справа № 357/4442/18 головуючий у суді І інстанції - Кошель Б.І.
провадження № 22-ц/824/8787/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
26 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2019 року про застосування заходів процесуального примусу у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2018 року ПАТ «Укрсиббанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 111861135000 від 20 липня 2007 року по кредиту та процентах у розмірі 54 557, 02 доларів США та пені у розмірі 12 051 грн. 53 коп.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2019 року застосовано відносно ПАТ «Укрсиббанк» заходи процесуального примусу. Стягнуто з ПАТ «Укрсиббанк» в дохід держави штраф у розмірі 5 763 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсиббанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2018 року витребувано з ПАТ «Укрсиббанк» оригінал кредитного договору з додатками до нього та графіками погашення кредиту, оригінал заяви на видачу готівки, оригінал договору банківського рахунку, заяву про відкриття рахунку. 04 жовтня 2018 року представник позивача надав для огляду оригінал кредитного договору, а також письмові та усні пояснення щодо інших витребуваних судом оригіналів документів. Ухвалою суду першої інстанції від 04 жовтня 2018 року було залишено позов без розгляду у зв'язку з ненаданням всіх документів. Вказана ухвала була скасована постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року. Ухвала суду від 09 серпня 2018 року в частині витребування доказів втратила свою дію у зв'язку зі спливом вказаного строку. Після повторного розгляду справи судом не виносилося жодної ухвали, якою б позивача було зобов'язано надати оригінали документів. Виконання позивачем ухвали від 09 серпня 2018 року вже було предметом розгляду апеляційним судом під час залишення позовної заяви без розгляду. Суд наклав штраф, не наводячи жодних мотивів та підстав відхилення доводів позивача в частині не надання окремих доказів та надання інших доказів. Ухвала від 09 серпня 2018 року в частині витребування доказів є за своєю суттю ухвалою про забезпечення доказів, яка повинна була підлягати оскарженню, однак, суд зазначив, що вона не підлягає оскарженню. Позивач надавав письмові та усні пояснення щодо ненадання інших витребуваних судом доказів. Висновки суду щодо ухилення позивача від надання пояснень суперечать дійсним обставинам справи. Судом порушено норми ст. 2, 12, 13, 229, 263 ЦПК України. Банківські виписки, надані позивачем, є доказом та в порушення ст. 76, 89 ЦПК України не оцінюються судом. Поведінка позивача щодо виконання процесуальних обов'язків є сумлінною. Що стосується витребування оригіналу заяви на видачу готівки, така заява не може бути надана, оскільки кредит надавався у безготівковій формі. Суд не зазначив на підставі яких доказів він встановив обставину невиконання процесуальних обов'язків позивачем та невиконання ухвали суду. Мотиви накладення штрафу є надуманими. Суд зазначив, що його метою зі стягнення штрафу є спонукання банку припинити зловживання правом, однак, на чому ґрунтується такий висновок про зловживання правом з боку позивача суд не навів даних. У справі наявні всі докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Відповідачі не надали суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача та обставин справи, на які позивач посилається в обґрунтування наведених у позові доводів і позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції застосував заходи процесуального примусу у зв'язку з невиконанням ПАТ «Укрсиббанк» процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом ухвалою від 09 серпня 2018 року, неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, та неподання таких доказів без поважних причин.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно вимог ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Згідно вимог ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2018 року витребувано з ПАТ «Укрсиббанк» оригінал кредитного договору з додатками до нього та графіками погашення кредиту, оригінал заяви на видачу готівки, оригінал договору банківського рахунку, заяву про відкриття рахунку.
На виконання вимог вказаної ухвали ПАТ «Укрсиббанк» надав для огляду оригінал кредитного договору, а також письмові пояснення щодо надання інших витребуваних судом доказів.
Накладаючи штраф на позивача, суд першої інстанції зазначив, що ПАТ «Укрсиббанк» ухилився від вчинення дій, покладених на нього судом ухвалою від 09 серпня 2018 року, не повідомив суду про неможливість подання доказів, витребуваних судом, та не подав таких доказів без поважних причин.
В той же час, у відповідності до вимог ст. 76-77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, одним з прав учасників судового розгляду є право подавати докази, що передбачено ч. 1 п. 2 ст. 43 ЦПК України.
Зі змісту зазначених норм закону слідує, що саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається на підставу своїх вимог, а, відтак, саме позивач має право надати суду докази, необхідні та достатні в тій мірі, в якій він визнає за необхідне для доведеності переконливості перед судом його аргументів.
Застосовуючи заходи процесуального примусу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ПАТ «Укрсиббанк» виконав вимоги ухвали шляхом надання суду для огляду оригіналу кредитного договору та письмових пояснень щодо неподання інших доказів, які витребовувалися судом. Позивач обґрунтував неподання ним оригіналу заяви на видачу готівки, оригіналу договору банківського рахунку, заяву про відкриття рахунку.
Так, представник банку вказав суду, що подання оригіналу заяви про видачу готівки є неможливим, оскільки кредитні кошти видавались шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача. Надання оригіналу договору банківського рахунку, з якого надавались кошти та заяви про відкриття зазначеного рахунку є неможливим, оскільки на думку позивача ці документи не відносяться до предмету розгляду. При цьому, позивач вказував, що він надав суду усі докази, які вважав за потрібне.
Отже, приймаючи рішення про витребування тих чи інших доказів та застосовуючи заходи процесуального примусу в зв'язку з не наданням витребуваних доказів, суд першої інстанції повинен був з'ясувати чи є витребувані ним докази настільки необхідними, що розгляд справи по суті без їх надання є неможливим.
Зазначених норм закону суд не дотримався, питання необхідності витребуваних ним доказів не з'ясував, відповідних висновків в оскаржуваній ухвалі не навів, а, відтак, не обґрунтував підстав до застосування заходів процесуального примусу з огляду на відсутність висновків щодо неможливості розгляду зазначеної справи по суті без оригіналу договору банківського рахунку, з якого надавались кошти та заяви про відкриття зазначеного рахунку.
При цьому, суд не звернув уваги, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивач надав суду докази, які на його думку, є достатніми для розгляду справи по суті, а, відтак, у суду не було перешкод у розгляді справи на підставі поданих сторонами доказів, що передбачено ч. 10 ст. 84 ЦПК України.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для накладення на позивача штрафу не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2019 року про застосування заходів процесуального примусускасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 червня 2019 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.