№ 33/824/2309/2019 Постанова винесена суддею Бородієм В.М. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
25 червня 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Світлоград Ставропольського краю, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.
Як встановив суддя місцевого суду в постанові, ОСОБА_1 01 квітня 2019 року о 17 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом « Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КМНКЛ «Соціотерапія» № 003409 від 01.04.2019, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , стверджуючи про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності, просить постанову Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року скасувати, а провадження в справі закрити.
В обґрунтування свого прохання вказує, що 01 квітня 2019 року він дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння на території комплексу автогаражів, що по АДРЕСА_2, де в одному із гаражів знаходився його автомобіль, проте не керував автомобілем і наїзд на ОСОБА_2 не здійснював, отже не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що вини у вчиненні цього правопорушення він не визнавав ані в присутності патрульних поліцейських, ані при розгляді справи в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційних вимог, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі ж незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічний порядок передбачений Інструкцією "Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,
284 КУпАП.
Апеляційним переглядом не встановлено порушень норм процесуального права під час розгляду та прийняття суддею місцевого суду рішення в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а також неправильного застосування матеріального закону.
З огляду на зміст судового рішення, суддя місцевого суду, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , вислухав його пояснення, дослідив письмові докази, переглянув відеоматеріали та, проаналізувавши усі докази, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 , за встановлених суддею місцевого суду обставин, у порушенні вимог п. 2.9(а) ПДР України доводиться даними, які містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення від 01 квітня 2019 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та, серед іншого, містить суть адміністративного правопорушення з посиланням на порушення п. 2.9 (а) ПДР України та положення ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КМНКЛ "Соціотерапія" від 01 квітня 2019 року № 003409, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 2);
- рапорті інспектора патрульної поліції від 01 квітня 2019 року, за змістом якого 01.04.2019 о 15 год. 30 хв. надійшло повідомлення про ДТП з травмованими, на місці події ОСОБА_2 повідомив, що його збив ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Рено Трафік», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 3);
- письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 , згідно з якими 01 квітня 2019 року він став свідком ДТП в гаражному кооперативі по вул. М. Гречка, під час якої водій, керуючи автомобілем «Рено Трафік», державний номерний знак НОМЕР_1 , збив людину дзеркалом автомобіля, після чого зупинився через 15-20 метрів біля свого гаража та підбіг до потерпілого "в неадекватному стані, під чим не знає" (а.с. 4);
- відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечував, що під час руху на автомобілі по території гаражного кооперативу випадково дзеркалом зачепив людину, а також дав згоду на проведення огляду у закладі охорони здоров'я на стан сп'яніння, не заперечуючи при цьому, що вживав алкоголь (а.с. 5).
Наведені докази, які суддя місцевого суду поклав в основу своїх висновків, є належними, допустимими та достовірними, отримані вони з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи, об'єктивно узгоджуються між собою, переконливо доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та спростовують доводи апелянта щодо безпідставного його притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо пояснень ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції про те, що він 01.04.2019 спочатку поставив свій автомобіль в гаражний бокс, далі вживав алкогольні напої, але після цього транспортним засобом не керував, наїзду на ОСОБА_2 не здійснював та своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ніколи не визнавав, то вони є непереконливими, оскільки суперечать перш за все його ж поясненням, які він надавав поліцейським на місці події, не заперечуючи факту керування транспортним засобом, перебування у стані сп'яніння, при цьому, як це слідує із відеозапису, навіть виявляв бажання вирішити конфлікт з потерпілим самостійно. Разом з тим, первинні пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з іншими доказами у справі, а ставити під сумнів висновки судді місцевого суду в постанові про те, що в суді ОСОБА_1 свою провину визнав та розкаявся у вчиненому, у суду апеляційної інстанції немає достатніх підстав.
За вказаних обставин висновки судді місцевого суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, отже відсутні законні підстави для скасування судового рішення і закриття провадження в справі, як про це просить апелянт.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог
ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко