24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 363/747/16-ц
провадження № 22-ц/824/6556/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання учасники справи: представник позивача представник відповідача Потапьонок К.В. , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 грудня 2018 року /суддя Рудюк О.Д./
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності
та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю, -
Позивач звернулась, з урахуванням уточнення позовних вимог шляхом їх доповнення підстави, зміни предмету позову, з вимогами про визнання спільною сумісною власністю подружжя об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності за нею на Ѕ частину об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності за нею на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ,визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності за ОСОБА_5 на Ѕ частину об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнанння в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності за ОСОБА_5 на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ./т. 1 а.с. 136-137, 144/
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.11.2016 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , відповідно до якої з урахуванням заяви про зменшення та уточнення позовних вимог, просив визнати особистою приватною власністю ОСОБА_5 об'єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію в розмірі Ѕ вартості автомобіля ВАЗ 211540, 2010 року випуску, чорного кольору, номер кузова: НОМЕР_2 в сумі 55 697,00 грн. /т. 1 а.с. 215-218/
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07.12.2018 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. /т. 2 а.с. 96-100/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07.12.2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову, ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що будівництво спірного будинку було розпочато під час перебування сторін у шлюбі, тому є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу після розірвання шлюбу. Зазначає, що показаннями свідків у суді першої інстанції було доведено факт її проживання з чоловіком та донькою у цьому будинку. Вказує, що визнання права власності на Ѕ будинку тягне за собою перехід права власності на аналогічну частину земельної ділянки.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 16.07.2005 року, виданого відділом РАЦС Вишгородського районного управління юстиції Київської області, 16.07.2005 року укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на Сагайда, актовий запис №103. /т. 1 а.с. 7/
Як вбачається, з державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 24.11.2009 року, на підставі рішення Новосілківської сільської ради 20 сесії 5-го скликання від 03.04.2009 року № 265, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_1 . /т. 1 а.с. 10/
Відділом містобудування та архітектури Вишгородської районної державної адміністрації, на замовлення ОСОБА_5 , 07.08.2013 року видано будівельний паспорт на індивідуальний житловий будинок та господарські будівлі. /т. 1 а.с. 11-12/
12.05.2010 року ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) уклали попередній договір, предметом якого є укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. /т. 1 а.с. 124/
Згідно копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти, сплативши обумовлену грошову суму, земельну ділянку площею 0,2500 га кадастровий номер НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , передану у власність продавцю на підставі рішення 13 сесії 5-го скликання Новосілківської сільської ради від 16.01.2008 року. /т. 1 а.с. 134/
Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки, продаж земельної ділянки вчинено за: 177 800,00 грн., які продавець, одержала повністю від покупця за цим договором, вказані кошти, як зазначала позивач за первісним позовом, вона витратила на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
02.12.2013 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до директора ТОВ «НВН плюс», про надання безпроцентної поворотної споживчої позики на будівництво будинку у сумі 300 000,00 грн. з терміном повернення 01.12.2016 року. /т. 1 а.с. 157/
Наказом ТОВ «НВН плюс» від 02.12.2013 року №0212/13/1, видано ОСОБА_5 безпроцентну поворотну споживчу позику на будівництво будинку в сумі 300 000,00 грн. з терміном повернення 01.12.2016 року, шляхом укладення договору позики № 0212/13 від 02.12.2013 року. /т. 1 а.с. 158-159/
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25.11.2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який був зареєстрований 16.07.2005 року відділом РАЦСу Вишгородського РУЮ Київської області, актовий запис №103. /т. 1 а.с. 8/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним за зустрічним позовах, суд першої інстанції, вірно керувався нормами ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до якої майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом; п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, згідно якої, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України; ч. 1 ст. 62 СК України, якою передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; ч. 2 ст. 331 ЦК України, якою встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 на підставі наступного.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що будівництво спірного будинку було розпочато під час перебування сторін у шлюбі, тому є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу після розірвання шлюбу.
Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:
1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;
2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.
Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно визначені у ст. 60 СК України.
За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.
Виходячи з наведеного, для правильного застосування ст. 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Так, встановлено та визнано ОСОБА_5 , що за кошти ОСОБА_4 , які вона отримала від продажу земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , передану у власність продавцю на підставі рішення 13 сесії 5-го скликання Новосілківської сільської ради від 16.01.2008 року, було зведено лише фундамент спірного будинку і його зведення почалось самовільно без відповідних дозвільних документів.
Будівельний паспорт на будівництво будинку ОСОБА_5 отримав 07.08.2013 року /т. 1 а.с. 78/, після чого у грудні 2013 року подав повідомлення до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про початок виконання будівельних робіт /т. 1 а.с. 77/ та продовжив будівництво спірного будинку за власні кошти, оскільки з травня 2013 року у сторін припинились шлюбні відносини, що підтверджується викладом обставин у позовній заяві ОСОБА_4
Крім того, наказом ТОВ «НВН плюс» від 02.12.2013 року №0212/13/1, видано ОСОБА_5 безпроцентну поворотну споживчу позику на будівництво будинку в сумі 300 000,00 грн. з терміном повернення 01.12.2016 року, шляхом укладення договору позики № 0212/13 від 02.12.2013 року. /т. 1 а.с. 158-159/
Частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується поясненнями сторін по справі, спірний будинок, на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не має статусу завершеного будівництва та не введений в експлуатацію, право власності за ним ніким не зареєстроване.
Крім того, в матеріалах справи міститься правовий висновок судді Верховного Суду України Охрімчук Л.І. у справі № 6-47цс16, на який посилалась ОСОБА_4 , в якому зазначене наступне.
Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного ;будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю із дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Визначаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
Отже, за змістом вказаного правового висновку вбачається, що виділити частку в об'єкта незавершеного будівництва як спільного майна подружжя можливо лише за умови визначення ступеню його готовності.
Відповідно до наявних матеріалів справи, сторони не заявляли клопотань про проведення експертизи для визначення ступеню готовності об'єкта незавершеного будівництва.
Суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості самостійно визначати таку ступінь готовності, оскільки для цього необхідні додаткові знання в галузі будівництва.
Крім того, ОСОБА_4 з позовом про визнання за нею права на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або відшкодування на її користь грошової компенсації не зверталась.
Таким чином, заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю подружжя об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та поділ спірного будинку по Ѕ частині кожному із сторін, задоволенню не підлягають, оскільки враховуючи приписи статті 331 ЦК України, сторони не набули права власності на новостворене нерухоме майно, та не зареєстрували право власності відповідно до законодавства України.
Доводи апеляційної скарги про те, що за показаннями свідків у суді першої інстанції було доведено факт її проживання з чоловіком та донькою у цьому будинку, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки предметом спору не є встановлення факту, що має юридичне значення.
Також, колегією суддів не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що визнання права власності на Ѕ будинку тягне за собою перехід права власності на аналогічну частину земельної ділянки, на підставі наступного.
Так, до вказаних правовідносин не може застосовуватись ст. 120 ЗК України, оскільки земля отримана у власність ОСОБА_5 шляхом використання свого права на її приватизацію, а спірний будинок не має статусу завершеного будівництва та право власності за ним ні за ким не зареєстрована.
Разом з тим, відповідно до положень ст.ст. 81, 116 ЗК України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу у приватну власність шляхом приватизації є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Як вбачається, з державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 24.11.2009 року, на підставі рішення Новосілківської сільської ради 20 сесії 5-го скликання від 03.04.2009 року № 265, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_1 . /т. 1 а.с. 10/
У вказаному державному акті зазначено, що у разі виникнення права спільної власності до акту додається «список співвласників земельної ділянки».
Відповідно до вказаного списку, ОСОБА_4 не зазначена в якості співвласника на земельну ділянку, що також підтверджує право особистої приватної власності ОСОБА_5 на зазначену земельну ділянку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 грудня 2018 року - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: