20 червня 2019 р. № 400/835/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2016 № 5701-13, від 30.06.2017 № 52-13, від 02.04.2018 № 0043322-1301-1403,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: винесене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 29.06.2016 року №5701-13 та Головним управління ДФС у Миколаївській області від 30.06.2017 року №52-13 та від 02.04.2018 року №0043322-1301-1403.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувшись в лютому 2019 року до Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області з проханням перереєстрації свого транспортного засобу, йому було відмовлено мотивуючи тим, що його заборонено відчужувати і обтяжувачем виступає Головне управління ДФС у Миколаївській області. Листом від 01.03.2019 року №1310/10/14-29-13-01-13 Головне управління ДФС у Миколаївській області повідомило, що причиною виникнення заборгованості зі сплати податків стали податкові повідомлення - рішення від 29.06.2016 року №5701-13, від 30.06.2017 року №52-13 та від 02.04.2018 року №0043322-1301-1403, копії яких відповідач надав позивачу.
З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують права позивача виходячи з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує у відзиві на позовну заяву, що основними критеріями для оподаткування легкових автомобілів є рік випуску автомобіля та його середньо ринкова вартість, яка відповідно до ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначається Міністерством економіки та розвитку України. Автомобіль позивача 2016 року випуску підлягає оподаткуванню за 2017-2018 року. Щодо податкової адреси, на яку відповідач надіслав ОСОБА_1 оскаржувані рішення, то ГУ ДФС у Миколаївській області зазначає таке. Згідно підпункту 58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається врученим фізичній особі, якщо воно вручено їй особисто чи її представнику, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. Позивачем не внесено змін до Державного реєстру фізичних осіб при зміні місця проживання, згідно бази даних ДРФО, чинною податковою адресою (місцем реєстрації) позивача була адреса: АДРЕСА_2 , куди і були направлені оскаржувані рішення.
Позивач не погоджується з думкою відповідача викладеної у відзиві на позовну заяву, про зазначив у відповіді на відзив від 02.05.2019р. Позивач вказав, що його фактичним місцем проживання (місцем реєстрації) з 25.04.2008 року є адреса: АДРЕСА_3 , про що свідчить відмітка в паспорті ОСОБА_1 . З 2008 року місце реєстрації позивача не змінювалось, жодних змін до облікової картки позивача не вносилось.
В наданих в порядку ст.164 КАС України запереченнях відповідача, Головне управління ДФС у Миколаївській області заперечує проти позову, вважає, що оскаржувані рішення були направлені позивачу згідно норм Податкового кодексу та відомостей, що містяться в обліковій картці позивача. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
На праві приватної власності у ОСОБА_1 з 19.10.2016 року знаходиться автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 2016 року випуску з об'ємом двигуна 4461ку.м.(дизель).
В лютому 2019 року позивач звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області з проханням перереєстрації свого транспортного засобу, але йому було відмовлено мотивуючи тим, що його заборонено відчужувати і обтяжувачем виступає Головне управління ДФС у Миколаївській області.
З метою з'ясування причин накладення заборони відчуження представник позивача звернувся до Головного управління ДФС у Миколаївській області.
Листом від 01.03.2019 року №1310/10/14-29-13-01-13 Головне управління ДФС у Миколаївській області повідомило, що причиною виникнення заборгованості зі сплати податків послугували податкові повідомлення - рішення від 29.06.2016 року №5701-13, від 30.06.2017 року №52-13 та від 02.04.2018 року №0043322-1301-1403 та надано копії цих податкових повідомлень - рішень.
Листом від 01.03.2019 року №1310/10/14-29-13-01-13 Головне управління ДФС у Миколаївській області також вказало, що всі податкові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями узгоджені, оскільки надіслані на нібито податкову адресу позивача, відповідно до приписів п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення позивача і відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
По-перше щодо податкового повідомлення - рішення від 29.06.2016 року №5701-13, суд зазначає, що таке рішення винесене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 39554010), яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 296 на сьогодн іє Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів пп.267.6.2. п.267.6. ст. 267 Податкового кодексу України - «Податкове/податкові повідомлення-ріиіення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року)».
