Справа № 22-ц/824/8284/2018 Головуючий в 1-й інстанції - Марфіна Н.В. 755/18517/18 Доповідач Чобіток А.О.
Іменем України
26 червня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертон Технолоджі»,третя особа: Дніпровська районна у місті Києві державна адмніністрація про відшкодування збитків та моральної шкоди,-
У грудні 2018 року позивач пред'явив позов до відповідача про відшкодування збитків та моральної шкоди та зазначав, що є власником квартири АДРЕСА_1 . 27 листопада 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення.Він в повній мірі виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати послуг відповідача, натомість останній на початок опалювального сезону 2018/2019 не здійснив подачу тепла у належну позивачу квартиру та взагалі у весь багатоквартирний будинок, мотивуючи це наявністю заборгованості мешканців будинку за попередні опалювальні періоди. Відповідач ще в опалювальний період 2017/2018 року відімкнув від опалення не лише боржників, а й добросовісних користувачів послуг. Ураховуючи, що опалювальний період 2018/2019 року розпочався 15.10.2018 року, відповідач повинен був подати тепло в будинок не пізніше 25.10.2018 року, однак цього не зробив та станом на час подання позовної заяви подача тепла не здійснюється, чим порушуються його права, завдаються збитки та моральна шкода. За відсутності опалення, у період жовтень-листопад 2018 року нормальне проживання у належній йому квартирі стало неможливим, що призвело до розірвання договору оренди житла №5 від 30.07.2018 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 строком до 01 травня 2019 року. За умовами вказаного договору орендар мав сплачувати йому 12500,00 грн. щомісячно, але 31.10.2018 року договір було розірвано через низьку температуру в квартирі, що призвело до завдання збитків у вигляді упущеної вигоди. Завдання моральної шкоди він обгрутував приниженням честі, гідності та ділової репутації враховуючи, що він є безробітним і єдиним джерелом існування було одержання орендної плати, натомість за вказаних обставин відповідач позбавив його єдиного джерела доходу у зв'язку із чим він був вимушений економити на харчуванні, предметах першої необхідності, споживати продукти більш низької якості, позичати гроші, відмовляти собі у зустрічах з друзями, відвідуванні культурних заходів, він втратив свободу пересування, оскільки не мав коштів на проїзд. Бездіяльність відповідача призвела до майже жебрацького способу життя , що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, завдає моральних та душевних страждань, що в свою чергу відобразилось на стані здоров'я. Указує, що був вимушений витрачати свій вільний час на звернення до суду, брати участь в судових засіданнях, збирати докази та інше, відриватись від пошуку роботи, не міг отримувати доходи від своєї квартири та користуватись нею разом зі своєю сім'єю, через що на даний час проживає разом зі своїми батьком у більш гірших умовах та фактично за рахунок батька.
21.01.2019 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог з 18500,00 грн. до 41080,64 грн., що складається з: 35080,64 грн. - упущеної вигоди; 6000,00 грн. - моральної шкоди. Наведене збільшення позивач пояснює триваючим характером порушення його прав, у зв'язку із чим збитки продовжують виникати й надалі, здати квартиру в оренду неможливо, тож збільшення розміру стягнення пов'язане зі збільшенням періоду завдання збитків за загальний період з 01.11.2018 року по 25.01.2019 року.
Рішенням Дніпроваського районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просит скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позов у повному об'ємі. Зазначає, що висновок суду про відсутність підстав до задоволенні позову не відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.На його думку, судом першої інстанції невірно йдеться посилання на ч.2 ст.158 ЖК України при ставленні під сумнів наявності договору оренди його квартири, оскільки його реєстрація відсутня у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або органі управління,що ним утворюється. Цивільним кодексом (глави 58,59) не передбачено прямого обов'язку сторін даного договору найму (оренди) на його реєстрацію. Не погоджується позивач з висновком суду стосовно недоведеності факту виконання договору оренди та реального одержання ним грошових коштів, наприклад сплатою податків. Наявність договору найму підтверджується актом прийому-передачі квартири в оренду орендареві від 01.08.2018р.; реальним проживанням орендаря у цій орендованій квартирі, адресованої йому заяви орендаря від 27.10.2018 р. про необхідність розірвання договору оренди у зв'язку з відсутністю подачі в орендовану квартиру теплопостачання на початку опалювального періоду 2018/2019р, актом повернення орендодавцем йому квартири,його поясненнями суду в позовній заяві та в інших поясненнях (усних та письмових), про те, що у зв'язку з достроковим розірванням даного договору орендарем, він втратив єдине фінансове джерело свого існування. Вказана обставина також підтверджує факт оплатності даного договору та факт виконання його орендарем. Крім того даний факт в процесі розгляду справи не ставився судом під сумнів і не заперечувався самим відповідачем, у зв'язку з чим такий факт не заперечувався відповідачем, то він фактично визнавався ним і внаслідок цього судом повинні були б бути застосовані положення ч.1 ст.82 ЦПК України, яку суд в супереч вимогам закону не застосував.Ухвалюючи дане рішення суд першої інстанції, помилково дійшов довисновку щодо відсутності здійснення ним заходів направлених на запобігання і реальне зменшення завданих йому відповідачем збитків. Судом встановлений факт прострочення строку надання послуг з теплопостачання у опалювальному періоді 2018/2019р.,що було визнано і самим відповідачем у його відзиві на позов, у якому він прямо зазначив, що подачу тепла в даний будинок він здійснив лише 01.12.2018 р., (тобто з порушенням строків встановлених законом), а до цього він тепло в будинок подати не міг оскільки у нього не було лімітів газу, необхідних для вироблення теплової енергії. Наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем строку надання послуг з централізованого опалення та фактом дострокового розірвання орендарем договору оренди також була прямо встановлена судом у оскаржуваному рішенні і вона також підтверджується наявною у матеріалах справи заявою орендаря ОСОБА_2 від 27.10.2018 р. про необхідність дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з відсутністю тепла у його квартирі, та іншими доказами у справі.
Позивач не погоджується з одним з обґрунтувань висновку суду щодо наявності підстав у нього передбачити з огляду на минулі сезони опалення неякісність надання послуг з централізованого опалення з боку відповідача та не укладати договір оренди. Суд безпідставно прийняв до розгляду докази, надані відповідачем щодо надання таких послуг за минулі роки, оскільки предметом даного спору є розірвання договору оренди, яке відбулось внаслідок неправомірних дій відповідача як виконавця послуг з надання опалення в період 2018/2019 роки та в зв'язку з цим не отримання ним прибутку,на який він очікував.
Помилковим та таким, що не відповідає вимогам закону також є висновок суду про те, що право щодо користування теплом та засобами обігріву у його квартирі належало виключно лише йому як власнику, а не орендареві, який на погляд суду не мав права користуватись цим теплом. Вказаний висновок суду є помилковим та суперечить ст. 33, 41, 47 Конституції України, ч.1, 2 ст. 319, ч.2, 3 ст. 812 ЦК України, та ч. 2 ст. 162 ЖК України. Згідно ч.2, 3 ст. 812 ЦК України помешкання (квартира), яка здається в найм наймачеві має бути придатною для постійного проживання в ній наймача. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погодився з рішенням суду першої інстанції і вважає правильним висновок суду про те, що позивач був обізнаний і усвідомлював ризики можливого ненастання опалювального сезону, а тому приймав рішення про здачу належної йому квартири в оренду на власний ризик. Відповідач вважає, що будь-яких умисних дій відповідача, спрямованих на порушення прав позивача в межах заявлених позовних вимог, немає.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
При розгляді справи судом першої інстанції установлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до копії Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т. 1, а.с. 7).
27.11.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення (Т. 1, а.с. 8-11).
За змістом п.п. 1, 2 вказаного договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами в порядку, у строки і на умовах, що передбачені договором. Суб'єктом користування послугами є один власник -позивач. При цьому, такі суб'єкти користування послугами як наймач, орендар житлового приміщення, члени сім'ї у договорі викреслені.
Згідно з п. 15 договору, у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець проводить перерахунок розміру плати за спожиту теплову енергію шляхом урахування плати в наступному за розрахунком місяці.
Відповідно до п. 16 договору, споживач має право на: отримання своєчасно та належної якості послуги згідно із законодавством та умовами цього договору; відшкодування збитків завданих його майну та/або приміщенню, шкоди заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг; зменшення розміру плати в разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.
При цьому, за п. 19 укладеного між сторонами договору, виконавець зобов'язаний: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору; звільняти від плати за послуги у разі їх ненадання та виплачувати компенсацію за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт; проводити перерахунок розміру плати в разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному цим договором; відшкодувати збитки, завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім'ї, шкоду, що заподіяна його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства та цього договору.
