625 від 18.06.2019р. "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою міста" в частині, що стосується торговельного комплексу, розташованого за адресою: м.Дніпро, вул. Велика Діївська (вул. Братів Трофімових) 111К;
заборони відповідачу та/або іншим особам, в тому числі третім особам, але не виключено, за дорученням відповідача, вчиняти будь-які дії на реалізацію рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №625 від 18.06.2019р. "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою міста" в частині, що стосується торговельного комплексу, розташованого за адресою: м.Дніпро, вул. Велика Діївська (вул. Братів Трофімових) 111К.
В обгрунтування вказаної заяви ТОВ "Трофимівське" зазначає, що торгівельний комплекс, розташований за адресою: м.Дніпро, вул. Велика Діївська (вул. Братів Трофімових) 111К та який належить позивачу - не відноситься до тимчасових споруд, не є самовільно розташованим, не порушує правил благоустрою території міста Дніпра, розміщений на земельній ділянці на законних підставах. Відтак, заявник вважає, що при прийнятті рішення №625 від 18.06.2019р. "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою міста" у відповідній частині Виконавчий комітет Дніпровської міської ради вийшов за межі своїх повноважень, визначених ст. 376 ЦК України, оскільки, як зауважує позивач, рішення про зобов'язання демонтувати самочинно споруджений об'єкт може розглядатись судом за позовом органу державної влади або місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
За положеннями ч. 1 та ч. 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Таким чином, розгляд вищезазначеної заяви ТОВ "Трофимівське" за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи викладені у заяві позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.
За положеннями частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України - суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008р. в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Аналіз вищенаведених норм Кодексу адміністративного судорчинства України дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
В той же час заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.
Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності звязку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Забезпечення позову у спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду , що є неприпустимим.
Крім того, з матеріалів позовної заяви та з клопотання про забезпечення позову суд не вбачає очевидних ознак протиправності дій відповідача, що є однією з умов у вирішенні питання про забезпечення адміністративного позову.
Отже, заявленими способами забезпечення позову позивач фактично до вирішення спору по суті намагається отримати висновок суду щодо протиправності наказу про призначення позапланової перевірки, правомірність якого буде досліджена судом при розгляді справи по суті.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, у зв'язку з чим заява ТОВ "Трофимівське" про забезпечення адміністративного позову - задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 150, 151, 154, 166, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трофимівське" про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.А. Барановський