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України регламентовано - «Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).»
Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254, а саме пунктом 3 розділу III встановлено - «Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.»
З 25.04.2008 року місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_3 , про що свідчить відмітка у паспорті (а.с. 7-8).
Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №5701-13, від 30.06.2017 року №52-13 та від 02.04.2018 року №0043322-1301-1403 не відповідають формі затвердженої наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254, а саме в них не вірно визначена податкова адреса платника податку ОСОБА_1 .
Відповідач обґрунтовує свою позицію тиим, що «відповідно до ст. 70.7 ст. 70 Кодексу фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера Облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно п. 70.2 ст. 70 Кодексу, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
Відповідач вважає, що оскільки платником не внесено змін до Державного реєстру фізичних осіб при зміні місця проживання, згідно бази даних ДРФО, чинною податковою адресою (місцем реєстрації) ОСОБА_2 була наступна адреса: АДРЕСА_2 , куди і були направлені вищезазначені податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до абз.3 п.58.3. ст. 58 Податкового кодексу України у разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини не вручення».
Так, фактично з 25.04.2008 року місцем реєстрації (податковою адресою) озивача визначено - АДРЕСА_3 . Про що свідчить відмітка у паспорті, копію якого додано до адміністративного позову.
Відповідно до пункту 1 розділу XIX «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ встановлено «Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.»
Так фактично пп. 70.7 ст. 70 Податкового кодексу України не може бути інкриміновано позивачу оскільки у нього з 2008 року змін даних, які вносяться до облікової картки не відбувалось. Більш того відповідач у своєму відзиві на позовну заяву надає інформацію з бази «НАІС ДДАІ» МВС України, але ж в базах даних «НАІС ДДАІ» МВС України у позивача значиться адреса АДРЕСА_4 . Миколаїв, АДРЕСА_5 . 105, яку фактично відповідача не взяв до уваги при виникненні спірних правовідносин.
Відповідно до приписів пп.267.6.2. п.267.6. ст. 267 Податкового кодексу України - «Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).»
Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України регламентовано - «Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).»
Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254, а саме пунктом 3 розділу III встановлено - «Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.»
Так сума заборгованості є неузгодженою, оскільки до позовної заяви не надано бланка повідомлення про вручення ф. 119 як це передбачено Порядком пересилання поштових відправлень затвердженого Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 р. № 211.
Так, саме приписи пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачають порядок надсилання платникам податків податкових повідомлень - рішень.
Пункт 3 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків регламентовано - «Податкове повідомлення- рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.»
Пункт 4 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначає «Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється при врученні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - на корінці податкового повідомлення-рішення».
Разом з цим листом від 01.03.2019 року №1310/10/14-29-13-01-13 Головне управління ДФС у Миколаївській області надало копії самих податкових повідомлень-рішень, а не їх корінців, що може свідчити про не направлення податкових повідомлень-рішень як того передбачає Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків та Податковий кодекс України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають формі затвердженої наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254. а саме податкова адреса позивача, як платника податків, визначена невірно, а тому вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Крім того, порушення порядку направлення податкових повідомлень-рішень фактично покладає на позивача неправомірні штрафні санкції та пеню за нібито несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню оскільки існує невідповідності таких рішень актам законодавства, а тому з метою захисту моїх порушених прав існують всі об'єктивні причини для їх скасування та відновлення порушених прав позивача.
За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 29.06.2016 року №5701-13 та податкові повідомлення-рішення винесені Головним управління ДФС у Миколаївській області від 30.06.2017 року №52-13 та від 02.04.2018 року №0043322-1301-1403.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 768,40грн., сплачений квитанцією від 21.03.2019 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов