Єдиний унікальний номер справи: 654/3798/15-к Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/267/19 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України
27 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження № 12015230150001842 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7 , її захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28.12.2018 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Чорноморське Голопристанського району Херсонської області, громадянки України, не одруженої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої:
обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини
Цим вироком, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Строк відбування покарання обчислено з дня затримання з метою приведення вироку суду до виконання. Відповідно до ст. 72 КК України (в редакції, яка діяла до 21.06.2017 року) зараховано в строк відбування покарання строк утримання ОСОБА_7 під вартою з 20.08.2015 року по 21.08.2015 року (два дні) із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Судом встановлено, що 19.08.2015 року, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, шляхом нанесення одного удару господарсько-побутовим ножем в область грудної клітини зліва, спричинила останньому тяжке тілесне ушкодження у виді сліпого проникаючого колото-різаного поранення в підключичній області зліва ближче до плечового кінця ключиці з пошкодженням підпахової артерії, крововиливи в м'які тканини по ходу раневого каналу і навколо нього, що супроводжувалося гострою крововтратою та спричинило смерть ОСОБА_10 .
Вимоги апеляційних скарг
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалити виправдувальний вирок через недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги посилається на однобічність та неповноту досудового розслідування, під час якого не було проведено ряд необхідних процесуальних дій, зокрема судово-медичну експертизу щодо наявності у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, вилучення та дослідження під час огляду місця події жіночого халату зі слідами бурого кольору, схожими на кров, вилучення та дослідження всіх ножів, наявних у домоволодінні; не перевірено версію про причетність до злочину потерпілої ОСОБА_11 ; не виконано вказівки апеляційного суду, висловлені в ухвалі від 15.08.2016 року щодо перевірки доводів апеляційних скарг, поверхово та однобічно проведено судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_12 Забари стосовно наявності порізів на руці обвинуваченої, які виникли внаслідок бійки між обвинуваченою ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Факт наявності тілесних ушкоджень у обвинуваченої, механізм та обставини їх виникнення судом не досліджувались, що потягло за собою неповноту судового розгляду, оскільки ця обставина має значення для встановлення фактичних обставин провадження. Суд не досліджував знаряддя вбивства, отже висновок суду про заподіяння потерпілому тілесного ушкодження кухонним ножем є по суті припущенням. Крім того, згідно протоколу огляду місця події, ніж виявлено слідчим на вулиці навпроти будинку серед квітів, проте свідок ОСОБА_13 зазначив, що ніж знайшов та надав слідчому, а так як свідок не може проводити слідчі дії то необхідно було долучати ніж до матеріалів кримінального провадження іншим способом. Також, суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_14 , яка у судовому засіданні пояснила, що в день смерті ОСОБА_10 потерпіла ОСОБА_15 заходила до неї і прохала, щоб вона вказала на те, що весь вечір ОСОБА_11 була в гостях у неї, і за це пропонувала гроші, також показання свідка ОСОБА_16 про конфлікт між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 . Вказані обставини, на думку апелянта, вказують на причетність до вчинення злочину саме ОСОБА_18 . Вважає, що суд безпідставно обґрунтував вирок показаннями свідка ОСОБА_19 , які на думку апелянта, містять суперечності.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 висуває аналогічні вимоги про скасування вироку із ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції та виправдання ОСОБА_7 у вчиненні злочину. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що суд безпідставно вийшов за межі обвинувачення, перекваліфікувавши дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК, не досліджуючи доказів по даній кваліфікації - допит медпрацівників, допит основного очевидця події, безпідставно не прийняв амбулаторну карту ОСОБА_7 , що свідчить про упередженість суду, не виконав вказівки суду апеляційної інстанції, яким скасовувався попередній вирок. Вважає, що суд, в порушення вимог статей 8, 9, 10, 11, 20 КПК незаконно розглянув заяву захисника ОСОБА_9 про відвід суддям ОСОБА_1 та ОСОБА_20 тим же складом, не скеровуючи іншому складу суду, чим порушив право ОСОБА_7 на захист. Стверджує, що суд не навів у вироку жодного доказу про винуватість ОСОБА_7 , констатувавши лише факт її перебування в день вчинення злочину в с. Долматівка, безпідставно не призначив психологічну експертизу свідку ОСОБА_19 не призначив додаткову судово-медичну експертизу та не викликав експерта для допиту в суді. Вважає, що суд не мав права стверджувати у вироку про нанесення потерпілому удару саме кухонним ножем, оскільки вказаний ніж вилучено з порушенням КПК, в той час як слідчий з незрозумілих причин не вилучив всі ножі з місця події.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 висуває аналогічні апеляційні вимоги, вказує що не визнає свою вину у вчиненні злочину, в той день сама отримала поранення, однак органом досудового розслідування та судом безпідставно не призначалась судово-медична експертиза з приводу цих ушкоджень, чим було порушено її право на захист, заявлений суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_20 відвід розглянуто з порушенням вимог ст.ст. 8,9,10,11, 20 КПК цим же складом суду без направлення заяви про відвід іншому складу суду. Вважає, що суд не мав права стверджувати у вироку про нанесення потерпілому удару саме кухонним ножем, оскільки вказаний ніж вилучено з порушенням КПК, в той час як слідчий з незрозумілих причин не вилучив всі ножі з місця події.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Учасникам апеляційного розгляду було належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду апеляційної інстанції не надходило.
Обвинувачена ОСОБА_7 , її захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали подані ними апеляційні скарги з наведених в них підстав.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, просила вирок залишити без змін.
Оцінка Суду
Заслухавши доповідь судді, учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ст.2 КПК України завдання кримінального провадження полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка кожного доказу є компетенцією суду, який ухвалив вирок, виходячи з точки зору належності, достовірності, допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів, із дотриманням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, про що у вироку наведено докладні мотиви згідно зі ст. 374 КПК України і є правильним.
Дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України судом кваліфіковані вірно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 свою вину в умисному заподіянні ОСОБА_10 тяжкого поранення, від якого настала його смерть не визнавала.
Ретельно перевіривши аналогічні доводи апеляційних скарг обвинуваченої та її захисників колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Вирок ґрунтується на належних, допустимих доказах, яких достатньо для висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Як встановлено судом першої інстанції, 19.08.2015 року обвинувачена та потерпілий разом знаходились у будинку родини ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_3 , розпивали спиртні напої.
Обвинувачена не оспорює цих обставин як і факту, що між нею та ОСОБА_11 відбувся конфлікт, в ході якого ОСОБА_22 намагався їх розборонити. Згодом в неї виник конфлікт і з ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, що детально відбулося не пам'ятає, перебувала у стані алкогольного сп'яніння, однак наполягає на тому, що тілесних ушкоджень нікому не наносила.
Свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_13 підтвердили, що 19.09.2015 року у будинку за адресою: АДРЕСА_3 відпочивали разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в одній компанії, вживали алкоголь.
Малолітня свідок ОСОБА_19 , допитана судом з дотриманням положень ст. 354 КПК показала, що в той день ОСОБА_24 прийшла до них в гості. Вдома ОСОБА_7 , її мати - ОСОБА_15 та ОСОБА_25 в кухні пили горілку. Згодом її мати ОСОБА_11 почала вимагати, щоб ОСОБА_24 вже йшла від них, однак ОСОБА_24 заперечувала, через до вони сварились. Грицишин ОСОБА_26 втрутився у сварку і теж вимагав, щоб ОСОБА_24 пішла. ОСОБА_27 сидів біля столу, махав руками, ОСОБА_24 почала його бити, штовхнула та він впав на підлогу. І коли ОСОБА_27 намагався встати, ОСОБА_24 взяла зі столу ніж та нанесла йому один удар ножем «біля серця». Ніж ОСОБА_24 тримала в правій руці. Після цього ОСОБА_24 вибігла з будинку, щось закричала та побігла з ножем. Грицишин встав з підлоги за допомогою табуретки, вийшов на поріг та сказав її мамі, щоб та викликала «швидку». Мама побігла до сусідки викликати міліцію та «швидку». Грицишин був у крові, у нього була рана (дірка). Вони з матір'ю надали йому медичну допомогу і викликали швидку. Майка була одягнена в шорти та літні поношені тапочки - «в'єтнамки». Тапочки ОСОБА_24 вона знайшла на вулиці на дорозі напроти будинку сусідки, коли приїхали працівники міліції та вона з ліхтариком їх побачила. Батько на подвір'ї згодом виявив ніж.
Після допиту малолітнього свідка психолог ОСОБА_28 зазначила суду, що питання свідку задавались в доступній для її віку формі, відповідала на питання правдиво, вільно, без фантазувань і за відповідями на питання вона дійсно була очевидцем подій про які розповідала, сприймала та запам'ятала в її віці.
Висновком судово - медичної експерти від 19.09.2015 року встановлено, що смерть ОСОБА_10 настала в ніч на 20.08.2015 року внаслідок ножового поранення під пахової артерії в підключичній області зліва, що є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя (том 1 а.п. 167-168).
Висновком додаткової судово-медичної експертизи від 15.10.2015 року встановлено, що утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_10 за обставин, вказаним малолітнім свідком ОСОБА_19 не виключається (том 1 а.п. 165).
Під час огляду місця події 20.08.2015 року, який здійснювався з дозволу власника ОСОБА_11 працівниками поліції у присутності понятих було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_3 та виявлено труп чоловіка ОСОБА_10 з пораненнями підключичної області зліва. Далі по АДРЕСА_4 на асфальтобетонному покритті виявлено жіночі шльопанці зеленого кольору зі слідами, схожими на кров, а навпроти будинку АДРЕСА_5 на газоні між квітами виявлено ніж комбінованого жовто-коричневого кольору довжиною 225 мм. зі слідами, схожими на кров. Під час проведення огляду місця події вилучено вказані шльопанці та ніж, а також змиви з плямами бурого кольору перед вхідними дверима та в коридорі, сліди папілярних візерунків зі скляної рюмки з підвіконня у коридорі, з пляшки з-під горілки «Пшенична» (т. 1 а.п. 106-120).
Свідок ОСОБА_29 показав, що в ніч з 19.08. на 20.08.2015 року близько 00 годин до нього постукала у вікно ОСОБА_7 , коли він впустив її, вона була без взуття, у стані сильного алкогольного сп'яніння, кричала, її одяг був у крові. Бачив на руці у ОСОБА_7 подряпину та надав останній медичну допомогу. Він поклав її спати, а через годину за нею приїхали працівники поліції, які повідомили, що когось підрізали.
Відповідно до висновків судових імунологічних експертиз на футболці та капцях ОСОБА_7 знайдена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_10 (том 1 а.п. 131-133, 149-151).
У сукупності ці докази вказують на те, що саме ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, на ґрунті сварки заподіяла ОСОБА_10 ножове поранення.
Вказані докази є належними, допустимими, отриманими у законний спосіб.
Цим та іншим, наведеним у вироку доказам судом першої інстанції дана правильна оцінка, а отже доводи апеляційних скарг про недопустимість вказаних доказів, колегія суддів визнає необґрунтованими.
Зокрема посилання захисників на недопустимість показань малолітнього свідка ОСОБА_19 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки свідок допитана з дотриманням вимог ст. 354 КПК, під час розгляду провадження давала послідовні показання про події, що відбувались, тому суд обґрунтовано послався на ці показання у вироку.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_19 давала суперечливі показання не підтверджуються матеріалами провадження.
Відповідно до звукозапису судового засідання, під час якого суд здійснював допит свідка ОСОБА_19 встановлено, що свідок добровільно, в присутності законного представника та психолога послідовно розповідала про обставини події, давала вичерпні відповіді на всі постановлені запитання.
Посилання захисника на те, що свідок стверджувала про нанесення ОСОБА_10 ОСОБА_7 2-3 ударів ножем, а не одного, як на підставу для визнання її показань неправдивими, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на уточнюючі запитання з приводу кількості ударів свідок показала, що вона бачила один удар, але рана на тілі ОСОБА_10 була настільки великою, що свідок припускала про можливість нанесення останньому декількох ударів в одне місце.
Посилання сторони захисту на однобічність досудового розслідування та судового слідства через не дослідження факту нанесення ОСОБА_7 під час сварки тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 , що вказує на можливу необхідну оборону від неправомірних дій останнього, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як правильно вказав суд першої інстанції, сама ОСОБА_7 стверджувала, що під час сварки з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не бачила, як саме поранилась, а лише пояснила, що в руках потерпілого бачила ніж, руки були в крові та ОСОБА_22 розбороняв її з ОСОБА_18 .
Таким чином сама обвинувачена не вказує на те, що ОСОБА_10 поранив її ножем або вчиняв інші протиправні дії щодо неї.
Колегія суддів погоджується з відмовою суду першої інстанції в задоволенні клопотання захисника про призначення у провадженні судово-медичної експертизи на предмет виявлення у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень з огляду на те, що сама обвинувачена не пов'язує наявність подряпини на руці з захистом від нападу потерпілого, а тому вказане питання виходить за межі обвинувачення і не має значення для кримінального провадження, крім того, з часу виникнення подряпини минуло більше трьох років і ймовірність виявлення з плином часу слідів від подряпини на руці обвинуваченої була незначною, а тому суд дійшов правильного висновку, що призначення судово-медичної експертизи призведе лише до тяганини і не слугуватиме встановленню істині у кримінальному провадженні (том 2 а.п. 5).
З вказаних підстав колегія суддів не приймає до уваги аналогічні доводи апеляційних скарг.
Доводи апеляційних скарг з приводу незаконності огляду місця події та процедури вилучення знаряддя злочину через вилучення ножа у позапроцесуальний спосіб не слідчим, а свідком ОСОБА_13 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки звукозаписом допиту свідка ОСОБА_13 встановлено, що будь-яких показань з приводу передачі ним ножа слідчому, свідок не давав. Свідок вказував, що ніж він виявив під двором у сусідки, однак вилучали його працівники поліції.
З протоколу огляду місця події вбачається, що ніж був вилучений слідчим в ході проведення огляду місця події по вулиці Львівській навпроти домоволодіння № 36, що зафіксовано на фототаблиці, поміщений у пакет, який опечатаний та скріплений підписами понятих (том 1 а.п. 106-120).
Висновкам судово-цитологічної експертизи від 31.08.2015 року №127/ц (том 1 а.п. 124-126) встановлено, що вилучений в ході огляду місця події кухонний ніж надійшов до експертної установи у конверті, заклеєному та опечатаному печаткою Голопристанського РВ УМВС, скріпленому контрольним талоном із підписами слідчого, спеціаліста та двох понятих. На вказаному ножі виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_10 .
Висновком експерта від 22.10.2015 року № 4302 встановлено, що предмет, вилучений 20.08.2015 в ході огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_10 , холодною зброєю не являється, є кухонним ножем загальною довжиною 225 мм, довжина клинка складає 127 мм, ширина 18.7 мм., товщина 1 мм з нашаруванням бурого кольору (т. 1 а.п. 161-163).
Висновком експерта № 109-МК від 10.09.2015 року встановлено, що пошкодження шкіряного клаптика від трупа ОСОБА_10 є колото-різаним та виникло від впливу колото-ріжучого знаряддя типа клинка ножа, що має лезо та обух з нечітко вираженими ребрами, з найбільшою шириною клинка до рівня занурення біля 20 мм (т. 1 а.п. 170-173).
Стороною обвинувачення до суду не надано речовий доказ, який визнано знаряддям злочину - кухонний ніж, який було втрачено після розгляду справи іншим складом суду першої інстанції і від дослідження якого прокурор відмовився. Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження під час огляду місця події ніж було вилучено, зафіксовано на фототаблиці, з нього знято змиви, проведено у справі відповідні експертизи, в тому числі судово-медична та імунологічна, які підтвердили факт нанесення тілесного ушкодження потерпілому із застосуванням ножа.
Тому кухонний ніж суд хоч і виключив із обсягу речових доказів, однак обґрунтовано визнав судові експертизи, предметом дослідження яких був кухонний ніж належними та допустимим доказами.
Доводи апеляційних скарг з приводу неповноти досудового розслідування через невилучення та не дослідження під час огляду місця події жіночого халату та всіх інших ножів, наявних у домоволодінні ОСОБА_30 , а також залишення без перевірки версії захисту на причетність ОСОБА_15 до вчинення злочину, на що можуть вказувати показання свідка ОСОБА_16 , яка бачила як ОСОБА_7 билась з ОСОБА_31 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки будь-яких належних доказів щодо причетності до злочину вказаної особи стороною захисту не представлено.
Показання свідка ОСОБА_16 , яка підтвердила про наявність конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_31 , а також показання свідка ОСОБА_19 про те, що її мати ОСОБА_31 просила ОСОБА_7 залишити будинок, через що виник конфлікт жодним чином не вказують на те, що ОСОБА_31 будь-яким чином причетна до заподіяння ОСОБА_10 ножового поранення.
За показаннями свідка ОСОБА_19 ОСОБА_7 , після заподіяння ножового поранення ОСОБА_10 вибігла з кухонним ножем у двір, і саме у дворі було вилучено кухонний ніж із плямами бурого кольору, на якому в подальшому виявлено кров людини, не виключено потерпілого, який обґрунтовано визнано знаряддям злочину. Підстав стверджувати, що злочин було вчинено за допомогою інших ножів або предметів, слідством не встановлено.
Таким чином, в суді всі докази, надані сторонами були досліджені повно та всебічно. Незгода сторони захисту з оцінкою цих доказів не є неповнотою судового розгляду в розумінні ст. 410 КПК.
На підставі безпосереднього дослідження цих доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість саме ОСОБА_7 . Такий висновок відповідає фактичним обставинам кримінального провадження й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, а її невизнання вини колегія суддів розцінює як прагнення уникнути кримінальної відповідальності.
Доводи апелянтів про незаконність розгляду судом заявленого захисником відводу членам колегії ОСОБА_1 та ОСОБА_20 цим же складом суду, замість передачі його на розгляд іншому судді не ґрунтуються на вимогах КПК, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК у разі заявлення відводу кілька або всім суддям, що здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
В зв'язку з наведеним, дії складу колегії суддів відповідали вимогам ст. 81 КПК, тому протилежні твердження обвинуваченої та захисника ОСОБА_9 , висловлені у скаргах колегія суддів вважає безпідставними. Отже підстав, стверджувати, що кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченої та захисника ОСОБА_9 про вихід суду за межі обвинувачення та незаконну перекваліфікацію дій обвинуваченої з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК колегія суддів визнає безпідставними, оскільки відповідно до ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Крім того, статтею 374 КПК передбачено право суду у вироку викласти мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
В оскаржуваному вироку суд, дійшовши до переконання, що обвинувачення слід змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження виклав докладні мотиви для зміни обвинувачення ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України, вказавши, що кваліфікація діяння обвинуваченої органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 115 КК України не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявність мотиву та умислу в обвинуваченої на вбивство потерпілого. Характер і локалізація поранення потерпілого, механізм і спосіб його нанесення, а саме те, що ОСОБА_7 , завдала останньому згідно висновку судово-медичної експертизи колото-різане поранення під пахвової артерії, а не в життєво важливий орган потерпілого, вказує на відсутність у ОСОБА_7 , умислу на вбивство потерпілого та свідчить про наявність умислу саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень з урахуванням знаряддя злочину (ножа).
Також, про відсутність умислу у обвинуваченої ОСОБА_7 на вбивство потерпілого ОСОБА_10 , свідчить і те, що, маючи для цього реальну можливість після завдання ОСОБА_10 , одного удару ножем продовжувати свої протиправні дії, обвинувачена в умовах відсутності перешкод для їх продовження, припинила їх. Також, судом встановлено, що конфлікт між ними виник раптово, удар кухонним ножем був одиничний і завданий не прицільно, знаряддя злочину не було завчасно підготовлене обвинуваченою, оскільки вона скористалася ситуативно кухонним ножем, який лежав на столі в будинку останнього.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у справі не здобуто беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 , мала умисел на умисне вбивство ОСОБА_10 , а тому, дії ОСОБА_7 , необхідно перекваліфікувати з вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Така зміна обвинувачення судом узгоджується з вимогами ст. 337 КПК, отже протилежні доводи апелянтів є безпідставними.
Доводи захисника ОСОБА_9 про невиконання судом ухвали суду апеляційної інстанції, якою скасовано попередній вирок щодо ОСОБА_7 є вочевидь безпідставними, оскільки зі змісту ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 15.08.2016 року (том 1 а.п.272-275) вбачається, що попередній вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 18.04.2016 року, яким ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, судом апеляційної інстанції скасовано з призначенням нового судового розгляду виключно з підстави відсутності звукозапису судових засідань від 27.11.2015 та 29.02.2016 року. Іншим доводам апеляційних скарг будь-яка оцінка не надавалась, як і не надавались конкретні вказівки суду першої інстанції щодо оцінки доказів та кваліфікації.
Більш того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, стороною захисту вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 18.04.2016 року щодо ОСОБА_7 оскаржувався з підстави неправильного застосування судом кримінального закону в частині кваліфікації дій обвинуваченої та висувались вимоги про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 121 КК на ст. 119 КК України.
Тобто, під час судового провадження, ОСОБА_7 та її захисником не оспорювався той факт, що саме обвинуваченою було нанесено ножове поранення ОСОБА_10 , від якого останній помер, однак заперечувалась умисна форма вини останньої. Зміна цієї позиції при повторному розгляді справи судом додатково свідчить про прагнення уникнути відповідальності у будь-який спосіб.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винної, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога; встановив відсутність обставин, що пом'якшують покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння як обставину, що його обтяжує і дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченій покарання за ст. 121 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, оскільки її виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.
Виходячи з наведеного, підстав для задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 , її захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28.12.2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення
Судді : три підписи
З оригіналом згідно:
Суддя ОСОБА_2