За змістом п. 21 договору, виконавець несе відповідальність у разі: неналежного надання або ненадання послуг, що призвело до заподіяння збитків, завданих майну та/або приміщенню споживача, шкоди, що заподіяна його життю чи здоров'ю, - шляхом відшкодування збитків та сплати пені; несвоєчасного початку або завчасного припинення надання послуг (в межах опалювального сезону, визначеного уповноваженим органом відповідно до чинного законодавства України) - шляхом виплати споживачеві неустойки в розмірі 1% місячної плати за послугу за кожну добу її ненадання; порушення прав споживачів згідно із законодавством; порушення зобов'язань, установлених цим договором або законодавством.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У даному випадку, обставинами, які визнаються учасниками справи є те, що позивач не має заборгованості перед відповідачем за надані послуги з централізованого опалення, а також, що відповідач розпочав вироблення теплової енергії та її подачу в будинок, у якому знаходиться належна позивачу квартира, в опалювальний період 2018/2019 - 01.12.2018 року.
З урахуванням положень п. 21 договору про надання послуг з централізованого опалення зі змісту якого вбачається, що не дивлячись на заперечення відповідача, подача теплової енергії відповідачем має відбуватись в межах опалювального сезону, визначеного уповноваженим органом відповідно до чинного законодавства України, а також з огляду на зміст розпорядження виконавчого органу Київської міської ради №1850 від 12.10.2018 року «Про початок опалювального періоду 2018/2019 років в місті Києві», суд приходить до висновку, що відповідач прострочив надання послуги з теплопостачання в опалювальний період 2018/2019 роки.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, з урахування позиції сторони відповідача щодо відсутності його вини у неналежному наданні послуги, оскільки така ситуація сталась в зв'язку з наявністю боргів споживачів, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, відповідач здійснюючи господарську діяльність спрямовану на отримання прибутку несе всі несприятливі ризики такої діяльності.
30.07.2018 року між позивачем, як орендодавцем, та ОСОБА_2 , як орендарем, був укладений письмовий договір оренди №5, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 . Строк дії договору було встановлено з моменту підписання до 01.05.2019 року. Щомісячні орендні платежі становлять 12500,00 грн. (Т. 1, а.с. 20-29).
27.10.2018 року орендар письмово звернулась до позивача із заявою про розірвання договору оренди у зв'язку з відсутністю в квартирі опалення, що зумовлює неможливість подальшого проживання у квартирі (Т. 1, а.с. 30).
31.10.2018 року договір оренди було розірвано додатковою угодою №1 у зв'язку з відсутністю в опалювальний період 2018/2019 теплопостачання в квартирі (Т. 1, а.с. 31-33).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків та моральної шкоди, які позивач пов'язував з розірванням договору оренди внаслідок не надання відповідачем послуг з централізованого опалення у вказаний період та неотримання ним орендної плати, спричинення за вказаних вище обставин моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ще до укладення договору оренди позивач був обізнаний про можливі перебої в наданні теплової енергії, оскільки в самому позові позивач зазначив, що відповідач в опалювальний період 2017/2018 відімкнув опалення у багатоквартирному будинку. Підтвердженням такої обставини є також наявна в матеріалах справи роздруківка електронної переписки та висновки №14732 експертного дослідження в галузі комп'ютерної техніки від 21.12.2018 року (т. 1, а.с. 16-19, 60-156). Наведене вказує на те, що позивач свідомо допустив укладення договору оренди квартири, централізоване опалення у якій не надавалось належним чином у попередньому опалювальному сезоні і відсутні були достатні підстави вважати, що подача теплової енергії в опалювальний період 2018/2019 буде здійснена без затримання та належної якості.
Таким чином, позивач уклавши договір оренди житла свідомо допустив можливість неотримання ним орендних платежів, що в такому випадку є підставою для відмови у відшкодуванні упущеної вигоди.
Крім того, зі змісту договору про надання послуг з централізованого опалення від 27.11.2015 року (п. 2) вбачається, що єдиним суб'єктом користування послугами є власник житла - позивач. При цьому, з числа користувачів шляхом здійснення закреслення у договорі, виключені наймач, орендар житлового приміщення (квартири) та члени сім'ї.
Відповідно до ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням суду, оскільки воно містить протиріччя у висновках щодо обґрунтування певних обставин,на які сторони посилались ,доказуючи свої вимоги та заперечення. Крім того суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та застосував норми права,які не підлягають застосуванню.
З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір оренди квартири строком до 01.05.2019 року. Умовами договору передбачена сплата орендної плати орендарем щомісяця в розмірі 12500 грн.
Чинність вказаного договору відповідачем не оспорена і факт його укладення встановлена судом.
Судом також встановлені обставини розірвання вказаного договору оренди з підстав не надання відповідачем послуг з центрального опалення в квартиру позивача в опалювальний сезон 2018/2019 роки до 01.12.2018 року.
Позивач пов'язує отримання збитків у вигляді упущеної вигоди та спричинення моральної шкоди саме з розірванням договору оренди, яке відбулось внаслідок порушення відповідачем своїх обов'язків щодо надання послуг з центрального опалення, які передбачені договором про надання послуг з центрального опалення від 27 листопада 2015 року.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Колегія суддів уважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність цивільно-правої відповідальності відповідача за неотримання позивачем послуг з опалення його квартири,оскільки в результаті невиконання останнім своїх обов'язків за договором про надання послуг з центрального опалення від 27 листопада 2015 року,укладеного з позивачем, у період з 25.10 по 01.11.2018 року призвело до розірвання договору оренди квартири позивача, у зв'язку з чим він не отримав очікуваний прибуток у вигляді орендної плати за період з 01.11.2018 року по 25.01.2019 року у розмірі 35080 грн.64 коп.,оскільки після подання опалення в квартиру з 01.12.2018 року він не міг укласти договору оренди з іншою особою і продовжував нести збитки.
Аналіз наданих позивачем доказів свідчить про те, що не отримані доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б реально ним отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те,що позивач був обізнаний щодо неякісного надання вказаних послуг в минулі роки,а тому діяв на свій розсуд і повинен був передбачити наслідки таких дій відповідача.
У даному випадку такий висновок суду призвів до обмеження прав позивача як споживача та власника квартири на отримання своєчасно якісних послуг з опалення своєї квартири відповідно до умов договору про надання послуг з центрального опалення від 27 листопада 2015 року, на які до речі послався суд, зробивши висновок про доведеність вини відповідача у ненаданні позивачу вказаних послуг.
Відповідно до п. 16 договору про надання послуг з центрального опалення від 27 листопада 2015 року споживач має право на відшкодування збитків,завданих його майну та/або приміщенню,шкоди заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг.
Відповідачем визнано факт не виконання вказаних зобов'язань, передбаченого зазначеним пунктом 16 договору.
Колегія суддів вважає такі дії відповідача винними і його посилання на неможливість виконати взяті на себе обов'язки в зв'язку з наявністю заборгованості перед постачальником газу та несплату наданих послуг іншими споживачами не може розцінюватися як підстави звільнення його від відповідальності перед позивачем за спричинені збитки,оскільки вказаним договором такої умови звільнення від відповідальності не передбачено.
Заслуговує на увагу аргумент апеляційної скарги стосовно зазначення судом в рішенні про відсутність підстав у позивача укладати договір оренди,оскільки зі змісту договору (п.2) про надання послуг з централізованого опалення від 27.11.2015 вбачається ,що єдиним суб'єктом користування послугами є власник житла, з числа користувачів здійснено закреслення у договорі та виключені наймач,орендар житлового приміщення(квартири) та членів сім'ї.
Колегія суддів уважає, що суд свавільно розтлумачив даний пункт договору оскільки даним пунктом визначено лише статус споживача послуг з центрального опалення як власника квартири, а не заборонено іншим особам як то наймачу, орендарю житлового приміщення та членам його сім'ї користуватися цією послугою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає,що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, позивач довів належними та допустимими доказами, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу від здачі своєї квартири в оренду,а також наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та його збитками і вказана протиправна поведінка заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду за негативні явища, які виникли у позивача в зв'язку з порушенням відповідачем його прав на отримання вчасно послуг з опалення квартири і як наслідок розірвання договору оренди саме з цієї причини та неотримання очікуваного доходу,порушення нормальних життєвих зв'язків, пов'язаних з тривалим доведенням факту упущеної вигоди внаслідок протиправних дій відповідача.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить із засад розумності,виваженості та справедливості та з врахуванням обставин,за яких цю шкоду зазнав позивач, залишившись в період тривалого часу без джерела очікуваного доходу та відсутність зі сторони відповідача зусиль на зменшення страждань позивача,і вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 6000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення рішення про задоволення позову.
Згідно зі ст.141 ЦПК України , яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 768,40 грн. та на користь держави 2745,60 грн..
Керуючись ст. ст.374, 376, 381, 382, 384,3 89 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року скасувати та постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертон Технолоджі» (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. О. Туманяна, 15-А офіс 634, код ЄДРПОУ: 38923261) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 35 080 грн. 64 коп. матеріальних збитків (упущеної вигоди), 6000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 768,40 грн. судового збору, а всього 41 849 грн. 04 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертон Технолоджі» (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. О. Туманяна, 15-А офіс 634, код ЄДРПОУ: 38923261) у доход держави 2 745 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
Т. І. Ящук